Оповідання й повести Чехова 90-х років | Довідник школяра – кращі шкільні уроки по всім предметам

Оповідання й повести Чехова 90-х років

Оповідання й повести 90-х років, спрямовані проти жорстокого й вульгарного життя. Це оповідання написане після повернення Ч. з о. Сахалін. Образ в’язниці переслідує письменника й палата №6 - це в’язниця. «Усюди - палата №6. Це Росія» (Лєсков). Повість починається з опису флігеля лікарні, там розташовані душевно - хворі. Тяжке враження складається після опису флігеля, а ще більше збільшується з опису палати й сторожем Микитою.

Хворі схожі на арештантів, лікарня на в’язницю, де все перемішалося й важко відрізнити нормальної людини від божевільного. Єдина людина здатний здраво міркувати це душевнохворий И. Д. Громов. Доктор Рагин говорить, відвідуючи його в страшній палаті: «Якби ви знали друг мій, як мені набридли загальне бездарність, бездумность, тупість і із із якою радістю я щораз розмовляю з вами. Ви розумна людина і я насолоджуюся вами». Життя серед нормальних людей, звела його з розуму, і він занедужав манією переслідування, досить розповсюджене захворювання того часу. Громів попадає в той заклад, де хворих не лікують а мучать.

Громов болісно реагує на зло, несправедливість, беззаконня. Він не перестає протестувати, обурюватися, і не втрачає віри в те, що рано або пізно правда нарешті восторжествує. Інакше дивиться на життя доктор Рагин. «При всякій обстановці ми можемо знайти заспокоєння в самих собі».

Випливаючи цій ідеї він не втручається в справи лікарні, не намагається змінити положення хворих: « У своїй нечесності винуватий не я а час». Чехів повстає проти насильного погляду на життя, зручного для тих, хто сам не страждає. Вустами Громова автор засуджує Рагина: «Нас тримають тут за ґратами, гноять, мучать, але це прекрасно й розумно, тому що між цією палатою й теплим кабінетом немає ніякої різниці. «Страданья нехтуєте, а мабуть прищеми вам палець дверима, закричите в усі горло». Лише перед смертю Рагин зрозумів правду Громова, правду тих, хто не хоче, не може миритися з насильством. Коли в палаті №6 Микита б’є його, ця подія висвітлює пронизливим світлом неправда його життя і його філософського світогляду. Наступає пробудження совісті, появи почуття провини, у голові його мигнув страшний, нестерпний біль, що таку ж точно біль повинні були випробовувати роками ці люди. Рагин умер не від побоїв Микити, а від борошн що прокинулася совісти

«Будинок з мезамином» або друга назва - «Оповідання художника» - це значить, що будуть спогаду про передуманном і пережитий, а значить сповідь. Ведуться ідейні суперечки й розгортаються любовні історії кончающиеся сумно. Супротивником у суперечці виступає художник і старша сестра Ліда Волчатинова, а безладний і чудакуватий художник у якімсь ступені виражає мвсли автора. Він затверджує, що всі лиха людські - від грубої фізичної праці. Треба тільки звільнити людину від цього, а поки цього не відбулося, необхідно розділити працю на всіх. Від цього одного він очікує великих і благих наслідків від людства.

Подібні погляди утопительни й наївні, але авторові вони подобаються, а думки й справи Ліди яка у своїх аптечках і бібліотечках видик головний засіб поліпшення життя народу авторові не по душі. Її обмеженість не в тім, що вона захоплена малими справами, а в тім, що цими малими справами вона всі й обмежує. Вони неї задовольняють, так само як і повітова гра в земський парламентарій. «Народ обкутаний ланцюгом великої, а ви її не рубаєте, а лише додаєте нові ланки». Очевидно художник ближче до правди, чим розважлива Лідія, але в житті виявляється переможцем вона, а не художник разом з його любов’ю й бесполезнвми пейзажами. Але все таки у світлі вищих ценнотей тужливий вигук художника «Мисюсь! Де ти?» значить більше чим всі земські перемоги. Жорстокості беруть не повну й не безумовну перемогу. Трилогія Чехова «Людина у футлярі», «Аґрус» - про любов. Наскрізна тема цих добутків - викриття «пошлостей вульгарної людини».

Поєднує їхня ідея відокремити зміст людського життя. Футляр - Беликов уважав страх перед життям, це прагнення сховатися за формулу «як би що не вийшло». З іншої сторони Беликовщина - активний характер. Беликовщина паралізує все добре, чесне, вільне, усяке прагнення до кращого. «Він просто гнітив нас своєю обережністю, помисливістю, своїми чисто футлярскими міркуваннями».

Беликов тримає в страху не тільки гімназію, але й все місто. «Стали бояться посилати листи, знайомити, голосно говорити й тд. «Підкорилися йому, терпіли його люди мислячі, знаючі, читаючі».Боялися його тому що він був донощиком, шпигуном

Збережи - » Оповідання й повести Чехова 90-х років . З'явився готовий твір.

Оповідання й повести Чехова 90-х років





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.