Никнув Каррауэй належить до поважного заможного сімейства одного з невеликих городків Середнього Заходу. В 1915 р. він закінчив Єльський університет, потім воював у Європі; повернувшись після війни в рідне містечко, «не міг знайти собі місця» і в 1922 р. подався на схід - у Нью-Йорк, вивчати кредитну справу. Він оселився в пригороді: на задворках протоки Лонг-Айленд удадуться у воду два зовсім однакових миси, розділені неширокої бухточкой: Ист-Эгг і Уэст-Эгг; в Уэст-Эгге, між двома розкішними віллами, і притулився будиночок, що він зняв за вісімдесят доларів на місяць. У більше фешенебельному Ист-Эгге живе його троюрідна сестра Дэзи.

Вона замужем за Томом Бьюкененом. Тім надзвичайно багатий, учився в Йеле одночасно з Ником, і вже тоді Нику була досить несимпатична його агресивно-збиткова манера поводження. Тім почав змінювати дружині ще в медяний місяць; і зараз він не вважає потрібним приховувати від Ника свій зв’язок з Миртл Уилсон, дружиною власника заправної станції й ремонту автомобілів, що розташовано на полпути між Уэст-Эггом і Нью-Йорком, там, де шосе майже впритул підбігає до залізниці й зі чверть милі біжить із нею поруч.

Дэзи теж знає про зради чоловіка, це мучить неї; від першого візиту до них у Ника залишилася враження, що Дэзи потрібно бігти із цього будинку негайно. Літніми вечорами на віллі в сусіда Ника звучить музика; по уик-эндам його «роллс-ройс» перетворюється в рейсовий автобус до Нью-Йорка, перевозячи величезні кількості гостей, а багатомісний «форд» курсує між віллою й станцією. По понеділках вісім слуг і спеціально найнятий другий садівник весь день видаляють сліди руйнувань

Незабаром Никнув одержує офіційне запрошення на вечірку до містера Гэтсби й виявляється одним з досить деяких запрошених: туди не чекали запрошення, туди просто приїжджали. Ніхто в юрбі гостей не знаком з хазяїном близько; не всі знають його в особу. Його таємнича, романтична фігура викликає гострий інтерес - і в юрбі множаться домисли: одні затверджують, що Гэтсби вбив людини, інші - що він бутлеггер, племінник фон Гинденбурга й троюрідний брат диявола, а під час війни був німецьким шпигуном. Говорять також, що він учився в Оксфорді. У юрбі своїх гостей він самотній, тверезий і стриманий

Суспільство, що користувалося гостинністю Гэтсби, платило йому тим, що нічого про нього не знало. Никнув знайомиться з Гэтсби майже випадково: розговорившись із якимось чоловіком - вони виявилися однополчанами, - він помітив, що його трохи стискує положення гостюючи, незнайомого з хазяїном, і одержує у відповідь: «Так це ж я - Гэтсби». Після декількох зустрічей Гэтсби просить Ника про послугу. Бентежачись, він довго ходить навколо так біля, на доказ своєї респектабельності пред’являє медаль від Чорногорії, який був нагороджений на війні, і свою оксфордскую фотографію; нарешті зовсім по-детски говорить, що його прохання викладе Джордан Бейкер - Никнув зустрівся з нею в гостях у Гэтсби, а познайомився в будинку своєї сестри Дэзи: Джордан була її подругою. Прохання було просто - запросити як-небудь Дэзи до себе на чай, щоб, зайшовши нібито випадково, по-соседски, Гэтсби зміг побачитися з нею, Джордан розповіла, що восени 1917 р. у Луисвилле, їх з Дэзи рідному місті, Дэзи й Гэтсби, тоді молодий лейтенант, любили один одного, але змушені були розстатися; його відправили в Європу, а вона через півтора року вийшли заміж за Тома Бьюкенена.

Але перед весільним обідом, викинувши в сміттєвий кошик подарунок нареченого - перлове намисто за триста п’ятдесят тисяч доларів, Дэзи напилася, як швець, і, стискаючи в одній руці якийсь лист, а в іншій - пляшку сотерну, благала подругу відмовити від її ім’я нареченому. Однак неї засунули в холодну ванну, далечіні понюхати нашатирю, надягли на шию намисто, і вона «обвінчалася як миленька». Зустріч відбулася; Дэзи побачила його будинок (для Гэтсби це було дуже важливо); свята на віллі припинилися, і Гэтсби замінив всіх слуг на інших, «які вміють мовчати», тому що Дэзи стала часто бувати в його

Гэтсби познайомився також і з Томом, що виявив активне неприйняття його самого, його будинку, його гостей і зацікавився джерелом його доходів, напевно сумнівних. -один раз після ленчу в Тома й Дэзи Никнув, Джордан і Гэтсби з хазяями відправляються розважитися в Нью-Йорк. Всім зрозуміло, що Том і Гэтсби вступили у вирішальну сутичку за Дэзи.

