Михайло Михайлович Пришвін | Довідник школяра – кращі шкільні уроки по всім предметам

Михайло Михайлович Пришвін

Тривалий час позицію Михайла Михайловича Пришвіна в літературі трактували односторонньо. На його адресу звучали кількаразові обвинувачення в тім, що він “біжить у природу”, відвертаючись від складностей і завдань сьогоднішнього дня, і тільки далеко не всі критики здатні були побачити в ньому художника, що прагне з’єднати інтелектуальне збагнення й образне сприйняття навколишнього світу

Рубіж XIX-XX вв. характеризується синтезом літератури й філософії. Творчість Вл. Соловйова, Н. Федорова, В. Розанова, П. Флоренского, Д. Мережковского, Л. Шестова вражає не тільки глибиною філософської думки, але й досконалістю художнього стилю. У цьому ряді - ім’я письменника М. Пришвіна

Основний для Пришвіна є традиційна тема - людин і природа. Письменник уважав, що, пізнаючи світобудову, частиною якого він є, людина пізнає сам себе. Тому власний духовний шлях усвідомлювався Пришвіним як пошук гармонії і єднання із природою. Закономірно, що подібний світогляд обумовив виняткову роль автобіографічного початку в його творчості

Пришвін народився й провів дитинство в селі Хрущеве Елецкого повіту Орловської губернії в садибі, що дісталася в спадщину його батькові

Письменник завжди підкреслював свою близькість до селянства, до землі. Його племінник Андрій Пришвін згадував оповідання письменника: “Ми купці. Дід в одних лапоточках у Єлець прийшов. Биту дичину возив у Москву, в Охочий ряд, і расторговался. А потім саме пішло… Купець другої гільдії, потомствений почесний громадянин… Онукам - утворення, маєток купили… А в корені як ми були мужики - так і залишилися. Корінь мужицький, а людина з кореня росте”.

Багато в чому завдяки матері для Пришвіна не було абстрактного поняття “народ”, а були конкретні люди з конкретними долями й іменами. Схоже відношення було й до природи. Немає абстрактної природи, а є окреме дерево, ліс, річка, травинка й квітка. Відчуття себе, свого миру й природи як єдиного цілого, властивому Пришвіну, багато в чому йде з дитинства. Мати зуміла сформувати в сині дисциплінованість і вміння володіти своїми почуттями: “Через матір я природі своєї одержав заборону”.

Уже в 10 років виявилася романтична натура майбутнього письменника: хлопчик із друзями спробував зробити втечу в “Америку”. При всій очевидній несерйозності цієї витівки юним утікачам удалося все-таки провести на ріці кілька днів

У щоденниках письменника - запис: “Разом з учнями Чортовим, Тирманом, Голофеевим роблю втечу в Америку по р. Сосні. Розанов, учитель географії (після письменник Вас. Вас. Розанов), проти всіх в окрузі висловив запале міцно в душу: “Це добре, це незвичайно”. У душі розпач, що “Америки” ні”.

Для Пришвіна ця пригода дитинства на все життя залишилося якимось символом і придбало згодом міфічне фарбування

Закінчивши шість класів реального училища, юнак в 1893 р. надходить у Ризький політехнікум: “У Ризі міняю різні факультети в пошуках “філософського каменю”. Одним зі шляхів цього пошуку з’явилася участь Пришвіна в діяльності “школи пролетарських вождів”, поширення нелегальної марксистської літератури, що привело згодом до арешту, посиланню й позбавило його можливості одержати утворення Вроссии.

Завдяки турботам матері йому вдається в 1900 р. виїхати в Німеччину й надійти в Лейпцігський університет. Він відвідує лекції в Йене й Берліні. Перебування в Європі благотворно впливає на духовне становлення парубка. Він слухає лекції відомих професорів, захоплюється класичною музикою (зокрема Р. Вагнером) і натурфілософією И. В. Ґете. Заняття в лабораторії фізика, хіміка й філософа В. Освальда не пройшли безвісти для формування наукових інтересів письменника, які у свою чергу допомогли звільнитися від юнацького захоплення марксизмом. Незважаючи на заборони, Пришвін одержує краще по тимі часам утворення в області природних і філософських наук

Саме в стінах університету, у Німеччині, Пришвін приходить до переконання, що щира воля укладена в душі людини й примирення особистої й зовнішньої волі можна здійснити тільки через “розширення “я”, у якому вміщаються добро, поезія, думка”.

