Нервова система - сукупність структур в організмі тварин і людини, що поєднує діяльність всіх органів і систем і обеспечивающая функціонування організму як єдиного цілого в його постійній взаємодії із зовнішнім середовищем. Нервова система сприймає зовнішні й внутрішні роздратування, аналізує цю інформацію, відбирає й переробляє її й відповідно до цього регулює й координує функції організму. Нервова система утворена головним чином нервовою тканиною, основний елемент якої - нервова клітка з відростками, що володіє високою збудливістю й здатністю до швидкого проведення порушення. Еволюція нервової системи перетерплюється нею в ході філогенезу, відрізняється великою складністю

У найпростіших - одноклітинних організмів - нервова система відсутня, але в деяких інфузорій є внутрішньоклітинна сіточка, що виконує функцію проведення порушення до ін. елементів клітки. У процесі подальшої еволюції будова нервова система ускладнюється. У вільно живучих кшечнополостних відбувається утворення й занурення в глиб тіла скупчень нервових кліток - нервових вузлів (гангліїв), - зв’язку між якими встановлюються преім. за допомогою довгих відростків (нервових волокон, нервів). Поява такого диффузно-уз-лового типу будови супроводжується розвитком спеціалізованих сприймаючих нервових структур (рецепторів), що диференціюються відповідно до сприйманим їх видом енергії. Проведення порушення стає спрямованим. У хребетних тваринних тип будови нервової системи різко відрізняється від вузлового типу, звичайно властивого безхребетним . Центральна нервова система (ЦНС) представлена нервовою трубкою, розташованої на спинній стороні тіла, і складається зі спинного й головного мозку. В ембріональному розвитку хребетних нервова система утвориться із зовнішнього зародкового листка - ектодерми (спершу у вигляді нервової пластинки, що сворачивается в жолобок, а потім преобертової в нервову трубку). Зародкові екто-дермальние клітки диференціюються на нейробласти (клітки, що дають початок нейронам) і спонгиобласти (утворюючі клітки нейроглии). З ектодермальних кліток, шляхом їхньої міграції, формуються й периферичні вузли, а сукупність відростків деяких нейробластов утворить черепномозговие й спинномозкові нерви, относимие кпериферич.

Як спинний, так і головний мозок хребетних покритий рядом оболонок і укладений у кісткові покриви - череп і хребет. У процесі еволюції відбувається подальше ускладнення структури нервової системи й удосконалення всіх форм її взаємодії із зовнішнім середовищем; при цьому все більшого значення набувають прогресуючі у своєму розвитку передні відділи головного мозку. У риб передній мозок майже не диференційований, але в них добре розвинені задній, а також середній мозок; найбільшого розвитку в риб досягає мозочок. У земноводний і плазуючий задній мозок займає відносно менший обсяг, чим у риб, мозочок же уступає в розвитку середньому мозку, що ділиться на 2 частині, образуя двухолмие. Ускладнюється структурно й функціонально передній мозковий міхур, він диференціюється на проміжний мозок і 2 півкулі з розвитий нервовою тканиною, що утворить т.зв. первинну кору мозку. Передній мозок, спочатку зв’язаний лише з нюхом, потім здобуває й більше складні функції. Трохи відособлене місце в еволюційному ряді займають птаха, у яких домінують структури т.зв. мозкового стовбура, тобто середній мозок і тільки ті частини переднього мозку, які розташовані в глибині півкуль (базальні ганглії, проміжний мозок); сильно розвинений у птахів і мозочок; кора головного мозку диференційована слабко.

