Великий шлях проходить кожен читач роману Сервантеса “Дон Кіхот” хитросплетіннями розуму та уяви рицаря із Ламанчі. Багато поколінь до нас сперечалися щодо того, хто ж та кий Дон Кіхот - мрійник? дивак? шляхетна людина?.. Що несуть його вчинки людям?

За аналогією зі славними іменами улюблених героїв Алонсо Кіхано називає себе Дон Кіхотом з Ламанчі. Впадає в око поєднання слів “Дон” і “Кіхот”, точніше “Кіхоте” - від слова, що означає частину рицарських обладунків, яку носили на стегні Слово “Кіхот” (спочатку - “Кішот”) назавжди увійшло в російську і українську літературу в помилковій формі, бо було закріплене авторитетом Пушкіна, Гоголя та інших видатних письменників, “Ламанча” (Та Мапспа”), земля, що не викликає жодних героїчних асоціацій, виконує в історії, культурі та економіці Іспанії допоміжну функцію, якнайкраще підходила для батьківщини героя роману-пародії. В побутовій мові “Іа тапсіїа” - “пляма”, “шматок землі”. Таким чином головний герой буквально виявився “Дон набедреник зі Шматка землі”.

Тлумачення семантики назви роману Сервантеса. За всієї багатогранності характеру Дон Кіхота автором у заголовок винесене одне слово - “хитромудрий”. Іспанське слово “іпдепіо” не піддається однозначному перекладу тому непросто зрозуміти, що хотів сказати автор. За часів Сервантеса під словом “іпдепіо” розуміли природний дар, винахідливість. Цими якостями швидше наділений Санчо Панса, а не Дон Кіхот, Іноді слово “іпдепіо” пояснюють як химерне поєднання маячні, меланхолії і винахідливості. В такому трактуванні воно ближче до сутності Дон Кіхота.

За умов ницої дійсності шляхетні вчинки Дон Кіхота тільки шкодять людям. Трагедія Дон Кіхота полягає в тому, що він самотній в своєму прагненні робити добро. Тому його вважають диваком і навіть божевільним. Подвиг полягає вже в тому, що, знаючи про свою самотність, Дон Кіхот продовжує боротися за ідею Добра.

У Дон Кіхоті в суперечність вступає його комічна зовнішність рицаря і благородні прагнення. Хоча він зовні мало схожий на рицаря, його душа прагне захищати слабких, знедолених, допомагати ображеним, рятувати нужденних. Він бореться за добро і не може миритися зі злом. покласти на терези прагнення Дон Кіхота бути корисним людям, робити добро - і безглуздість його вчинків, реальну шкоду, яку він завдає їм, то переважає перше. Людству був необхідний міф про Дон Кіхота, необхідний був образ, покликаний виконувати в духовній культурі саме цю функцію. І він її виконує, адже з величезної кількості образів світової літератури саме Дон Кіхот для неї найближчий.

Спільного між Сервантесом і головним героєм його роману багато. Письменник і його герой - ровесники (Сервантесу було близько 50-ти, коли він вигадав свого героя, “літ нашому гідальгові до п’ятдесяти добиралося”, коли Дон Кіхот вирішив стати рицарем). Обидва вони - збіднілі ідальго. Однак головне, що їх ріднить, гуманістичні ідеали і гірка доля. Очевидно, що є частка істини в словах X. Л. Боргеса про те, що Сервантес створив свого героя, “беззлобно жартуючи над собою”. Дон Кіхоту його любов до людей дала змогу після всіх поневірянь виразити їм свою щиру відданість, а Сервантесу - написати роман, пройнятий вірою в людей і любов’ю до них.