Це оповідання про золотодобытчике, що хворим, з ушкодженою ногою, кинутий товаришем, перетинає сніжну пустелю, один на один бореться із грізними силами природи. Бореться й перемагає. Чудової сили оповідання! І, здається мені, не випадково в труднейшие годинники свого життя Володимир Ілліч, що знала творчість Лондона, просив прочитати саме цей добуток про мужність, про непохитну цілеспрямованість Людини, про торжество людської волі, тому що й сам Володимир Ілліч був до останньої своєї мінути такою же мужньою, непохитним, цілеспрямованим і його волею в ті останні дні його життя незмінно тріумфувала над страшною хворобою, що прикувала його до постелі, що позбавила можливості читати, писати й говорити.

Оповідання як би несло в собі концентрований заряд сили, бадьорості, віру в перемогу Людини над природою, над обставинами й над самим собою. (Даний матеріал допоможе грамотно написати й по темі Оповідання Любов до життя. Короткий зміст не дає зрозуміти весь зміст добутку, тому цей матеріал буде корисний для глибокого осмислення творчості письменників і поетів, а так само їхніх романів, повістей, оповідань, п’єс, віршів.) Так, і над самим собою.

И зараз от, коли мені має бути рекомендувати молодим читачам книгу вибраних оповідань Джека Лондона, я насамперед згадав саме це оповідання, «Любов до життя», оповідання, що вразив мене колись у ранній юності. Як мені тепер здається, цей добуток може служити ключем до всього кращого з того, що є у творчості цього досить популярного американського письменника.

Творчість Джека Лондона велике й многообразно. Сотні оповідань, нарисів, есе, кореспонденцій і статей. Десятки романів і повістей. Безліч літературних героїв вивів він на сторінках своїх книг, причому вийшли вони до читача не безликою юрбою, але кожний має свою особу, свій характер, свою долю й свою класову сутність. Твору Лондона вражають різноманіттям тими сюжетів.

И все-таки думається мені, що краще й найбільш характерне для письменника - це книги про простих американців, що борються в найжорстокіших умовах капіталістичного суспільства за своє місце в житті, що перемагає всі й усілякі перешкоди, книги про людей із твердою волею, сильним характером, що не змінює голів у самих важких обставинах. Це насамперед персонажі його північних оповідань, що відкрили письменника для Сполучених Штатів, для Росії, для Європи й для всього миру.

Джек Лондон прожив життя бурхливу, нелегку й дивну. Пасинок бідного фермера Джона Лондона, він з дитячого років заробляв собі на хліб, міняючи одну професію на іншу. Чорнороб на консервній фабриці, на електростанції, на джутовому заводі. Плавав матросом на шхуні, був «устричним піратом» в одній з бухт біля Сан-Франциско. Місяці важкої, виснажливої роботи перемінялися в житті юнака місяцями змушеного безробіття. Він брав участь у знаменитому у свій час поході безробітних на Вашингтона. У пошуках хліба скитался по своїй країні, по Канаді. Сидів у в’язниці за бродяжництво, не раз заарештовувався й за свої соціалістичні погляди. У дні «золотої лихоманки», що охопила Америку, був золотошукачем, а потім військовим кореспондентом у дні російсько-японської війни.

И все це нелегке життя постачило його массою вражень, познайомила з героями його майбутніх добутків, яких він, як би взявши за руку, сміло виводить одного за іншим на сторінки своїх книг, що принесли згодом авторові всесвітню славу.

Нагромадивши життєві спостереження, відчувши в собі тягу до літературної праці, «хлопчик із Фриско», як він називає себе в одному з оповідань, вирішує, саме вирішує стати інтелігентом і, як він виражається соціалістичною термінологією тих днів, «…продавати не силу своїх м’язів, а виріб свого мозку». У маленькій кімнатці під дахом він дні й ночі проводить над книгами, голодує, холодніє й, як Горький у нас, всупереч всьому, уперто карабкается до вершин знань. Саме сполучення великих спостережень, сполучення знання життя зі знаннями, почерпнутими із книг, приводить Лондона до соціалістів тих днів. Ні на день не припиняючи навчання, воно бере участь у зборах, мітингах, заводить дружбу з революційно настроєними робітниками й інтелігентами, людьми із сильним характером і бадьорим духом, які згодом стають героями таких його книг, як «Сон Дебса», «По ту сторону риси», «Залізна п’ята», досить бойових книг тих уже давніх днів.

