Той факт, що й у творчості А. П. Чехова, і у творчості А. И. Куприна є оповідання під тим самим назвою, наводить нас на думку про перспективність їхнього порівняльного аналізу. Ми зможемо краще зрозуміти особливості творчості обох письменників, спостерігаючи розходження в розгляді близької теми, характерів персонажів і їхнього побутування. Оповідання “Тапер” Чехова було вперше надруковане в журналі “Будильник” (1885, № 45). Без зміни “Тапер” увійшов у збірник “Перші оповідання” (Спб., 1886), але в Зібрання творів Чехов його не включив. Головний герой оповідання - тапер, що співається, колишній студент консерваторії Петро Рубльов. Колись він подавав надії, але життя його не зложилася: “Їхав у Москву за дві тисячі верст, мітив у композитори й піаністи, а потрапив у тапери…

” У нього “незвичайно гострі, немов збуджені очі”, “бліде… випита й поношена особа”. Він розуміє всю принизливість свого положення: “Тапер, прислуга… офіціант, що вміє грати!

”, звик до брутальності замовників: “У купців тикають і на чай дають, і… анітрошки не кривдно!.. Колись, дійсно, боляче було, а тепер - плювати!” Петра запросили грати на весіллі дочки відставного полковника Присвистова з купецьким сином Ескимосовым. Зненацька для самого Петра в нього зав’язується розмова про музику з однією панянкою, що, як виявляється згодом, не підозрювала, з ким вона розмовляє

Коли панянці пояснюють, що її співрозмовник тапер (“…підпливає товста пава… і щось шепотить їй на вухо…”), вона “спалахує, хапається за щоки й, як ужалена, відскакує від рояля…

”. Якийсь час Рубльов намагається тримати себе в руках, “закочує вальси, кадрилі-монстри так гримучі марші”, &copy A L L S o c h. r u але раптом з ним трапляється істерика, і його выпроваживают з будинку. Придя в номер готелю, де він живе, Рубльов розповідає про цьому “скандалі” своєму сусідові-письменникові (від його особи ведеться оповідання), такому ж невдасі, як він сам. Отут Рубльова наздоганяє другий приступ. Це оповідання не ставиться до самим знамениті творам Чехова, але в ньому знайшла своє відбиття одна з важливих проблем чеховської творчості - несподіваний протест людини проти навколишнього його життя. Основа сюжету “Тапера” - приступ щиросердечної хвороби в головного героя - одержала свій розвиток в одному із кращих і найбільш відомих оповідань Чехова - оповіданні 1888 року “Припадок”. Через п’ятнадцять років після чеховського “Тапера” був опублікований у газеті “Одеські новини” (1900, 25 грудня) однойменне оповідання Куприна.

Сюжет оповідання заснований, як треба з авторської примітки, на реальному факті. Дія “Тапера” відбувається на святі Різдва в хлібосольному московському будинку Руднєвих. Хазяїн будинку Аркадій Миколайович Руднєв звичайно запрошував на ялинку оркестр Рябова, але в той рік він спізнився із замовленням. Із працею знайдений тапер виявляється чотирнадцятилітнім “блідим, дуже сухорлявим хлопчиком у старому мундирчике”. Одним з гостей Руднєвих був Антон Григорович Рубинштейн.

Аркадій Миколайович звертає його увагу на юного тапера. Рубинштейн зацікавився грою Юрія Агазарова (таке ім’я тапера). Оповідання закінчується так: “Реаліст у поношеному мундирі давно вже відомі тепер всієї Росії як один з талантливейших композиторів, а надзвичайний гість із царственою особою ще раніше заспокоївся назавжди від свого бурхливого, заколотного життя, життя мученика й тріумфатора

Але ніколи й нікому Агазаров не передавав тих священних слів, які йому говорив, едучи з ним у санях, у цю морозну різдвяну ніч його великий учитель”. Отже, ми бачимо, що оповідання-“тезка” зовсім різні по напрямку, загальному тону. Якщо в Петра Рубльова всі за, то в Юрія Агазарова, навпроти, усе спереду.

Фінал чеховського оповідання відкритий, але реальний лише один варіант подальшої долі головного героя: Рубльов зіп’ється остаточно. Оповідання пронизане безвихідністю, тугою за втраченим надіям (“…яка з мене дрянь вийшла…

”). “Тапер” Куприна - оповідання про талант, що реалізувався, справджених надіях. Дія оповідання Чехова відбувається на тлі, враження від Вульгарності Якого підсилює трагізм долі головного героя. Наречений Присвистовой - “парвеню й мовежанр, свиня в ярмулці й моветон”, і весілля відбувається тому, що “папаше з дочкою манже й буар хочуться”.

Сам Присвистів грубий; панянка, з якої розмовляє Петро, не розуміє нічого в музиці, але судить про неї з апломбом знавця. Настільки ж грубі й обмежені гості на весіллі. Особливо безглузді претензії цих персонажів на аристократизм. Під стать загальному настрою оповідання й опис погоди: “На вулицях грязюка, дощ, туман…” “Тапер” Куприна починається з великої експозиції, що займає майже третина тексту

Автор представляє нам членів щасливої сім’ї Руднєвих: дванадцятирічну Тиночку Руднєву, Лідію Аркадіївну й Тетяну Аркадіївну, Аркадія Миколайовича і його дружину Ирину Олексіївну. На ялинці до Юрія ставляться зовсім не як до “офіціанта, що вміє грати”, всі (крім хіба що “противної гордячки” Лідії) співпереживають йому, беруть участь у його долі. Оповідання завершується ефектним “happy end”. Оповідання Чехова досить характерний для його творчої манери: відсутність фабули, відкрита фінал, лаконічність в описі побуту. Чеховське оповідання небагато коротше, але не можна сказати, що він уже: у своїх ранніх оповіданнях Чехов умів наділяти серйозний і глибокий зміст у малі форми. Петро Рубльов - типовий чеховський персонаж, тип ідеаліста, “точно знаючого, що добре, заради чого варто жити, але при цьому усе глибше потопаючого в бруді обридлого існування”.

“Тапер” Куприна близький до нарису, і автор усіляко підкреслює цю подібність. Авторська примітка: “Оповідання наш ставиться до 1885 року. До речі помітимо, що основна фабула його спочиває на дійсному факті, повідомленому авторові в Москві М. А. 3-виття, що близько знала сім’ю, названу в оповіданні вигаданим прізвищем Руднєвих”, що надає оповіданню особливе зачарування. На відміну від “Тапера” Чехова, життєстверджуючий купринский оповідання ми з повним правом можемо назвати цікавою новелою. Як ми бачимо, порівняльний аналіз усього двох однойменних оповідань Чехова й Куприна дає нам багатий матеріал для вивчення особливостей їх творчості