Сторінки милі знову персти розкрили; Я знову зворушливий і тріпотіти готів… А. А. Фет Читаючи лірикові А. С. Пушкіна, великий російський письменник Н. В. Гоголь задався питанням: “Що ж стало предметом поезії А. С. Пушкіна?” І сам відповідав: “Усе стало предметом”. У своїй творчості поет зверталася до тем любові й дружби, його хвилювали проблеми волі й призначення поета. Всю лірику А. С. Пушкіна можна представити як нескінченний роман у віршах, головним предметом зображення якого виявляється внутрішній мир ліричного героя з його почуттями, переживаннями й прагненнями, будь те порив страсті, передчуття любові або розчарування в ідеалі. Однієї із самих головних у творчості поета для мене стала тема любові, що розвивається, подібно всім мотивам його лірики

Замолоду ліричний герой А. С. Пушкіна бачить у любові радість і велика загальнолюдська цінність: …мої вірші, зливаючись і дзюрчачи, Течуть, струмки любові, течуть повні тобою. У тьмі твої очі блищать переді мною, Мені посміхаються - і звуки чую я: Мій друг, мій ніжний друг… люблю…

твоя… твоя!.. Але поступово з дорослішанням ліричного героя тема любові переосмислюється, і тепер для А. С. Пушкіна стають важливіше почуття й переживання улюбленої жінки: Але ти від гіркого лобзанья Свої вуста відірвала; Із краю похмурого изгнанья Ти в край іншої мене кликала. Ліричний герой Пушкіна здатний цінувати будь-яке почуття й насолоджуватися навіть смутком любові: На пагорбах Грузії лежить нічна імла; Шумить Арагва переді мною. Мені смутно й легко; сум миючи світлий; Сум миючи повна тобою…

У міру того як ліричний герой стає особистістю, він наділяється здатністю жертвувати своїми почуттями заради щастя улюбленої жінки. Як приклад я хотіла б привести свій улюблений вірш “Я вас любив: любов ще, бути може…”, у якому нерозділена любов поета позбавлена всякого егоїзму: Я вас любив: любов ще, бути може, У душі моєї згасла не зовсім; Але нехай вона вас більше не тривожить; Я не хочу засмучувати вас нічим. Кульмінацією цієї теми можна по праву вважати вірш “Мадонна”, у якому А. С. Пушкін підносить жінку до небес і обожнює її: Здійснилися мої бажання

Творець Тебе мені ниспослал, тебе, моя Мадонна, Найчистішої принадності найчистіший зразок. Тема дружби стає однієї із центральних тем у лірику А. С. Пушкіна. У ранній період творчості, коли юний творець учився в Царскосельском ліцеї, дружба втілювала собою лише щастя й безтурботність: Що смолкнул веселия глас?

Пролунайте, вакхальны приспіви! Так здраствують ніжні діви И юні дружини, allsoch. ru 2001-2005 мнас, що любили! У міру дорослішання поета тема дружби еволюціонує, і А. С. Пушкін бачить у дружбі не тільки радість, але й трагічність

Поет випробовує величезний біль за втрачених друзів, і мені особливо дорогий вірш “19 жовтня”, що було написано в 1825 році. У цьому добутку відчувається розчарування. Пушкіна відзначає вірність і відданість старих друзів. Із благанням моєї сумною й заколотної, З довірливою надією першого років, Друзям іншим душею зрадився ніжної; Але гіркий був небратський їхній привіт. Порівнюючи “19 жовтня” 1825 року й “19 жовтня” 1827 року, легко помітити зміни, що відбулися, у душі ліричного героя

Якщо в 1825 році поет думає про вірність своїм друзям, про те, що багато товаришів загублені: “Кого від вас захопив холодне світло? Хто не прийшов? Кого меж вами немає?”, те в 1827 році зовсім інший настрій відвідує автора. Вірш наповнений веселощами, радістю й оптимізмом: “Бог допомогти вам, друзі мої…” Прийнято вважати, що однієї з основних тем поезії А. С. Пушкіна є тема волі. Читаючи улюблені добутки російського поета, скільки граней волі можна побачити в його творчості!

