От і прийшов у моє місто останній місяць осіни - листопад. Час меланхолії, загадкового смутку. Невесело й рідко дивиться сонце. Люті пориви вітру скидають останні листи з дерев. Не чутно співу птахів. Спустілі вулиці представляють смутну картину. Часто подовгу йде дрібний дощ. Іноді здається, що все моє рідне місто засмучується, тужить. І життя в ньому вуж не біжить веселим струмочком, а як би небагато призупинилася, затаїлася чекаючи тепла

Як жаль, що в моєму місті листопад!