З уживанням цієї антитези пов’язане втілення ще одного важливого мотиву літератури бароко - відтворення швидкоплинності людського життя й часу взагалі. Адже, як мовилося, бароко зображує «світ, що не знає спокою». Як нерухома й пласка до того часу Земля в свідомості людей «перетворилася» на летючу кульку в безмежному космічному просторі, так і статичне, гармонійно-врівноважене мистецтво Відродження поступилося невпинній плинності мистецтва бароко, що й знаходимо в Кальдерона: <<Життя, як день, майне, коли з дитяти / Стає дідусь, і вже пора вмирати;/ Вік - що година, рік - що мить одна».

Часто вживаються оксюморони (поєднання непоєднуваного), що особливо цінувалося митцями бароко, бо обов’язково вражало читача: «живий скелет», «живий склеп» (живіт матері). Близькою до’ оксюморону є аититеза-парадокс. Так, Клотальдо каже Сехисмундо: «Ти з волі неба /Вмер до того, як зродився». Полиском антитетичності позначені й парадоксальні формули (силогізми), наприклад: «Я - людина, бо почав я

За добро вже злом платити».

Наступною рисою драми «Життя - це сон» є вміле використання традицій і здобутків світової літератури й культури, з якою Кальдерон був добре обізнаний. Ного твір інтелектуальний, у ньому вільно обігруються мотиви світової міфології та літератури. Так, слугу, який потонув, бо його викинув у вікно Сехисмундо, Кларін порівнює з персонажем еллінської міфології Ікаром, який упав у море, коли сонце, до якого від надто наблизився, розтопило йому крила, зліплені Дедалом із воску.

Pages: 1 2