Тетяна, мила Тетяна!

З тобою тепер я сльози ллю:

Ти в руки модного тирана

Уж віддала долю свою…

Проходить час, а серце Тетяни всі ніяк не може забути Онєгіна: по ночах її постійно мучить безсоння, долає туга. І от, коли вже більше не вистачає сил терпіти це почуття, про яке вона нікому не може розповісти, тому що ніхто не зміг би її зрозуміти, Тетяна вирішується написати лист Євгенію Онєгіну, у якому вона говорить йому про свою любов. Скільки почуттів людини приховано в цьому листі! Адже це - своєрідна сповідь, у якій Тетяна з абсолютним одкровенням виливає свою душу головному героєві роману, сама вона, звичайно, розуміє, що це - перша любов. Героїня благає Онєгіна допомогти їй, захистити, не залишити на самоті. І, зрозуміло, сподівається почути у відповідь на цей лист слова про взаємність почуттів до неї. Але що ж відбувається далі?! Через кілька днів Онєгін зустрічається з Тетяною. І що ж чує вона зараз у відповідь на настільки щиросерде визнання закоханої недосвідченої дівчини? Онєгін говорить, що може полюбити Тетяну тільки любов’ю брата, що в шлюбі вони ніколи не були б щасливі, тому що він не породжений для шлюбу. Саме зараз ми бачимо, яким жахливим егоїстом є Євгеній Онєгін. Це людина, що може любити по-справжньому тільки себе. Невже ці слова заслужила молода дівчина, що довірила своє серце, своє життя коханому: “Я, скільки не любив би вас, привыкнув, розлюблю негайно; почнете плакати: ваші сльози не торкнуть серця мого…”?

Разом з улюбленою героїнею роману переживає й сам Пушкін. Своїми строфами, у яких він уїдливо говорить про вчинок Євгенія, намагається підтримати Тетяну Ларіну. Адже тепер бедняжка залишився зовсім одна, нікому вона не може нічого розповісти, тому що співчуття або допомоги вона ніколи не одержить.

Лист Тетяни вселило Євгенію Онєгіну надзвичайну самовпевненість. Тепер він починає замислюватися про те, що, напевно ж, він щось значить у цьому житті, якщо його змогла полюбити така прекрасна, добропорядна дівчина, як Тетяна. Паралельно з історією Тетяни Пушкін показує відносини, які складаються між Володимиром і Ольгою. Мені здається, що автор, проводячи таку паралель, хоче зрівняти відносини Володимира й Ольги з відносинами Тетяни і Євгенія.

Володимир, як і Тетяна, пізнав почуття теперішньої любові. Його любов до Ольги була чистої, щирої, прекрасної. Але не можна сказати, що й Ольга випробовувала подібного роду почуття до Володимира. Скоріше, це була зовсім не любов, а просто прихильність. Її мало хвилювали вірші, які він їй писав і присвячував. На мою думку, любов Володимира до Ольги була безмовною.

От такий розвиток подій спостерігається в перших розділах роману А. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін”. По своєму сюжеті, розвитку подій, показу автором взаємин між головними героями, я вважаю, цей добуток, безумовно, заслуговує на особливу увагу читачів. З найпершого знайомства з героями “Євгенія Онєгіна” до кожного з них складається особливе відношення. Мені, як і авторові роману, особливо дорога головна героїня Тетяна Ларіна. Тому що, насамперед, випробовуєш до головної героїні почуття жалості, співчуття, і навіть хочеться їй чим-небудь допомогти.

Я вважаю, що цей добуток А. С. Пушкіна можна назвати шедевром російської літератури. Не в кожному добутку можна так переживати за головних героїв, їхню подальшу долю. І, звичайно ж, всі ці почуття, які виникають при читанні роману, людина випробовує тільки в тому випадку, якщо текст поданий автором на вищому рівні: він висловлює свою думку до всього що відбувається, дає оцінку. Разом з тим “Євгеній Онєгін” - це не просто вигаданий роман. Ті ситуації, які виникають між головними героями, цілком можуть зустрітися й у реальному житті. Так що, я вважаю, прочитавши цей роман, можна многому навчитися.