Пафос творчості Томаса Манна | Довідник школяра – кращі шкільні уроки по всім предметам

Пафос творчості Томаса Манна

Великий внесок у боротьбу з фашизмом вніс Томас Манн (1875-1955), що видається письменник, молодший брат Генріха Манна. Томас Манн ішов до прогресивних ідейних позицій більш довго й важко, чим Генріх, але він був не менш рішучим супротивником фашистської агресії, варварства, расизму. В еміграції він активно виступав проти фашизму - і як художник, і як публіцист - і багато зробив для викриття його реакційної, людиноненависницької сутності

Пафос творчості Томаса Манна складається насамперед у захисті культури. Він розумів, що живе в епоху заходу буржуазного суспільства, що стало глибоко ворожим культурі, що над культурою нависла погроза знищення. Уже в перших його добутках позначилися дві основні, зв’язані один з одним теми: тема деградації буржуазного миру й тема мистецтва

Перша з них знайшла яскраве втілення в романі «Будденброки» (1901). Сімейна хроніка, що охоплює життя чотирьох поколінь у минулому, здавалося б, стійкої й процвітаючої патриціансько-бюргерської сім’ї, відбиває історію її поступового занепаду й виродження. Роман автобиографичен: автор широко опирається в ньому на свої дитячі і юнацькі враження. Він докладно, з великою теплотою, але й не без іронії розповідає про вдачі, уклад і традиції цієї сім’ї, дуже схожої на ту, у якій він сам виріс. Але роман містить у собі також великий узагальнюючий зміст: історія сім’ї Будденброков ілюструє вичерпаність старих форм життя, Будденброки, власники торговельної фірми, — це бюргери старого загартування. У їхніх традиціях - чесність у комерційних справах, порядність, дотримання пристойностей. Але вони почувають себе в житті усе менш упевнено. Вони не можуть витримати конкуренції з ділками нового типу - безсоромними й жорстокими хижаками. Останній представник роду Будденбро-ков юний Ганно взагалі цурається торговельних справ. Юнак музично обдарований, його тягне мистецтво, але в ньому мало життєвих сил, і він рано вмирає

У романі помітний вплив не тільки німецької, але й росіянці класики XIX в. «Двадцатитрех-двадцатипятилетний автор „будденброков” ніколи не міг би здійснити свій задум, якби його не надихало й не підтримувало читання Толстого», - визнавався письменник

За «Будденброками» пішла серія новел: «Тристан», «Тонио Крегер» і інші, - побудованих на протиставленні духовно піднесених, але хворобливих, нежиттєздатних людей мистецтва людям буржуазної практики, бездушним, самовпевненим і фізично здоровим

У новелі «Смерть у Венеції» Томас Манн говорить також про протиріччя сучасного йому мистецтва. Він бачить у ньому тенденції холодного служіння чистій формі, небезпека обес-человечения, згубного для всякої творчості

Приклад того, якої могло б і повинне б бути мистецтво, письменник знаходить у гуманістичній творчості Ґете й Шиллера, у російській літературі. Письменник Тонио Крегер, герой однойменної новели, говорить про російську літературу як об «гідної преклоніння», «святий».

«Тонио Крегер» - психологічна новела про складні відносини художника з дійсністю. Фабула новели проста, але її зміст складно, многопланово. Зовні новела будується як життєпис Тонио, що змолоду почуває себе самотнім у бюргерському середовищі. Разом з тим це остропроблемная новела: мовлення в ній іде про зміст і можливості мистецтва й самої людської життя

Тонио, зосередженому на духовних шуканнях, фізично неміцному, протипоставлений його однокашник Ханс Ханзен, бездумно життєрадісний, спортивний юнак, і така ж безтурботно життєрадісна дівчина Ингеборг Хольм, у яку вони обоє закохані. Тонио залишає рідне місто, подорожує. Життя його наповнене борошнами творчості, сумнівами, шуканнями. Багато значать для нього бесіди про мистецтво з російською художницею Лизаветой Іванівною, що розповідає про велику російську літературу. Нова зустріч із Хансом и’ингеборг, що полюбили один одного, будить у Тоні тугу за повсякденним життям, тягу до простого, здоровому, звичайному. Його мистецтво здається йому далеким дійсності, холодним, його розлад з повсякденним життям - гірким і пагубним. Але для нього цей розлад непереборний. Він не може жити бездумно й самоовольно. Духовна активність, постійні духовні пошуки - і є його життя

Томас Манн називав себе «культурним консерватором», тому що бачив свій борг у захисті духовності й культури минулого проти бездуховної сучасної буржуазної цивили-вации.

У роки першої світової війни Томас Манн виявився в ідейному тупику. Він не став виступати проти мілітаристської політики Німеччини, сприйнявши її боротьбу з Англією й Францією Цк захист національних культурних традицій. Це привело до конфлікту між Томасом і його братом Генріхом, що стояв на недвозначних антивоєнних позиціях. Не швидко Томас Манн зрозумів всю помилковість своїх поглядів

Роман «Чарівна гора» (1924), відзначений пошуками нового гуманізму, відбив глибокі зрушення у світосприйманні письменника. Він зробив персонажів роману «гінцями ідей», зштовхнув їх в ідеологічних суперечках і широко розгорнув перегляд, критику різних форм буржуазної свідомості. Ліберал, нащадок карбонаріїв Сеттембрини вірить у права особистості й у буржуазний прогрес; єзуїт Лео Нафта має за ніщо особистість і затверджує, начебто тільки насильством у дусі середніх століть можна досягти в організації суспільства яких-небудь результатів

Томас Манн розуміє неспроможність ідей Сеттембрини в сучасних умовах, хоча вони йому й симпатичні, ідеї ж Нафти для нього повністю неприйнятні,-він показує, що це по суті фашистські ідеї. Уже в цьому романі, тобто до приходу Гітлера до влади, Томас Манн виступив з викриттям ідеології фашизму

Збережи - » Пафос творчості Томаса Манна . З'явився готовий твір.

Пафос творчості Томаса Манна





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.