Короткий зміст “Так надходять у світлі” Конгрива по главах | Довідник школяра – кращі шкільні уроки по всім предметам

Короткий зміст “Так надходять у світлі” Конгрива по главах

Саме ця риса настільки природно викликає при читанні п’єси Конгрива самі несподівані (а точніше - имеющие самих несподіваних адресатів) паралелі й асоціації. П’єса «Так надходять у світлі» - це насамперед «комедія вдач», вдач світського суспільства, відомих Конгриву не понаслышке. Він і сам теж був цілком світською людиною, lhотте du monde, більше того, одним з найбільш впливових членів « Кит-Кзт» клубу, де збиралися самі блискучі й самі знамениті люди того часу: політичні діячі, літератори, філософи. Однак аж ніяк не вони стали героями останньої комедії Конгрива (як, втім, і трьох попередніх: «Старий холостяк», «Подвійна гра» і вже згадувана «Любов за любов»), в усіх їх Контрив вивів на сцену кавалерів і дам - завсідників світських салонів, чепурунів-пустодзвонів і злих плетух, що вміють у момент сплести інтригу, щоб досхочу посміятися над чиїмось щирим почуттям або збезчестити в очах «світла» тих, чий успіх, або талант, іди краса виділяються із загальної маси, стаючи предметом заздрості й ревнощів. Все це розів’є рівно сімдесят сім років через Ричард Шеридан у класичної вужі нині «Школі лихослів’я», а ще двома сторіччями пізніше - Оскар Уайльд у своїх «аморальних мораліте»: «Віяло леді Уиндермир», «Ідеальний чоловік» і інших

Та й «російська версія» при всій своїй «російській специфіці» - безсмертне «Горе від розуму» - зненацька виявиться «зобов’язаної» Конгриву. Втім - Конгриву чи? Просто вся справа в тому, що «так надходять у світлі», і цим усе сказано. Надходять - поза залежністю від часу й місця дії, від розвитку конкретного сюжету. «Ти світлом засуджене?

Але що таке світло? / Юрба людей, те злих, те прихильних, / Збори похвал незаслужених / И стількох же глузливих клевет», - писав сімнадцятилітній Лермонтов у вірші пам’яті батька. І характеристика, що дає в «Маскараді», написаному тим же Лермонтовим чотирма роками пізніше, князеві Звездичу баронеса Штраль: «Ти! безхарактерний, аморальний, безбожний, / Самолюбний, злий, але слабка людина; / У тобі один весь відбилося століття, / Століття нинішній, блискучий, але незначний», і вся інтрига, сплетена навколо Арбенина й Ніни, «безневинний жарт», що обертається трагедією, - все це теж цілком підходить під формулу «так надходять у світлі».

И оклеветанный Чацкий - що, як не жертва «світла» ? І недарма, прийнявши досить прихильно першу з комедій, що з’явилися на сцені, Конгрива, відношення до наступним, у міру їхньої появи, ставало усе більше неприязним, критика - усе більше уїдливої. В «Присвяті» до «Так надходять у світлі» Контрив писала: «П’єса ця мала успіх у глядачів всупереч моїм очікуванням; тому що вона лише в малому ступені була призначена задовольняти смакам, які, по всьому судячи, панують нині в залі». А от судження, вимовлене Джоном Драйденом, драматургом старшого в порівнянні з Конгривом покоління, тепло относившегося до побратима по цеху: «Дами думають, що драматург зобразив їхніми повіями; джентльмени скривджені на нього за те, що він показав всі їхні пороки, їхня низькість: під покривом дружби вони спокушають дружин своїх друзів…

» Мовлення в листі йде про п’єсу «Подвійна гра», але в цьому випадку це, їй-богу, несуттєво. Ті ж слова можна було б вимовити й із приводу будь-якої іншої комедії У. Конгрива. А тим часом Контрив усього лише виставив дзеркало, у якому й справді «відбився вію», і відбиття це, виявившись точним, виявилося тим самим досить неприємним… У комедії Конгрива не так багато діючих осіб. Мирабелл і миссис Милламент (Контрив називає «миссис» всіх своїх героїнь, дорівнює замужніх дам і дівиць) - наші герої; містер і миссис Фейнелл; Уитвуд і Петьюлент - світські хлыщи й гострослови; леді Уишфорт - мати миссис Фейнелл; миссис Марвуд - головна «пружина інтриги», у якімсь змісті прообраз уайльдовской миссис Чивли з «Ідеального чоловіка»; служниця леді Уишфорт Фойбл і камердинер Мирабелла Уейтвелл - їм також має бути зіграти у дії немаловажну роль; зведений брат Уитвуда сер Уилфут - необтесаний провінціал з дивовижними манерами, що вносить, однак, свою істотну лепту у фінальний « хэппи-энд». Переказувати комедію, сюжет якої буяє самими несподіваними поворотами й ходами, - справа свідомо невдячне, тому намітимо лише основні лінії. Мирабелл - відомий на весь Лондон вітрогон і непереборний ловелас, що має приголомшливий успіх у дамському суспільстві, встиг (ще за межами п’єси) закрутити голову як старої (п’ятдесят п’ять років!) леді Уишфорт, так і підступної миссис Марвуд, Зараз він жагуче закоханий у красуню Милламент, що явно відповідає йому взаємністю

