У своєму романі “Євгеній Онєгін” Пушкін дає широку, повну й вірну картину життя російського суспільства його часу. Він малює побут всі твори на a l l soch © 2005 і вдачі різних груп дворянства: петербурзького, московського й помісного. Але повніше всього він розкриває образи представників молодого покоління. Головна діюча особа роману, молодий дворянин Євгеній Онєгін, показаний Пушкіним як людина з дуже складним і суперечливим характером. Поет не приховує його недоліків і не намагається виправдати їх. Уже з першого розділу ми довідаємося, що автор подружився з Онєгіним, що поетові “подобалися його риси” і що він любив проводити з ним час. Автор по-різному ставиться до свого приятеля протягом усього роману

Він хоч і цінує дружбу Онєгіна, але іноді ставиться до нього іронічно, а іноді строго засуджує його поводження. Суперечливість у характері Онєгіна робить його образ більше життєвим, далеким від схематизму. Онєгін не “позитивний”, але й не “негативний” герой

Пушкін, розглядаючи життя Онєгіна, звертає велику увагу на його виховання. Воно зробило на героя згубна дія. Внаслідок цього з Онєгіна вийшов теперішній егоїст, людина, що думає тільки про себе, про свої бажання й задоволення, що не вміє звертати увагу на почуття, інтереси, страждання інших людей, здатний з легкістю скривдити, образити, заподіяти горі людині, навіть не зауважуючи цього. Таким би Онєгін і залишився для нас, якби ми не довідалися про декілька подій, про які з надзвичайною точністю оповідає Пушкін і які зробили найсильнішу дію на героя роману

И під їхнім впливом Онєгін виявляє такі властивості свого характеру, про які навіть не підозрював. Насамперед це було вбивство Онєгіним на дуелі його молодого друга, Ленского. Від цього безглуздого злочину Онєгін приходить вужас.

Убивство Ленского перевернуло все життя героя. Він не в змозі більше жити в тих місцях, де все нагадувало йому про вчинений, чому й відправляється мандрувати. Їм опанувало занепокоєння, Полювання до зміни місць…

Онєгін уже тепер не може, як колись, проходити по життю, зовсім ігноруючи почуття й переживання людей, з якими він зіштовхується, і думати тільки про себе. Герой, що повернувся з подорожі, не схожий на колишнього Онєгіна. Він став набагато серйозніше, уважніше до навколишньої, тепер він здатний до сильних почуттів, що цілком захоплюють його й приголомшливої його душу. І отут доля знову зводить його Статьяной.

Тетяна, “милий ідеал” Пушкіна, є головною героїнею роману. Тетяна - це уособлення добра, високої душі, вірності й цілісності натури. Пушкіна називає свою героїню “росіянці душою”. Але якщо колишній Онєгін колись не побачив всієї внутрішньої краси Тетяни, зате новий Онєгін уже може оцінити Тетяну по-справжньому, і палко, щиро закохується в неї. У цьому почутті тепер для нього весь зміст його життя, і якщо Тетяна не прийме його любов, те й життя йому немає. Але його чекає відмова, тому що поняття честі Тетяни не дозволить їй порушити слово, дане Богові й собі: “Я вас люблю (до чого лукавити?

), але я іншому віддана, я буду століття йому вірна”. Головна властивість Тетяни - висока щиросердечна шляхетність, сильно розвинене почуття боргу, що бере в неї верх над найдужчими почуттями. Вона вважає, що якщо вона сама, своєї волею, вільно дала обіцянку нелюбимому нею людині бути вірної йому дружиною, то вона зобов’язана зберігати нерушимо це дане нею слово. Це підпорядкування всіх своїх дій почуттю боргу, нездатність до обману, до угод зі своєю совістю залучає до героїні наша увага

Недарма для Пушкіна вона - “милий ідеал”, хоча він і не наділяє її ні красою, ні ;натностью, а створює образ російської жінки із пресхід-ыми щиросердечними якостями. На це звертає увагу навіть колишній Онєгін і говорить Ленскому: “Я вибрав би іншу, коли б я був, як ти, поет. У рисах в Ольги життя немає…” У Тетяні з першого погляду відчувається поетична душа. Крім головних діючих осіб, найбільш близькому авторові, Онєгіна й Тетяни, у романі присутній ще один чудовий образ - образ романтичного юнака Ленского.

Пушкін повідав нам про його короткочасне життя й досить смутній долі. В особі Ленского Пушкін дав художнє зображення дуже розповсюдженого тоді типу юного романтика. Ленский - захоплений поет-лірик, переконання його найблагородніші, самі передові: мрії про волю народу, “вільнолюбні мрії”, як називає їхній автор. Але герой зовсім не знає й не розуміє життя. “Серцем милий невіглас”, він сприймає людей і життя романтично, вірить у високу дружбу, у вічну, ідеальну любов

И, як йому здається, він знайшов все це: дружбу Онєгіна, любов Ольги. Але він гине від першого ж удару долі. Можливо, це й до кращого, тому що в пам’яті інших героїв і читачів роману Ленский назавжди залишається палким, жагучим юнаком, романтиком-мрійником. Пушкіна, щоб повніше показати всі сторони життя дворянського суспільства 10- 20-х років XIX століття, дає у своєму романі ще й образ Ольги, молодшої сестри Тетяни. Ольга - повна протилежність своєї сестрі

Вона життєрадісна, приваблива, але це не може сховати бідності її щиросердечного миру. “Завжди скромна, завжди слухняна”, Ольга є однієї з тих, хто, не замислюючись, треба прийнятим у дворянському середовищі правилам. Недовго вона плакала про Ленском і незабаром вийшла заміж, за словами В. Г. Бєлінського, “повторивши свою маменьку, з невеликими змінами, яких вимагали час”. Отже, Пушкін показав на прикладі своїх улюблених героїв життя молоді його часу. Звичайно, доля кожного з них могла б зложитися більш вдало.

Але це залежало не тільки від самих героїв, але й від правил, установлених у дворянському суспільстві в той час. Проте Пушкін не тільки визначає головного ворога молоді - безцільне й дозвільне життя, забезпечену працею кріпаків, але й указує шляхи, по яких могли йти кращі представники дворянства в 10- 20-е роки XIX сторіччя