…Існує легенда про те, як на землі від страшної пошесті вимирали сім’ї й навіть цілі села. І от одна жінка, втративши всю сім’ю, крім одного найменшого сыночка, молила Бога, щоб він зберіг хоча б цієї дитини. Тоді Бог відкрив їй таємницю: «Виший дитині й собі на сорочці хрести - знак для ангелів, тому що на кому немає хреста, той загине. Але нікому не розповідай про цьому, тому що загинеш сама й твій син». Жінка зробила всі, але не могла далі дивитися на те, як умирали інші. Вона розповіла про обереге, але люди не повірили їй. Тоді вона зірвала сорочку із сина, і він умер на очах в усіх.

Відтоді люди вишивають сорочки-обережи, де чорний і червоний кольори переплітаються у візерунках і символізують радість і горе як у житті. Українська вишита сорочка прославлена у світі як твір мистецтва: від її не можна відірвати око, а коли торкаєш її дивні по красі візерунки, серце завмирає від хвилювання, подиву й замилування. Пам’ятаю, як бабуся показала мені стару сорочку, що вишила ще її бабуся. Я дивилася - і не вірилося мені, що це зробили руки простої селянки під слабким вогником свічки після важкого трудового дня! Вишиті рукави майоріли казковими квітами, які нагадували квіти рідних просторів, а навколо шиї, начебто посмішки, зібралися маленькі складочки.

Не менш гарної є чоловіча сорочка-вышиванка, прикрашена мальовничими візерунками на комірі, на грудях і на манжетах. Вишивкою або аплікацією прикрашали жіночий нагрудний одяг-корсетку (безрукавку з фабричної тканини). Але не тільки візерунками з ниток прикрашався одяг моїх співвітчизників.

Знаменита козацька старшина носив кирею (верхній одяг), що расли дорогоцінними каменями, хутром. А от стародавній гуцульський одяг сердак була прикрашена шнурами з кольорових ниток. Декоративна мальовничість українського одягу, що відображає високий рівень культури нації, назавжди залишиться зразком для всіх поколінь нашої щедрої на таланти землі