Писемність розвивається, еволюціонує, але проте порівнювати й оцінювати, яке лист краще, не коштує. По-перше, як ми бачили, різні типи листа можуть по-різному підходити до тому або іншому язиковому ладу. Словесні писемності зручніше для мов з незначною словозміною. Складові підходять для мов із простою структурою складу (тоді й складів, і письмових знаків виявляється небагато). Дуже часто зміни листа починалися, коли лист «пересаджували» на ґрунт нової, невідповідної мови, як це було з фінікійським листом, запозиченим греками. По-друге, за системою листа коштують не просто звуки мови, а історія й культура

Саме тому з такою працею проходять невеликі реформи графіки й орфографії. Звичайно, їх проводять для зручності пишучих і читаючих, але страждають від цього насамперед утворені носії мови, що звикли до певної графіки й орфографії. Багато російських письменників не прийняли реформи листа 1917-1918 р. і в еміграції продовжували видавати книги в старій орфографії (на цьому наполягав, зокрема, Іван Олексійович Бунін). Так що навряд чи варто очікувати в найближчому майбутньому повального переходу всіх мов на алфавітний лист (наприклад, на латиницю). Щоб зберегти традицію й культуру, багато народів готові терпіти деякі незручності. Практично не допускають ніяких графічних реформ англійці, саме тому їх ніколи алфавітний лист може вважатися алфавітним тільки з великою натяжкою. Дійсно, як співвідносяться букви й звуки в англійському слові knight - [najt]? Але не вважати ж англійський лист ієрогліфічним! Всі ці питання так чи інакше враховує теорія листа, що складається із двох частин. Зв’язок між письмовими знаками й одиницями мови вивчає грамматология (в 1952 р. цей термін увів американський лінгвіст Игнас Джей Гельб, що і визначив цю область як окрему науку).

Самим же накресленням знаків займаються палеографія й епіграфіка (якщо мова йде про написи, висічених на твердому матеріалі). Так, наприклад, грамматологические пізнання можуть допомогти, якщо потрібно створити писемність для безписемного народу, а відомості про клинчасту форму знаків, їхньому походженні й способі нанесення ставляться до палеографії. Деякі культури надають формі знаків особливе значення. У Китаю каліграфія (уміння красиво писати) уважається мистецтвом: ієрогліфів багато, вони складні, і недбалий почерк зробить текст що не читають. Навпроти, той, хто некрасиво пише по-російському, навряд чи буде від цього особливо страждати: написане буквами майже завжди можна розібрати. Як би не скаржилися сучасні школярі на підступництво російської орфографії, їм все-таки доводиться легше, ніж їхнім прабабам і прадідам, що заучували напам’ять списки виключень із буквою «ять». Кілька реформ російської орфографії значно неї спростилися

Набагато сутужніше англійським школярам. Істотній перебудові англійська орфографія піддавалася лише один раз - в XI в., після нормандського завоювання. Розбіжності у вимові й написанні відзначаються в XV сторіччі, коли з’явилися перші друковані англійські книги. У наші дні ця різниця настільки велика, що про англійську орфографію жартують: «Пишеться Манчестер, читається Ліверпуль». Відома й інший жарт, що належить Бернардові Шоу: абсурдність англійського правопису така, що слово fish («риба») могло б виглядати і як ghoti, тому що звук [f] можна записати буквами gh, як в enough, звук [i] - o, як в women, звук [ ] - ti, як в nation. Добре відома легенда про те, чому французька орфографія так громіздка. Середньовічні грамотії подрабативали на ринках тим, що становили листи на замовлення й брали плату за кожну букву. Нібито тому, щоб подовжити текст, вони нерідко додавали до слів зайві нечитати букви, що. Бернард Шоу сприяв спрощенню англійської орфографії досить оригінальним способом: він залишив за заповітом премію в 10 тис. фунтів стерлінгів тому, хто запропонує нову орфографію для англійської мови. В 1959 р. в Англії розробили алфавіт для початківців читати, що включав 44 знака на основі англійських букв. Його автор - Джеймс Питман, онук винахідника однієї з розповсюджених систем стенографії. Цей алфавіт як допоміжний при навчанні читанню ввели в порядку експерименту в деяких початкових школах Англії. От як виглядає вивіска однієї з таких шкіл: Rokseth Priemery Skwl («Roxeth Primary School»).

