Життя посилає деяким поетам таку долю, що з перших же кроків свідомого буття ставить їх у самі сприятливі умови для розвитку природного дарунка. Такою яркою й трагічної була доля Марини Цветаевой, великого й значного поета першої половини нашого століття. Усе в її особистості й у її поезії (для неї ця нерозривна єдність) різко виходило за рамки традиційних подань, що панують літературних смаків. У цьому була й сила, і самобутність її поетичного слова. З жагучою переконаністю вона затверджувала проголошений нею ще в ранній юності життєвий принцип: бути тільки самої собою, ні в чому не залежати ні від часу, ні від середовища, і саме цей принцип обернувся надалі нерозв’язними протиріччями в трагічній особистій долі

Моя улюблена поетеса М. Цветаева народилася в Москві 26 вересня 1892 року: Красною кистю Горобина запалилася. Падали листи. Яродилась.

Горобина стала символом долі, теж полыхнувшей червоним кольором ненадовго й гіркої. Через все життя пронесла М. Цветаева свою любов до Москви, рідній домівці. Вона увібрала в себе заколотну натуру матері. Недарма самі проникливі рядки в її прозі - про Пугачова, а у віршах - Ородине.

Її поезія ввійшла в культурний побут, зробилася невід’ємною частиною нашого духовного життя. Скільки цветаевских рядків, недавно ще невідомих і, здавалося б, назавжди згаслих, миттєво стали крилатими! Вірші були для М. Цветаевой майже єдиним засобом самовираження

Вона перевіряла їм усе: По тобі тужить наша залу, - Ти в тіні її видал ледь - По тобі тужать ті слова, Що в тіні тобі я не сказала. Слава накрила Цветаеву подібно шквалу. Якщо Ганну Ахматову порівнювали із Сапфо, то Цветаева була Никой Самофракийской. Але разом з тим, з перших же її кроків у літературі почалася й трагедія М. Цветаевой.

Трагедія самітності й невизнаності. Уже в 1912 році виходить її збірник віршів “Чарівний ліхтар”. Характерне звертання до читача, яким відкривався цей збірник: Милий читач!

Сміючись як дитина, Весело зустрінь мій чарівний ліхтар, Щирий сміх твій, так буде він дзвінок И беззвітний, як встарь. В “Чарівному ліхтарі” Марини Цветаевой ми бачимо замальовки сімейного побуту, нариси милих осіб мами, сестри, знайомих, є пейзажі Москви й Тарусы: У небі - вечір, у небі - хмаринки, У зимовому сутінку бульвар. Наша дівчинка утомилася, Посміхатися перестала. Тримають маленькі ручки синя куля. У цій книзі вперше з’явилася в Марини Цветаевой тема copyright