Свій початок тема волі бере в оді “Вільність”, де ідеалом молодого поета виявляється конституційна монархія: Владики! вам вінець і трон Дає Закон - а не природа; Коштуєте вище ви народу, Але вічний вище вас Закон. Однак уже через два роки А. С. Пушкін відмовляється від сугубо політичного розуміння волі

Це легко помітити у вірші “Село”, у якому проявляється інтерес поета до волі приватної людини: ПРО, якщо б голос умів серця тривожити! Почто в груди моєї горить марний жар И не даний мені долею Витійства грізний дарунок? Побачу ль, про друзі! народ непригноблений И Рабство, занепале по манію пануючи, И над батьківщиною Волі освіченої чи Зійде нарешті прекрасна Зоря? Таке сприйняття волі відкриває безліч можливостей для ліричного героя: самовдосконалення, самозаглиблення й творчості: Оракули століть, тут вопрошаю вас! В уединенье величному Слышнее ваш втішний глас

Він жене ліні сон похмурий, До праць народжує жар у мені, И ваші творчі думи В щиросердечній зріють глибині. Також у творчості А. С. Пушкіна можна побачити ще одне розуміння волі: романтичне сприйняття вільності. Одним з моїх самих улюблених віршів є добуток “До моря”, у якому проявляється принцип романтичного двоемирия. Ліричний герой мислить себе людиною незвичайним, вона не може знайти чого-небудь рівного собі в суспільстві й тому звертається до миру природи, до стихії: Моєї душі межа бажаний!

Як часто по брегам твоїм Бродив я тихим і мрячний, Заповітним наміром млоїмо! Вершиною теми волі стає вірш “(З Пиндемонти)”, що є гімном особистій волі. Особливо мені близькі рядки, присвячені оспівуванню честі й достоїнства людини: Залежати від царя, залежати від народу - чи Не всі нам дорівнює? Бог з ними. Нікому Звіту не давати, собі лише самому Служити й догоджати, для влади, для лівреї Не гнути ні совісті, ні помислів, ні шиї… Тому що Пушкін у своїй творчості звертався до тем поета й поезії, часу й вічності, не можна забувати про філософську лірику поета

Молодий лірик сприймав смерть дуже трагично, але усвідомлював, що життя не припиняється, тому що А. С. Пушкін мислив себе дуже важливою ланкою в ланцюзі поколінь, йому вдається перебороти трагедію смерті: Здраствуй, плем’я Молоде, незнайоме! не я Побачу твій могутній пізній вік, Коли переростеш моїх знакомцев И стару главу їх заслониш Від очей перехожого. Але нехай мій онук Почує ваш приветный шум, коли, Із приятельської бесіди вертаючись, Веселих і приємних думок повний, Пройде він повз вас у мороці ночі И про мене згадає

Проблема часу й вічності, на мій погляд, одна з головних проблем у філософській ліриці А. С. Пушкіна. Ліричний герой усвідомлює, що людина живе в рамках часу, а природа вічна, і тому вона байдужа до трагедії людини: И нехай у гробового входу Младая буде життя грати, И байдужа природа Красою вечною сіяти. Також у філософській проблематиці я хотіла б виділити тему поета і юрби

А. С. Пушкін усвідомлює самітність поета у світі обивателів, які не можуть зрозуміти, а головне - оцінити його творчість: Поет! не дорожи любовию народної. Захоплених похвал пройде хвилинний шум; Почуєш суд дурня й сміх юрби холодної, Але ти залишися твердий, спокійний і похмурий. Дарунок поета прирікає особистість на самітність, на выделенность із юрби, на страждання, але це протиставлення юрбі може бути осмислене як благо у вірші “Поет”: Тужить він у забавах миру, Людський цурається поголоски, До ніг народного кумира Не хилить гордої голови… Мені здається, що найвидатнішим віршем, що присвячений темі поета й поезії, є добуток “Пророк”.

А. С. Пушкін затверджує високу місію поета: Повстань, пророк, і виждь, і внемли, Здійснися волею моєї И, обходячи моря й землі, Дієсловом пали серця людей. Цей вірш є моїм самим улюбленим, тому що поет показує, що доводиться пережити людині, якій призначено долею стати пророком: И він до вуст моїм припав, И вирвав грішну мою мову, И труднословный і лукавий, И жало мудрыя змії У вуста завмерлі мої Вклав десницею кривавої. Наприкінці життєвого шляху А. С. Пушкін вертається до теми поета й поезії у вірші “Пам’ятник”, де лірика хвилює тема поетичного безсмертя. У цьому добутку зливаються воля політична й воля особистості, що творить

Основний зміст утримується в рядках: Ні, весь я не вмру - душу в заповітній лірі Мій порох переживе й тленья втече - И славний буду я, доки в підмісячному світі Живий буде хоч один пиит. Віра в те, що добутки залишаться в серцях і душах поколінь, наповнює життя поета змістом і значимістю не тільки для А. С. Пушкіна, але й для шанувальників його таланта. Ніж доросліше я стаю, тим добутку великого російського лірика здобувають для мене всі новий і новий зміст. Щораз, перечитуючи вже з дитинства знайомі добутку, я відкриваю для себе нового Пушкіна, тому що протягом усього життєвого шляху поет випливав своїм моральним ідеалам, які є настільки близькими мені