Результати експерименту виявилися неоднозначними. Одні вчителі позитивно оцінювали нововведення, інші ж порахували, що це лише заморочить дітям голову. Ідею допоміжного алфавіту використали й у Китаю, де проблема орфографії коштує особливо гостро. У китайському листі близько 50 тис. ієрогліфів, з яких активно вживаються 5-7 тис. З XVII в. уживали спроби введення алфавіту. В 1958 р. був прийнятий єдиний китайський алфавіт на латинській основі з 26 букв. Його застосовують на пошті, телеграфі, у рекламі, навчальних текстах. Однак загальний перехід з иероглифики на новий алфавіт поки що неможливо. Китайська мова поєднує безліч діалектів, що настільки розрізняються, що жителі півночі не розуміють жителів півдня, а ієрогліфічний лист зрозуміло всім грамотним китайцям! Перехід на новий алфавіт стане можливим, тільки якщо всюди в Китаю затвердиться єдина літературна мова. Проблема ще й у тім, що відмова від традиційної системи листа зажадає перекладу на нову систему всієї багатовікової літератури цього народу. І все-таки перехід до алфавітного листа для китайців - невідкладне завдання. Адже через те що опанувати китайською писемністю дуже важко, утворення як і раніше доступно деяким. Необхідно зробити лист демократичним, а для цього потрібна реформа. Такі реформи були проведені у В’єтнамі (1918 р.), у Північній Кореї (1947 р.), у Південній Кореї (1973 р.). Раніше в цих країнах користувалися китайської иероглификой. Тепер же в’єтнамці пишуть латиницею, а в Кореї ввели власний складовий лист

Ефективну реформу листа, що обмежила вживання ієрогліфів, провели в Японії в 1946 р. тут були розроблені правила змішаного запису слів - иероглификой і звуковим листом. У результаті стара книжково-письмова мова змінилася більше демократичним, сучасним. Пушкіна колись назвав орфографію «геральдикою» листа. Чим изощреннее, вигадливіше написання, тим аристократичнее лист. Осягти його правила нелегко, це доступно тільки еліті, що оберігає таємниці від непосвячених. І навпроти, демократичний лист вимагає простоти, ясності. Такий лист доступно кожному й робить знання надбанням усіх. Деякі писемності були винайдені, а інших - і таких більшість - з’явилися в результаті поступової й довгої еволюції. Серед винайдених, так званих авторських писемностей, - слов’янський лист, вірменське, грузинське… Вірменський лист був створений, як і деякі інші писемності, щоб перекладати богослужіння й Священне писання на рідну мову. Воно з’явилося на початку V сторіччя, у період боротьби вірменів за політичну й духовну незалежність від Персії й Візантії. Вірменський алфавіт розробив вірменський просвітитель єпископ Месроп Маштоц (361 - 440).

Його життя й історії створення вірменської писемності присвячене «Житіє Маштоца», написане Корюном - одним з його учнів. Однак історія листа ще не закінчена. І в сучасному світі люди винаходять лист. Так, у першій половині XIX в. індіанець племені чероки Секвоя, будучи неписьменним (він не вмів не читати, не писати по-англійському, але, звичайно, знав про існування книг), придумав лист для свого народу. Спочатку він створив словесний лист, але потім прийшов до ідеї складового листа, запозичивши при цьому форму (тільки форму!) англійських букв. Наприкінці XIX сторіччя в Камеруні (Західна Африка) правитель держави Бамум Нджойя винайшов лист для мови бамум - споконвічно також словесне, але потім складове з елементами буквеного. На території Росії словесний лист винайшов чукотський пастух Теневиль, але ним користувалися тільки його родичі й знайомі. У колишньому Радянському Союзі для багатьох мов були створені писемності на базі російського алфавіту. Над ними працював колектив вчених-лінгвістів. Винахід нової писемності - це великий акт творчості, часто визначальний культурний і політичний розвиток народу (звичайно, у тому випадку, якщо ця писемність поширилася й збереглася).

Творців писемностей почитають, зараховують до лику святих… іноді честь створення алфавіту приписують великим правителям, хоча вони рідко створюють що-небудь самі. Про більшість писемностей не можна сказати, що їх хтось винайшов. Наприклад, грецький або китайський лист ніхто не придумав; воно створювалося й удосконалювалося в плині довгих століть багатьма людьми. Та й у листа в цілому, наскільки можна судити, єдиного творця не було, як у колеса й багатьох інших важливих для людства винаходів. Звичайно ми замислюємося про мову, тільки якщо потрібно написати текст без помилок або поспілкуватися синостранцами.

Pages: 1 2