Образ поета в ранній творчості Володимира Володимировича Маяковського. План: 1. Відчуття відокремленості поета від навколишнього світу; його трагічна самітність. 2. Поет у лірику Маяковського різкий отрицатель дійсності. 3. Образ поета пророка в поемі «Хмара в штанях». 4. Виклик поета навколишньої дійсності, ворожій юрбі, заклик діяти

5. Вістря сатири, спрямоване проти «юрби», проти байдужних до долі країни людей. 6. Все життя Маяковського - приклад високого служіння своєму народу. 7. Маяковський яскравий поет, що виражає ідеї покоління, характерний поет своєї епохи

Володимир Володимирович Маяковський свою автобіографію «Я сам» починає словами: «Я поет. Цим і цікавий. Про цьому й пишу».

Маяковський увійшов в історію як поет-новатор. Таких сміливих, радикальних змін у поезії не зробив жоден поет XX століття-століття, для якого новаторство невід’ємна риса. Маяковський перетворив поезію в активну учасницю соціального життя країни. Його слово, так яскраве й точне, з’єднуючи лірику й епос, сповнено величезної сили. Але, незважаючи на бунтарську вдачу, поет у своєму житті був абсолютно самотній

У цьому-те й складався його трагізм. Людина, що висуває такі різкі думки, повинен бути нещасний, тому що основна маса людства мислить однаково й висуває штамповані теорії. На мою думку, геній і самітність це два нероздільних поняття. Але чому ж така людина, як Маяковський, самотній? Нерозуміння, що переслідувало його скрізь знаходить своє відбиття встихах.

Маяковський самотній, тому що не знаходить серед людей соратників, близьких за духом, сумеющих підтримати в його починаннях. Поетові явно не вистачає читацької уваги: Закидайте посмішками мене, поета,Я квітами нашию їх мені на кофту фата! У цих рядках відбите бажання поета бути почутим, і, може бути, навіть схваленим своїми читачами. Образ поета в ранній ліриці Маяковського, насамперед, є образом отрицателя дійсності, поета, що бажає терміново змінити мир, у якому він живе й творить

Своєю поемою «Хмара в штанях», своїми віршами, поет намагається розворушити читачів, змушує їх задуматися й діяти. А він, у свою чергу, буде «дражнити об закривавлений серця шматок» наші думки. Він навіть говорить: Бачу часу, що йде через гори, Якого не бачить ніхто

Автор цього добутку вгадує революцію, говорячи, що «грядет шістнадцятий рік». Маяковський дає слово до цього «безъязыкай вулиці», виражає її думку й ідеї, але вулиця, не виправдавши очікувань поета, «прийшла й закричала». Причому лемент виявився грубим і зовсім не той, котрого очікував поет: «Идемте жерти!». Майже по всій ранній творчості простежується тема «поета і юрби».

Наприклад, у вірші «Нате!»: Юрба озвіріє, буде тертися, Наїжить ніжки стоглавая воша Явна зневага до «юрби»! Такий майстер слова, як Маяковський, майстер яскравих метафор пише про «юрбу» так: Всі ви на метелика поэтиного серця Видеретеся, брудні, у калошах і без калош

Іронія стосовно навколишній спостерігається дуже часто, його гострі слівця, тонкі порівняння просто дивують простого читача його віршів: Упала дванадцята година, Як із плахи голова страченого. Чоловіка, залеженные, як лікарня, И жінки, пошарпані, як прислів’я. У його поемі «Хмара в штанях» не схований заклик до дії, повстанню: Вийміть, що гулят, руки із брюкберите камінь, ніж і бомбу, А якщо в якого немає рукпришел щоб і бився чолом би! У цій поемі переважають чотири головні думки, думки заперечливий лад, релігію, любов і творчість того часу

Поет, що глибоко почуває час, сучасність, не міг не написати цю поему. Він передчував зміни, він знав, що країну очікує щось трагічне й важливе, щось у корені меняющее історію. Всі свої глибокі думки й ідеї Маяковський виражає порівняннями, метафорами й епітетами. Маяковський найбільший сатирик свого часу

Його сатиричні добутки вражають своєю тематичною розмаїтістю. Здається, що немає такого негативного явища, що не потрапило б у поле зору поета сатирика. Його гнів викликає все, що принижує й ображає людину, усе, що заважає затверджувати нові духовні цінності, перешкоджає людині стати повноцінним членом нового, соціалістичного суспільства. Все життя Маяковського -приклад високого служіння своєму народу, подвиг найбільшої безкорисливості, повного підпорядкування завданням епохи, що вимагають об’єднання мільйонних мас в одне ціле. Саме потім, що він яскравий, характерний поет свого часу, ми й звертаємося кнему.

Він поет, у якому настільки все контрастно й суперечливо, що це іноді дивує. Маяковський і скажений, і бездоганно ніжний. Пристрасть, з якої він пише, заражає, змушує задуматися. Його вірність народу, якому він служить, його all so ch. ru 2001 2005 відкритість і щирість у добутках змушують вірити йому, прислухатися до його радам

Творчість Володимира Володимировича Маяковського, що зробило його загальним ізгоєм, дорого всім нам, воно необхідно нам як пам’ятник революційної поезії