И все-таки, думається мені, теперішньою школою письменника була його подорож на Північ, на Аляску, куди він, захоплений «золотий лихоманкою», що осягнула Америку наприкінці минулого століття, відправляється на пошуки золота й щастя. Там, у найтяжких умовах, він осяг саму глибинну суть найжорстокішої системи вільного підприємництва, при якій одиниці несказанно багатіють, а сотні, тисячі убожіють і навіть гинуть. Він сам пережив все те, що так добре описав у своїх оповіданнях: і жах самітності, і нещадну жорстокість боротьби людей за володіння багатством, силу дружби й колективу, і шляхетне трудове братерство корінних жителів американської Півночі, загнаних туди настанням капіталізму. У результаті його поїздки шкіряний мішечок, узятий їм із собою для золотого піску, був викинутий через непотрібність. Він був порожній, коли «хлопець із Фриско», продавши останнє з того, що в нього було, сіл на пароплав, що йде зворотним рейсом.

Джек Лондон, переборовши всі труднощі, розплатившись за свою подорож жорстокою цингою, не знайшов ні крупинки золота, зате в голові, у пам’яті своєї він відвозив те, що було куди дорожче жовтого металу, за який на його очах загинуло стільки людей. Він віз глибоке знання життя. Він віз цілі розсипи людських характерів, що розкрилися перед ним у цьому безприкладному поході за багатством. Він віз дивні сюжети, які підглядів у житті й почув у годинники нескінченної полярної ночі. Його гостра пам’ять зберегла зустрічі, бесіди, картини північної природи, випадки торжества й поразок людини в боротьбі за життя. Але головне, рік, проведений на Півночі, зміцнив у ньому віру в Людину, віру в товариство, у дружбу, навчив його показувати ті разючі висоти, на які здатний піднятися людина в боротьбі із силами природи й жорстокістю соціальних умов.

На початку століття він, як би по свіжих слідах, початків реалізовувати запаси своїх спостережень. В 1900 році вийшов перший збірник його оповідань, «Син вовка». Через рік - другий, «Бог його батьків», ще через рік - третій, «Діти морозу». Ці правдиві оповідання, присвячені жителям Аляски, бурхливо ввірвалися в американську літературу тих днів і принесли «хлопцеві із Фриско» популярність і славу.

Подумки подорожуючи по зібранню творів Джека Лондона, як мені здається, можна чітко побачити, що творчість його особливо сильно і яскраво, коли він як би почерпывает свої сюжети з життя. У пошуках цих сюжетів і характерів письменник невтомний. Щодо цього примітна історія його книги «Люди безодні» - один з найсильніших його добутків. На початку цього століття Лондон попадає в Англію, у ті дні одну із самих найбагатших і могущественнейших держав миру. Він уже відомий письменник. У Європі його широко видають, читають і знають. Він заможна людина й приїжджає на Британські острови з кореспондентським квитком однієї із солиднейших газет.

Але, потрапивши в Лондон, він переодягається в лахміття й на кілька тижнів як би опускається на дно в трущобном районі Лондона Ист-Энд. І отут він не тільки спостерігає, він переживає разом з жителями навколишніх кварталів те, що ретельно ховається за лаштунками найбагатшого, благоустроеннейшего, що застигли у своєму самовдоволенні Лондона. З-під пера його виходить книга, що показує жахаючі картини вбогості й безправ’я, неуцтва й розпаду загниваючого, але настільки що респектабельно виглядало англійського суспільства. Виходить люта, гнівна книга, обличающая самовдоволений британський капіталізм. І книга ця, правдива від початку до кінця, що підкуповує цією своєю правдивістю, вражає не тільки читачів Нового Світла, але й самих англійців. «…Янки відкрив для нас лаштунки нашого будинку…» - пише про неї в «Манчестер Гардиен» прогресивний англійський критик тих днів. І закономірно, що саме в Англії ця книга американця зустрічає особливу увагу читачів. На цьому прикладі, як мені здається, можна бачити неминущу силу творів Лондона й джерела цієї сили.

Pages: 1 2