Для того, щоб зробити більші звороти, канат туго натягали й закріплювали обидва кінці. Акробат сідав у центрі дуги й, розгойдуючись, показував своє мистецтво: повисав на руках або колінах, крутился, роблячи повні звороти. Багато трюків акробати виконували на жердинах, закріплених під різними кутами до землі. Уперше про поперечину як гімнастичному снаряді згадує відомий французький письменник Франсуа Рабле. Його добуток «Гаргантюа й Пантагрюель» розповідало про пригоди героїв, яким доводилося демонструвати спритність і силу. Гаргантюа, наприклад, охоче тренувався на поперечині. «Між двома деревами закріплювали величезну поперечину, і він, схопившись за неї руками, переходив з одного кінця на другий, зовсім не допомагаючи собі нога

мі, причому пересувався так швидко, що його неможливо було наздогнати навіть бігцем…». Малюнки голландських художників, які датуються XVI сторіччям, дають нам перші зображення турніка. Це дерев’яне спорудження, грубе й низьке, котре скоріше нагадує колода для вправ по рівновазі, на якому зараз виступають жінки. Згодом із цього спорудження й народилася гімнастична колода. Але на картині це турнік, художник відтворив масові народні гуляння й ігри, отже, цей снаряд був загальнодоступний і популярний. Кільця вперше з’явилися в цирку. Спочатку вони були трикутн і квадратними, а потім поступово придбали сучасний вид.

Вільні вправи й стрибки теж ведуть своє походження від стародавніх циркових спектаклів. Ще на початку першого сторіччя нашої ери на площах і вулицях міст улаштовувалися народні свята. Кубісти (виконавці карколомних стрибків через різноманітні перешкоди) викликали в глядачів замилування сміливістю й спритністю. Мандрівні акробати вражали вмінням бездоганно володіти своїм тілом, виконуючи різні сальто, кульбіти, перевороти. Стрибки через перешкоди й вправи на килимі без будь-яких предметів згодом були стилізовані й стали обов’язковими на всіх гімнастичних змаганнях.

Pages: 1 2