3) всі рекомендації, розроблювальні криміналістикою для практики, носять строго виражений правовий характер, засновані на законі, відповідають його духу й букві; вони викликані до життя потребою ліквідації в нашій країні злочинності й “розвивалися в радянському карному процесі лише з єдиною метою надання наукової допомоги слідчим і судовим органам у відшуканні істини в справі”;

4) криміналістика зв’язана з багатьма науками - як суспільними, так технічного й природними, але зв’язку ці носять переважно приватний і локальний характер, тоді як основною “живильним ” середовищем для криміналістики є право, правові науки, слідча, судова й експертна практика; нарешті, історично криміналістика зародилася в рамках саме правовий - карно-процесуальної - науки

Повністю розділяючи цю концепцію, слід зазначити, що на відміну від попередніх вона підтвердила свою життєвість. Ми не бачимо, у цьому випадку, підстав для її перегляду ні в цей час, ні в доступному для огляду майбутньому, незважаючи на процеси диференціації й інтеграції наукового знання, які не можуть не торкнутися криміналістики. Підставою для такого висновку служить аналіз поглядів деяких учених, що намагаються останнім часом трохи змінити або “виправити” подання про правову природу криміналістики

Так, наприклад, в 1963 р. А. А. ейсман висловив думку про можливість характеризувати криміналістику одночасно і як юридичну і як природно-технічну науку. На підтвердження цього погляду він послався на думку фахівця в області теорії держави й права А. Ф. Шебанова, що включив криміналістику в групу таких юридичних наук, які “по своєму змісті… ставляться в більшій своїй частині до наук природним і технічним” , і на тезу С. П. Митричева про те, що криміналістика є юридичною наукою, що вивчає, крім іншого, і технічні засобу виконання процесуальних дій . Двоїстий характер криміналістики, по думці А. А. ейсмана, пояснюється подвійністю її змісту, а також тим, що вона є перехідний, або прикордонної, наукою, подібно фізичній хімії, хімічній фізиці, біохімії й т. п.

Навряд чи можна погодитися як з даною точкою зору А. А. ейсмана, так і з її обґрунтуванням

Почнемо з того, що А. Ф. Шебанов, відносячи криміналістику в більшій її частині до наук природн і технічним, явно дотримується викладеної вище концепції двоїстої природи криміналістики, що виходить не із двоїстої оцінки криміналістики в цілому, а з різної оцінки різних частин даної науки .

Те, що, на думку С. П. Митричева, криміналістика, будучи юридичною наукою, вивчає технічні засоби, зовсім не дає підстав уважати криміналістику не тільки юридичної, але й технічною наукою по наступних причинах. По-перше, термін “техніка” у криміналістиці в значній мірі має умовне значення; по-друге, навіть якщо відволіктися від цього, те й тоді не можна не враховувати, що технічні засоби становлять тільки частину, і притім невелику, змісту криміналістики й уже тому вони не можуть визначати природу всієї науки; і, нарешті, по-третє, зі сказаного С. П. Митричевим зовсім не треба, що юридична наука, що вивчає деякі технічні засоби, у силу цього стає й технічною. Технічні засоби вивчають, наприклад, і археологія, і наукознавство, які, незважаючи на це, аж ніяк не вважаються технічними науками

Нам здається, що бездоказовим є й порівняння криміналістики з біохімією або фізичною хімією. Це дійсно перехідні, а точніше - проміжні, науки, розташовані на стиках між біологією й хімією, фізикою й хімією. Але поняття перехідної науки зовсім не тотожно поняттю науки прикордонної. Прикордонна наука не з’єднує в собі почав двох різнорідних наук. Вона лежить на границі двох пологів наук, але належить тільки одному з них, а не обом відразу. Криміналістика граничить із природними й технічними науками, але належить до юридичних наук. Точно так само якщо кинути оком “з іншої сторони”, наприклад з боку природничих наук, то можна сказати, що судова медицина є прикордонною наукою - лежить на границі між медичними і юридичними науками, але залишається медичною наукою й не здобуває в силу свого “територіального” положення якостей науки юридичної. Використання ж криміналістикою методів інших наук ще не дає підстави переглядати питання об неї природі

Суперечливу позицію в питанні про природу криміналістики займає А. Н. Васильєв. Поряд із численними твердженнями про те, що це наука юридична, у його виступах іноді виражається солідарність із поглядами М. С. Строговича, про які вже говорилося вище, або втримуються висловлення про те, що криміналістика “не чисто юридична” наука. До чого це приводить, автор постарався показати при аналізі запропонованих А. Н. Васильєвим визначень предмета криміналістики

Думка про юридичний характер криміналістики в цей час розділяється більшістю процесуалістів і вчених інших юридичних спеціальностей. Правда, іноді ще вживають спроби якось відокремити криміналістику від інших правових наук, повідомляючи її не правовий, а юридичною наукою, убачаючи розходження в цих термінах всупереч елементарній логіці. Однак ці спроби не заслуговують серйозної уваги

У даний момент серед вітчизняних криміналістів сформувалася наступна думка

Криміналістика є галуззю юридичної науки. На це вказує ряд обставин:

-об’єктно-предметна область криміналістики самим безпосереднім образом зв’язана зі сферою правових явищ і відносин;

- реалізація практичних функцій, цілей і завдань криміналістики спрямована на задоволення потреб правозастосовної діяльності, практики державних органів, ведучих боротьбу зі злочинністю;

- розроблювальна в криміналістиці наукова продукція носить чітко виражений правовий характер, заснована на законі, відповідає закону й орієнтує практиків на безумовне виконання законів;

- правові науки, слідча, прокурорська, оперативно-розшукова, експертна й судова практика - основна “живильне ” середовище для криміналістики, що зародилася в надрах карно-процесуальної науки

Як складова частина юридичної науки, криміналістика входить у групу наук так званого кримінально^-правового (кримінального) циклу (поряд із криміналістикою сюди ж віднесені кримінально-правова й карно-процесуальна науки, кримінологія, судова статистика, судові медицина й психіатрія, теорія оперативно-розшукової діяльності й ряд інших дисциплін).

Велике значення для розвитку криміналістики, удосконалювання її наукової продукції як теоретичного, так і прикладного характеру, мають досягнення природних, технічних, суспільних наук. У криміналістиці активно й плідно реалізуються багато ідей, теорії, підходи, методи філософської науки (зокрема, логіки), психології, медицини, науки керування, соціології, фізики, хімії, інших наук неюридичного профілю

Pages: 1 2