Зміст

Введення

Озеро Байкал

Походження назви

Вік

Глибина

Байкальська западина

Площа озера

Обсяг

Вода

Органічний мир

Льодостав на Байкалі

Шторми

Байкальські вітри

Клімат

Екологія

Збідніння природи Байкалу

Висновок

Список літератури

   

Введення

Озера й водоймища, часто поєднувані під однією назвою озеровидних водойм, становлять своєрідну групу водних об’єктів, що істотно відрізняються як від рік, так і від морів. Якщо в ріках головною причиною руху води є градієнт сили ваги, то в озерах - вітер. Але в ряді випадків риси річкового режиму властиві озерам, а озерного - ділянкам рік. Так, наприклад, у багатьох проточних озерах існують плину, характерні для рік.

Основна відмінність озера від моря - відсутність безпосереднього водообмена з океаном. Виключення становлять озера морських узбереж, у яких водообмен з морем або океаном здійснюється безупинно або періодично.

У режимі озера істотну роль грають форма й розміри улоговини. Крім того, режим озер тісніше пов’язаний з географічними особливостями навколишньої суши і її водами.

Кожне озеро виникає й розвивається в певнім географічному середовищі й взаємодіє з нею. Водне харчування, коливання обсягу водної маси й рівня, особливості режиму озер залежать від розмірів і географічних умов їхніх басейнів.

Керівна роль у формуванні й розвитку озер належить інтегруючим географічним факторам: рельєфу, клімату й стоку. У кожному озеровидном водоймі відбуваються фізичні, хімічні й біологічні процеси, сукупна дія яких визначає його режим. Інтенсивність і напрямок цих процесів у свою чергу визначається впливом географічних умов, у яких існує озеро.

Водна маса озера розташовується в його улоговині. Ступінь заповнення улоговини водою залежить від водного балансу озера.

Улоговини озер виникають під дією різних факторів, що формують рельєф земної кори. Водні маси можуть бути континентального або океанічного походження. В останньому випадку утворяться залишкові (реліктові) озера.

Для озера характерний уповільнений водообмен, у результаті якого водна маса, перебуваючи тривалий час в улоговині, перетерплює істотні зміни й здобуває особливості, що значно відрізняють її від вступників у водойму вод стоку й атмосферних опадів.

Іншою характерною рисою озер є акумуляція в них гнітючої частини вступник у процесі стоку зважених, ваблених наносів і розчинених елементів, продуктів елолового зносу, а також матеріалу, що виникає в самому озері в результаті життєдіяльності водних організмів і взаємодії водної маси й улоговини.

При тривалому перебуванні водної маси в улоговині в озері накопичуються вступники у воду органічні й мінеральні речовини, відбуваються хімічні реакції, розвиваються й відмирають водні організми. У результаті цих явищ відбувається круговорот речовин у водоймі, що полягає в хімічному й біологічному обміні між водною масою й ґрунтом дна, перетворення деякої частини мінеральних елементів в органічні, нагромадженні останніх, і часткове відновлення їх у мінеральні. Круговоротом речовин визначаються біологічні, а в значній мірі, і гідрохімічні особливості озер. У зв’язку із цим роль біологічних факторів у режимі озеровидних водойм незрівнянно більше, ніж у режимі рік і морів.

Географічне значення озер проявляється в наступних основних напрямках:

1. Регулювання стоку.

2. Зміна мінералізації й сольового ськладу вод, що надійшли.

3. Вплив на клімат (особливо на мікроклімат) прилягаючого району.

4. Участь у формуванні рельєфу.

5. Вплив на ґрунтові води.

6. Утворення нових гірських порід з накопичених в озері відкладень.

7. Створення специфічних умов для життєдіяльності організмів.

Озера регулюють стік рік, затримуючи у своїх улоговинах порожні води й віддаючи їх в інші періоди. У водах озер відбуваються хімічні й біологічні реакції. Одні елементи переходять із води в донні відкладення, інші - навпаки. У ряді озер, головним чином не мають стоку, у зв’язку з випаром води підвищується концентрація солей. Результатом є істотні зміни мінералізації й сольового ськладу озер.

