ЖИТІЄ ЛЕОНТІЯ Один^-одне-ростовськ-одне з найпоширеніших давньоруських житій, оповідає про діяльності ростовського єпископа Леонтія, його боротьбі з язичниками за поширення християнства в Ростові в XI в. Найдавніша редакція зустрічається в складі Прологу вже в його списках XIII-XIV вв., усього ж дослідники виділяють 12 редакцій Ж.
Спочатку в Ж. повествовалось про виявлення в 1160-х рр. мощів Леонтія при будівництві Успенського собору в Ростові, і в цьому зв’язку пригадувалася діяльність Леонтія. Згідно Ж., він народився в Константинополі, з дитинства відрізнявся благочестям, постригся в одному з константинопольських монастирів, на вимогу константинопольського патріарха Фотія відправився в Ростова, звідки, не встоявши в боротьбі з місцевими язичниками, були змушені піти єпископи Федір і Іларіон. Цей мотив - напрямок Леонтія патріархом Фотієм (появившийся лише в 3-й редакції Ж.) - зовсім легендарний: Фотій патриаршествовал до 886 р., тобто за сторіччя до хрещення Русі. У Ростові Леонтія зустріли вороже. Коли ж він звернув свою проповідь до молодих ростовчанам, що воинствуют язичники накинулися на нього зі зброєю й дрюками, однак, побачивши Леонтія і його клір, що оточував, у святительських ризах, упали мертвими або осліпли. Леонтії воскрешає й зціляє що нападали ростовчан і продовжує свою місіонерську діяльність. По одним версіях Ж., він був все-таки вбитий язичниками, по іншимі - мирно почив Вростове.
Сказання створене було в 60-80-х рр. XII в., тобто сторіччя через послу описуваних події, і опиралося не на відгомони дійсних фактів, а на пізні легенди.
Ж. входило в коло добутків володимирської літературної школи, покликаних підняти церковний авторитет князівства, зрівняти його по святості з Києвом, а ростовських єпископів - з київськими святими подвижниками. Цей розквіт літературної діяльності у Володимирові зв’язують із роками князювання Андрія Боголюбского, що і сам був ініціатором або навіть автором літературних творів. У той же час, як відзначав Г. Ю. Филипповский, Ж. Леонтія “відкриває довгий ряд святительських агиобиографий Древньої Русі, покликаних відстояти самостійність і права росіянці церковної ієрархії”, воно “лягло в джерел нової самобутньої властиво російської традиції володимиро-суздальської, ростовської, а потім московської агіографії XIII-XV вв.” (Сторіччя дерзань.ІЗ-З. 78-79).
О. В. Творогов
Збережи - » Найдавніші редакції житія Леонтія Ростовського . З'явився готовий твір.