У своїх творах Бунін, з одного боку, показував картину свого часу (рабство одних, непомірне панування інших), а з іншого боку - розкривав таїнства людської душі, викриваючи дурні якості зовні чималих людей і показуючи позитивні - негідників і безнадійних з погляду суспільства. Бунін малював також образи людей, вибитих зі звичної колії життя. Письменник припускав, що в екстрених ситуаціях у людини немає ні часу, ні можливості маскуватися, і він з’являється перед навколишніми такої, який є на самій справі

И. А. Бунін досяг високої майстерності в області «малої» форми прози - оповідання, залишивши для нащадків блискучі зразки цього жанру. Прикладом тому можуть служити оповідання «Пан із Сан-Франциско» і «Сонячний удар». На перший погляд, два цих оповідання ніщо не зв’язує між собою, крім, звичайно, імені автора. У них різні сюжет, тематика, стиль. Але, з іншого боку, є что-тo, що з’єднує взагалі всі бунинские оповідання тонкої, але міцною ниткою. Це, безумовно, любов до людини й гіркота від його недосконалості, від низькості деяких не кращих представників суспільства, від них малодушності

Подібна авторська гіркота простежується в оповіданні «Пан із Сан-Франциско». Богатий, що випромінює самовпевненість людина мала намір відпочити із сім’єю. Він відправився в Старе Світло, бажаючи подивитися на вулкан Везувій і краси Італії, побувати на Кіпрі. Подорож була розкішним: його заповнювали бали, музика, комфорт і першокласне обслуговування. Панові робили масу уваги - він мав у своєму розпорядженні чималі гроші. Але трапилося непередбачене: у поїздці наш герой помер. Здавалося б, сумний момент, неприємна ситуація. Однак ніхто навіть не помітив відсутності пана, ніхто й не подумав припиняти веселощів

У своєму оповіданні автор викриває бездушшя миру багатіїв, їхня черствість. В «Пані із Сан-Франциско» зазначений єдино можливий кінець життя цієї людини, адже він сам був холодним, розважливим, піклувався тільки про матеріальне благополуччя. Його душу зачерствіла ине могла більше існувати в подібній обстановці. Можливо, тим, що автор не дав героєві імені, а визначив його просто «паном із Сан-Франциско», він бажав підкреслити його марність для суспільства, для миру, зрештою, для самого себе

Інша ситуація складається в оповіданні «Сонячний удар». У ньому герої - далеко не байдужі «сухарі», навпроти, вони здатні на сильні щиросердечні пориви. Вони з головою занурюють у безодню блискавично, що нахлинули почуттів, але, на жаль, у кожного з них - своє життя, крім цієї випадковості, у них налагоджений побут і матеріальне благополуччя. Зважитися проміняти все це на мрячну можливість бути щасливими в любові - це не для них. Зробити ризикований крок буквально в нікуди може не кожний, очевидно, тільки одиниці з тисячі. Не випадково й оповідання називається «Сонячний удар»: герої як би осліплені один одним, вибухом почуттів, поглинені любов’ю й готові на все. Однак наслідку від удару недовгі. Ранком усе стає як колись, героїня їде, про неї далі не повествуется.

Але от у душі її попутника залишається почуття безвихідності. Він і сам не може зрозуміти, що його гнітить. Просто йому недостатньо моментального щастя, він створений для любові. Бути щасливим всю життя не дозволяє собі сама людина. У цьому й трагедія, у цьому й суть бунинских добутків. Письменникові боляче за своїх побратимів, які по яким-небудь - дурним, на думку Буніна - причинам самі калічать свою долю