При цьому Том, Никнув і Джордан їдуть у кремовому «роллс-ройсі» Гэтсби, а сам він з Дэзи - у темно-синьому «фордике» Тома. На полпути Том заїжджає заправитися до Уидсону - той повідомляє, що має намір виїхати назавжди й відвезти дружину: він запідозрив негарне, але не зв’язує її зради з Томом. Тім приходить у шаленство, зрозумівши, що може одночасно втратитися й дружини, і коханки. У Нью-Йорку пояснення відбулося: Гэтсби говорить Тому, що Дэзи не любить його й ніколи не любила, просто він був бідний і вона утомилася чекати; у відповідь на це Том викриває джерело його доходів, дійсно незаконний: бутлеггерство дуже великого розмаху. Дэзи вражена; вона схильна залишитися Стомом.

Розуміючи, що виграв, по дорозі назад Том велить дружині їхати в кремовій машині з Гэтсби; за нею у відсталому темно-синьому «форді» випливають інші. Під’їхавши до заправлення, вони бачать юрбу й тіло збитої Миртл. З вікна вона бачила Тома із Джордан, що прийняла за Дэзи, у великій кремовій машині, але чоловік замкнув її, і вона не могла підійти; коли машина верталася, Миртл, звільнившись з-під замка, ринулася до неї. Усе відбулося дуже б стро, свідків практично не було, машина навіть не пригальмувала. Від Гэтсби Никнув довідався, що за кермом була Дэзи.

До ранку Гэтсби пробув під її вікнами, щоб виявитися поруч, якщо раптом їй знадобиться. Никнув заглянув у вікно - Том і Дэзи сиділи вдвох, як щось єдине - чоловіки або, може бути, спільники; але в нього забракло духу відняти в Гэтсби останню надію. Лише в чотири ранки Никнув почув, як під’їхало таксі з Гэтсби. Никнув не хотів залишати його одного, а оскільки в той ранок Гэтсби хотілося говорити про Дэзи, і тільки про Дэзи, саме тоді Никнув довідався дивну історію його юності і його любові. Джеймс Гетц - таке було його теперішнє ім’я. Він його змінив у сімнадцять років, коли побачив яхту Дэна Коди й попередив Дэна про початок бури

Його батьки були прості фермери - у мріях він ніколи не визнавав їх своїми родителями. Він видумав собі Джея Гэтсби в повній відповідності зі смаками й поняттями сімнадцятилітнього хлопчиська й залишився вірний цій вигадці до самого кінця. Він рано довідався жінок і, розпещений ними, навчився їх нехтувати

У душі його постійно панувало сум’яття; він вірив у нереальність реального, у те, що мир міцно й надійно спочиває на крильцях феї. Коли він, підвівшись на веслах, дивився знизу нагору на білий корпус яхти Коди, йому здавалося, що в ній втілене все прекрасне й дивне, що тільки є у світі. Дэн Коди, мільйонер, що розбагатів на срібних копальнях Невады й операціях з монтанской нафтою, взяв його на яхту - спочатку стюардом, потім він став старшим помічником, капітаном, секретарем; п’ять років вони плавали навколо континенту; потім Дэн умер. Зі спадщини у двадцять п’ять тисяч доларів, що залишив йому Дэн, він не одержав ні цента, так і не зрозумівши, у силу яких юридичних хитросплетень. І він залишився з тим, що дав йому своєрідний досвід цих п’яти років: відвернена схема Джея Гэтсби облеклась у плоть і кров і стала людиною

Дэзи була першою «дівчиною із суспільства» на його шляху. З першого разу вона здалася йому запаморочливо бажаної. Він став бувати в неї в будинку - спочатку в компанії інших офіцерів, потім один. Він ніколи не видал такого прекрасного будинку, але він добре розумів, що потрапив у цей будинок не по праву

Військовий мундир, що служив йому плащем-невидимкой, у будь-яку мінуту міг звалитися з його плечей, а під ним він був усього лише парубком без роду й плем’я й без гроша в кишені. І тому він намагався не упускати часу. Імовірно, він розраховував взяти що можна й піти, а виявилося, прирік себе на вічне служіння святині

Вона зникла у своєму багатому будинку, у своєї багатої, до країв наповненого життя, а він залишився ні із чим - якщо не вважати дивного почуття, що вони тепер чоловік і дружина. Із приголомшливою ясністю Гэтсби осягав таємницю юності в полоні й під охороною багатства… Військова кар’єра вдалася йому: наприкінці війни він був уже майором. Він рвався додому, але в силу непорозуміння виявився в Оксфорді - будь-який бажаючий з армій країн-переможниць міг безкоштовно прослухати курс у будь-якому університеті Європи

Pages: 1 2