В 1902 р. у Парижі Пришвін зустрічає свою першу любов. Він випробовує почуття, що на довгі роки офарбить у смутні романтичні тони його життя. Предметом його любові з’явилася В. П. Измалкова, студентка Сорбонни. Спаленіле почуття окончилось трагічним розривом. Дівчина відчула, що люблять не її, а мрію

Повернувшись на батьківщину, Пришвін став працювати агрономом. Свій шлях у літературу він не випадково згодом назве “тележним” - через землеробство, фольклористику, етнографію, кореспондентську роботу, нариси

Близьке спілкування з людьми, уважне ставлення до мови сприяють захопленню виразним народним мовленням: “Я йшов шляхом всіх наших найбільших письменників, ішов мандрівником у російському народі, прислухаючись до його говору”.

Улітку 1906 р. Пришвін відправляється в Заонежье - записувати билини. Головним результатом поїздки з’явилася книга “У краї неляканих птахів. Нариси Виговского краю” (1907), основу якої склали враження від експедиції

Саме в цій книзі намітився новий для російської літератури погляд на тему “людин і природа”. Творчість Пришвіна виявилося в прикордонному просторі - між наукою й мистецтвом. Об’єктивність зображення, наукова точність історика, географа, етнографа, вірогідність деталей сусідили в нього з пантеїстичним сприйняттям миру. Ще 3 травня 1906 р. Пришвін записав у щоденнику: “Я частка світового космосу… Цю частку, що зшита з усіма іншими істотами, я вивчаю. Шви болять ще. Це ще заважає спостерігати, але настане час, коли все буде чиста свідомість. Не швидко це…”

Перша книга принесла письменникові популярність. Пришвін усвідомив, що література - та область, де він може висловитися з найбільшою повнотою

Пришвін відправляється в наступну експедицію - у Карелію й Норвегію. У результаті з’являється книга “За чарівним колобком. Із записок на Крайній Півночі Росії й Норвегії” (1908). Вона вже не так міцно пов’язана з дійсністю, реальність у ній сусідить із казкою. Добуток має вільну форму оповідання, основою якого служить єдиний сказовий ритм

Мотив казки (немає точної вказівки місця, часу) відчувається й у головній меті подорожі - пошук невідомої країни. Присвячуючи цю книгу друзям дитинства, товаришам по пошуку “Америки”, письменник віддає данину дитячої мрії

Пришвін широко використає російський фольклор і фольклор саамі. Жанр подорожі надає добутку етнографічний характер. “Моє заняття - етнографія, вивчення життя людей. Чому б не розуміти його як вивчення душі людини взагалі. Всі ці казки й билини говорять про якусь невідому загальнолюдську душу. У створенні їх брав участь не один тільки російський народ. Ні, я маю перед собою не національну душу, а всесвітню, стихійну, таку, какою вона вийшла з рук Творця”.

Саме у фольклорі Пришвін відчув моральний потенціал народу, прояв народної сили, здатної перебороти слабість і трагедію окремої особистості. Благополучний кінець казки, на думку письменника, є “твердження гармонійної хвилини людського життя як вищої її цінності. Казка - це вихід із трагедії”. Тому Пришвін оцінював фольклор як необхідну основу творчості художників минулих і майбутніх століть і перебував у постійному пошуку нових можливостей його освоєння

Вплив на поетику книги, по визнанню автора, зробив Ремізів (вони познайомилися в 1907 р.): “Я був дуже близький до Ремизову й не відмовлюся тепер визнати його своїм учителем. У Ремизова була теперішня студія, як у художників, у нього була школа, до нього ходили, читали свої оповідання - мене зачаровувало виняткове відношення Ремизова до мистецтва як до справи”. Пізніше близькість до Ремизову відбилася в таких творах Пришвіна, як “Іван Осляничек” (1913), “Грязица” (1916).

В 1908 р. за рекомендацією А. М. Ремизова й В. В. Розанова Пришвін їде в Заволжя, до Світлого озера й Вкитеж.

Pages: 1 2

Збережи - » Михайло Михайлович Пришвін . З'явився готовий твір.

Михайло Михайлович Пришвін





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.