Тема школи, традиційна для німецької літератури,- одна з наскрізних тем роману. Стара школа - вихідна точка шляхи героя, нова - знак корінного повороту в його житті, пов’язаного з поворотом історії. З перших же післявоєнних днів література на сході Німеччини звернулася до проблем будівництва нового життя, виховання нової людини. Її шлях відзначений усе більше глибоким проникненням у сутність цього процесу - у перипетії боротьби нового зі старим і в конфлікти, породжені самим розвитком нового, у протиріччя усередині країни й у те, як озивалися в житті республіки політичні події за її межами. «Наша література довела до свідомості читачів всі процеси, що відбуваються в нашому суспільстві, з усіма їхніми особливостями», - говорила Ганна Зегерс.

Герман Кант мав всі підстави заявити в доповіді на з’їзді: «Ми вправі сказати, що були на своєму місці й намагалися виконати свій соціалістичний борг». У перші післявоєнні роки тема будівництва нового життя звучало в літературі як тема вступу в нове життя, як її відкриття, її початок. Пафос добутків, присвячених цій темі, визначався в першу чергу прагненням затвердити переваги й перспективи соціалістичного ладу перед капіталістичним. Тому нове рисувалося насамперед у протиставленні старому, як антитеза фашистському минулому Німеччини або ж соціальних порядків («Рішення» А. Зегерс, «Розколоте небо» К. Вольф, «Тинко» і в певній мері «Оле Бинкоп» Э. Штритматтера). Але можна було б простежити, як акценти усе виразніше зрушувалися убік соціалістичної дійсності з її внутрішніми проблемами й можливостями, як входили в літературу нові теми, конфлікти, характери