Завдяки значній тепловій інерції водної маси великі озера зм’якшують клімат прилягаючих районів, зменшуючи річні й сезонні коливання метеорологічних елементів.

Форма, розміри й рельєф дна озерних улоговин істотно міняються при нагромадженні донних відкладень. Заростання озер створює нові форми рельєфу, рівнинні або навіть опуклі. Озера й особливо водоймища часто створюють підпір ґрунтових вод, що викликає заболочування прилеглих ділянок суши. У результаті безперервного нагромадження органічних і мінеральних часток в озерах утворяться потужні товщі донних відкладень. Ці відкладення видозмінюються при подальшому розвитку водойм і перетворенні їх у болота або сушу. За певних умов вони перетворяться в гірські породи органічного походження - біоліти.

Озеро є зовсім особливим середовищем перебування організмів, одні йз яких проводять своє життя у воді, інші в міру розвитку переходять на сушу.

Я б хотіла для детального опису взяти саме унікальне по своїй суті озеро - озеро Байкал

Озеро Байкал

Байкал - визначна пам’ятка не тільки Росії, а всього миру. Багатьох людей планети це озеро залучає не тільки своєю неповторною красою, але й, насамперед унікальною чистотою своїх вод. Байкал має унікальні особливості. Йому немає рівних у світі за віком, глибині, запасам і властивостям прісної води, різноманіттю й ендемизму органічного життя.

Походження назви

У давній давнині народи, що населяють береги Байкалу, кожного по-своєму йменували озеро. Китайці в древніх хроніках іменували його "Бейхай" - "північне море", евенки називали його Ламу - "море", бурят-монголи - " Байгаал-Далай" - "велика водойма". Походження назви "Байкал" точно не встановлений. Найпоширенішийо версію, що "Байкал" - слово тюркомовне, походить від "бай" - богатий, "лантух" - озеро, що значить "багате озеро". Перші росіяни землепроходци Сибіру вживали евенкійську назву "Ламу". Після виходу загону Курбата Іванова на берег озера росіяни перейшли на бурятську назву "Байгаал". При цьому вони лінгвістично пристосували його до своєї мови - Байкал, замінивши характерне для бурять "г" на більше звичне для російської мови "до".

Вік

Байкал - одне з найдавніших озер планети, його вік учені визначають в 25 млн. років. Більшість озер, особливо льодовикового й старичного походження, живуть 10-15 тис. років, а потім заповнюються опадами й зникають із особи Землі. На Байкалі немає ніяких ознак старіння, як у багатьох озер миру. Навпаки, дослідження останнього років дозволили геофізикам висловити гіпотезу про те, що Байкал є океаном, що зароджується. Це підтверджується тим, що його береги розходяться зі швидкістю до 2 див у рік, подібно тому, як розходяться континенти Африки й Південної Америки.

Глибина

Серед озер земної кулі озеро Байкал займає 1 місце по глибині. На Землі тільки 6 озер мають глибину більше 500 метрів. Найбільша оцінка глибини в південній улоговині Байкалу - 1423 м, у середньої - 1637 м, у північної - 890 м. Для порівняння приведу таблицю:

Озеро	Глибина (м)
Байкал (Росія)	1637
Танганьїка (Африка)	1435
Каспійське море	1025
Ньяса (Африка)	706
Іссик-Куль (Киргизія)	702
Б. Невільниче (Канада)	614
Киву (Африка)	496
Верхнє (США)	393
Женевське (Швейцарія)	310

Байкальська западина

Байкальська западина ледве ширше сучасного озера, але набагато глибше його. Глибина западини визначається висотою гір над нею, глибиною озера й товщиною донних опадів, що вистилають його дно. Найглибша крапка корінної западини Байкалу лежить приблизно на 5-6 тис. метрів нижче рівня світового океану. "Корінь" западини розсікають всю земну кору й ідуть у верхню мантію на глибину 50-60 км. Це найглибша улоговина земної суши.

Площа озера

По площі Байкал займає 8 місце у світі серед озер і приблизно дорівнює площі такої країни, як Бельгія.

Pages: 1 2 3 4 5

Збережи - » Озеро Байкал . З'явився готовий твір.