Але вищезгадані дами, відкинуті Мирабеллом, роблять все можливе, щоб перешкодити його щастю із щасливою суперницею. Мирабелл дуже нагадує лорда Горинга з «Ідеального чоловіка»: по натурі людин найвищою мірою чималий, що має цілком чіткі подання про моральність і мораль, він проте прагне у світській бесіді цинізмом і гострослів’ям не відстати від загального тону (щоб не прослыть нудним або смішним святенником) і досить у цьому процвітає, оскільки його гостроти й парадокси не в приклад яскравіше, эффектнее й парадоксальніше, ніж досить великовагові потуги нерозлучних Уитвуда й Петьюлента, що представляють собою комічну пару, на зразок гоголівських Добчинского й Бобчинского (як говорить уитвуд, «…ми… звучимо в акорді, як дискант і бас… Перекидаємося словами, як два гравці у волан…

»). Петьюлент, втім, відрізняється від свого приятеля схильністю до злісної плітки, і отут уже на допомогу приходить характеристика, що видається в «Горі від розуму» Загорецкому: «Людина він світський, / Страшенний шахрай, шахрай…» Початок п’єси - це нескінченний каскад гострот, жартів, каламбурів, причому кожний прагне «перекаламбурити» іншого. Втім, у цій «салонній бесіді», під личиною усмішливої дружелюбності, говоряться в особу неприкриті гидоти, а за ними - закулісні інтриги, недоброзичливість, злість… Милламенг - теперішня героїня: розумна, вишукана, на сто голів вище інших, чарівна й норовлива

У ній є щось і від шекспірівської Катарины, і від мольеровской Селимены з «Мізантропа»: вона знаходить особливе задоволення в тім, щоб мучити Мирабелла, постійно вышучивая й висміюючи його й, треба сказати, роблячи це досить успішно. І коли той намагається бути з нею щирий і серйозний, на мить знявши блазнівську маску, Милламент стає відверто нудно. Вона у всім рішуче з ним згодна, але повчати її, читати їй мораль - немає вуж, воля ваша, звільніть! Однак для досягнення своєї мети Мирабелл затіває досить хитромудру інтригу, «виконавцями» якою стають слуги: Фойбл і Уейтвелл.

Але його план, при всій своїй хитромудрості й винахідливості, натикається на опір містера фейнедла, якийсь на відміну від нашого героя хоча й слывет скромником, але в дійсності виявляє собою втілення підступництва й безсоромності, причому підступництва, породженого цілком земними причинами - жадібністю й користю. В інтригу утягнена й леді Уишфорт - от де автор відводить душу, даючи вихід своєму сарказму: в описі осліпленою впевненістю у своїй невідпорності старої кокетки, осліпленої настільки, що її жіноче марнославство переважує всі доводи розуму, заважаючи їй розглянути цілком очевидний і неозброєного ока обман. Взагалі, ставлячи рядом знатних дам і їхніх покоївок, драматург явно дає зрозуміти, що по частині моралі вдачі в тих і в інших однакові, - точніше, покоївки намагаються ні в чому не відстати від своїх господарок

Центральним моментом п’єси стає сцена пояснення Мирабелла й Милламент. У тих «умовах», що висувають вони один одному перед вступом у шлюб, при всім кожному властивому прагненні зберегти свою незалежність, в одному вони дивно схожі: у небажанні бути схожими на ті численні подружні пари, що являють собою їхні знайомі: надивилися такого «сімейного щастя» і для себе хочуть зовсім іншого. Хитромудра інтрига Мирабелла терпить фіаско поруч із підступництвом його «приятеля» Фейнелла («так надходять у світлі» - це його слова, який він холоднокровно пояснює - не виправдує, аж ніяк! - свої дії).

Однак чеснота у фіналі тріумфує, порок покараний. Деяка ваговитість цього « хэппи-энда» очевидна - як і всякого іншого, втім, тому що майже будь-який « хэппи-энд» мало-мало віддає казкою, завжди в більшому або меншому ступені, але розбіжної з логікою реальності. Підсумок усьому підводять слова, які вимовляє Мирабелл: «От і урок тим людям безрозсудним, / Що шлюб поганять обманом обопільним: / Нехай чесність обидві сторони дотримують, / Иль знайде на шахрая двічі шахрай».

Збережи - » Короткий зміст “Так надходять у світлі” Конгрива по главах . З'явився готовий твір.

Короткий зміст “Так надходять у світлі” Конгрива по главах





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.