Стаття 57 Статуту Суду надає кожному судді право представляти свою особливу думку, якщо рішення в цілому або в частині не виражає його думки. По пункті 2 статті 74 Регламенту Суду судді можуть або тільки заявити про свою незгоду з рішенням або представляти особливу думку, виражаючи незгоду з мотивами рішення або із самим рішенням. У першому випадку думка судді називають індивідуальним, у другому - особливим

Відповідно до практики Постійної Палати міжнародного правосуддя, сприйнятої Міжнародним Судом, особливе й індивідуальна думки повинні представлятися до другого читання проекту рішення, щоб вони могли бути одночасно із цим проектом спрямовані для надрукування

Держави не зобов’язані визнавати юрисдикцію Міжнародного Суду, але, відповідно до статті 94 Уставу ООН, якщо по конкретній справі вони неї визнали, то зобов’язані виконати рішення Суду по такій справі

Після винесення Судом рішення, що є остаточним і оскарженню не підлягає, сторони мають лише право звернутися в Суд із проханням витлумачити рішення (у випадку суперечки про самий зміст рішення або сфери його дії) або із проханням про його перегляд на підставі знову, що відкрилися обставин, які при винесенні Судом рішення не були відомі ні Суду, ні стороні, що клопоче опересмотре.

У пункті 2 статті 94 передбачений спосіб забезпечення виконання рішення Міжнародного Суду. Так, якщо яка-небудь сторона в справі не виконує объязательства, покладені на неї рішенням Суду, інша сторона може звернутися в Рада Безпеки, що може, якщо визнає це необхідним зробити рекомендації або вирішити про вживання заходів для приведення рішення висполнение.

Pages: 1 2