Вищого розвитку нервова система досягає в ссавців. Головний кінець нервової трубки в ембриогенезе ділиться в них на 5 міхурів: передній - дає початок більшим півкулям і проміжному мозку, середній - середньому мозку, задній - ділиться на властиво задній (варолиев міст і мозочок) і довгастий мозок. Кора більших півкуль головного мозку утворить численні борозни й звивини. Первинна порожнина нервової трубки перетворюється в желудочки мозку й спинномозковий канал. Нейронна організація мозку вкрай ускладнюється. Розвиток і диференціація структур нервової системи у високоорганізованих тварин обумовили її поділ на соматичну й вегетативну нервову систему. Особливість будови вегетативної нервової системи та, що її волокна, що відходять від ЦНС, не доходять безпосередньо до еф-фектора, а спочатку вступають у периферич. ганглії, де кінчаються на клітках, що віддає аксони вже безпосередньо на иннервируемий орган. Залежно від того, де розташовані ганглії вегетативної нервової системи й деяких її функціональних особливостей вегетативну нервову систему ділять на 2 частині: парасимпатическую й симпатичну. Крім нервових кліток, у структуру нервової системи входять глиальние клітки. Нейрони є у відомій мері самостійними, одиницями - їхня протоплазма не переходить із одного нейрона в іншій. Взаємодія між нейронами здійснюється завдяки контактам між ними . В області контакту між закінченням одного нейрона й поверхнею іншого в більшості випадків зберігається особливий простір - синап-тич. щілина - шириною в кілька сотень аксон. Основні функції нейронів: сприйняття роздратуванні, їхня переробка, передача цієї інформації й формування відповідної реакції. Залежно від типу й ходу нервових відростків (волокон), а також їхніх функцій нейрони підрозділяють на: а) рецепторні (афферентние), волокна яких проводять нервові імпульси від рецепторів у ЦНС; тіла їх перебувають у спинальних гангліях або гангліях черепно-мозкових нервів; б) рухові (ефферентние), що зв’язують ЦНС із еффекторами; тіла й дендрити їх перебувають у ЦНС, а аксони виходять за її межі (за винятком ефферентних нейронів вегетативної нервової системи, тіла яких розташовані в периферич. гангліях); в) вставні (асоціативні) нейрони, що служать сполучними ланками між афферентними й ефферентними нейронами; тилу й відростки їх розташовані в ЦНС. Діяльність нервової систем ґрунтується на двох процесах: порушенні й гальмуванні, Порушення може бути що поширюється або місцевим - не поширюється, стаціонарним (останнє відкрито Н. Е. Введенским в 1901)

Гальмування - процес, тісно пов’язаний з порушенням і зовні виражається в зниженні збудливості кліток. Одна з характерних рис гальмового процесу - відсутність здатності до активного поширення по нервових структурах (явище гальмування в нервових центрах уперше було встановлено И. М. Сєченовим в 1863). Клітинні механізми порушення й гальмування докладно вивчені. Тіло й відростки нервової клітки покриті мембраною, що постійно несе на собі різниця потенціалів (т.зв. мембранний потенціал). Роздратування розташованих на периферії чувствит. закінчень афферентного нейрона перетвориться в зміну цієї різниці потенціалів. Виникаючий внаслідок цього нервовий імпульс поширюється по нервовому волокну й досягає його пресинаптического закінчення, де викликає виділення в синаптическую щілина високоактивної хімічної речовини - медіатора. Під впливом останнього в постсинаптической мембрані, чутливої до дії медіатора, відбувається молекулярна реорганізація поверхні. У результаті постсинап-тическая мембрана починає пропускати іони й деполяризуется, внаслідок чого на ній виникає електрич. реакція у вигляді місцевого збудливого постсинап-тич. потенціалу (ВПСП), що знову генерує імпульс, що поширюється. Нервові імпульси, що виникають при порушенні особливих гальмуючих нейронів, викликають гіперполяризацію пост-синаптич. мембрани й, відповідно, що гальмує постсинаптич. потенціал (ТПСГТ). Крім цього, установлений і ін. вид гальмування, що формується в пре-синаптич. структурі, - пресинаптич. гальмування, що обумовлює тривале зниження ефективності синаптич. передачі . В основі діяльності нервової системи лежить рефлекс, тобто реакція організму на роздратування рецепторів, здійснювана за допомогою нервової систем . Термін «рефлекс» був уперше уведений у фізіологію, що зароджувалася Р. Декартом в 1649, хоча конкретних подань про те, як здійснюється рефлекторна діяльність, у той час ще не було. Всі рефлекторні процеси пов’язані з поширенням порушення по певних нервових структурах - рефлекторним дугам. Осн. елементи рефлекторної дуги: рецептори, доцентровий (афферентний) нервовий шлях, внутріцентральні структури різної складності, відцентровий (ефферентний) нервовий шлях і виконавчий орган (еффектор).

Pages: 1 2