Короткий зміст п’єси Островського «Гроза» | Довідник школяра – кращі шкільні уроки по всім предметам

Короткий зміст п’єси Островського «Гроза»

Місто Калинов, зображений А. Н. Островським у п’єсі «Гроза», - це й реальне місто, типовий для Росії 60-х років XIX століття, і узагальнений образ російського купецтва, і символ Росії середини минулого сторіччя в цілому. В основі композиції п’єси - принцип контрасту. Краса, гармонія волзького пейзажу протипоставлена жорстокості й несправедливості людського життя

«Чудеса, істинно потрібне сказати, що чудеса! Вид незвичайний! Краса! Душу радується

П’ятдесят років щодня дивлюся на Волгу й усе надивитися не можу». Цими захопленими словами механіка-самоучки Кулигина починається п’єса. Але люди, що живуть поруч із Кулигиним, не зауважують краси природи

Дикої, Кабаниха, Феклуша, городяни неосвічені й духовно вбогі. Феклуша розповідає, що люди вогненного змія для швидкості придумали. На що Кабаниха зауважує, що нехай її хоч золотом обсипають, але вона на ньому не поїде. Дикої вважає, що гроза Богом на кару посилає. Городяни впевнені, що Литва з неба впала

Кулигин дає точну характеристику калиновцам. Він критикує жорстокі вдачі жителів міста, міщанську брутальність. Горює про «бідність нагольной». Розповідає, як у них у місті із заздрості друг до друга торгівлю підривають, як на гербових аркушах кляузи строчать на ближні. Як потім судяться, заспокоюючи себе думками: «Я витрачуся, так уже і йому в копійку стане».

Кулигин характеризує й сімейні підвалини міста. За високими заборами ллються «невидимі й нечутні» сльози. Кабаниха «жебраків обділяє, а домашніх заїла зовсім».

Моральні закони життя людей підмінюються в Кали-нове законом сили, влади й грошей. Дикої, самий багата людина в місті, ні дня не може прожити без лайки. Більші гроші розв’язують йому руки й дають можливість безкарно куражитися над усіма, хто бідний і матеріально від нього залежимо. Люди для нього ніщо. «Ти черв’як. Захочу - помилую, захочу - роздавлю», - говорить він Кулигину. Але хоч і страшний Дикою своєю неприборканістю, внутрішньо це слабка людина. Навіть Кабаниха зауважує: «А и той^-те-чест-те невелика, тому що той^-те-воюва_-те ти все життя з бабами».

Дикої збагачується, обманюючи найманих робітників, причому сам він не вважає це злочином. «Не доплачу я їм по якій-небудь копійці на людину, а в мене із цього тисячі складаються», - хвалькувато говорить він городничему. «У кого гроші, той намагається бедного закабалити, щоб на його праці дарові ще більше грошей наживати». Представник закону приймає одкровення Дикого як належне, тому що сам від багатія взависимости.

Кабаниха, на відміну від Дикого, приховує свої погані вчинки за брехливою чеснотою. Від її самодурства більше всіх страждає Катерина. Волелюбна натура, вона не може жити в сім’ї, де молодший беззаперечно підкоряється старшому, дружина - чоловікові, де придушується будь-яке прагнення до волі й прояв власного достоїнства. «Воля» для Кабанихи - слово лайливе. «Дочекаєтеся! Поживете на волі!» - загрожує вона молодим. Для Кабанихи важливіше всього не реальний порядок, а його зовнішній прояв. Її обурює, що Тихін, їдучи з будинку, не наказує Катерине, як поводитися, та й не вміє наказати, а дружина не кидається в ноги чоловікові й не виє, щоб показати свою любов. Кабаниха заспокоює себе лише тим, що при ній буде всі по-старому, а потім вуж вона не побачить. З вікових традицій Кабанова взяла найгірше, витягла самі жорстокі форми, що виправдують деспотизм. Коли її синові говорять: «Той^-те-ворог-те прощати треба, пан», він відповідає: «Поди-ка поговори з маменькой, що вона тобі на це скаже».

У місті Калинове панують користь і жорстокість. Немає простору живим почуттям і розуму. Неправда й обман, ставши повсякденним явищем у житті, калічать душі людей. Життєвий принцип Варвари - «роби що хочеш, тільки б шито так крите було». По такому ж законі живе й Кудряш. Він «благословляє» Бориса на зустріч із Катериной, тільки просить бути обережним: собі шкоди не нанести і її в лихо не ввігнати. Ці герої повністю позбавлені свідомості відповідальності за свої вчинки. Тихін - людина добрий, але його доброта не рятує Катерину від трагедії. Його безвільність не дає йому захистити не тільки дружину, але й себе самого. Матеріальна залежність робить неспроможним перед дядьком і Бориса, нездатного відстояти своє людське достоїнство

Гроза нависла над містом Калиновому. У шістдесяті роки XIX століття саме повітря просочене ідеєю звільнення людської особистості. І тому, почуваючи наближення нового життя, шумлять самодури в «Грозі». Шумлять і зляться, тому що влада їх кінчається

Самогубство Катерини - прояв незгоди зі старим укладом і життєвою позицією «сильних миру цього». Н. А. Добролюбов пише: «Вона не хоче миритися, не хоче користуватися жалюгідним животінням, що їй дають в обмін за її живу душу».

Гроза - явище в природі що очищає й необхідне. Вона приносить із собою свіжість і прохолодь після виснажливої жари, живлющу вологу після суши. Вона несе що очищає, оновлююча дія. Таким “ковтком свіжого повітря”, новим поглядом на життя стала в літературі середини XIX століття п’єса А. Н. Островського “Гроза”. Велика російська ріка, самобутній народ, що живе на ній, дали авторові багатий творчий матеріал. Драма пролунала як трагічний голос часу, як лемент народної душі, що не бажає більше терпіти гніт і неволю

В “Грозі” Островський вернувся до своєї улюбленої тематики, до зображення сімейно-побутового конфлікту в купецькому середовищі. Але усвідомив він цей конфлікт у його внутрішньому драматичному розвитку, довів до рішучої розв’язки й тим самим уперше вийшов за межі комедійного жанру

Життя Калинова й подібних йому міст Росії того часу Добролюбов назвав “темним царством”. Сонне, спокійне, розміряне існування. Більшу частину часу калиновци проводять будинку, де за високими стінами й міцними замками неквапливо їдять, займаються якими-небудь домашніми справами, сплять. “Спати лягають дуже рано, так що незвичній людині важко й витримати таку сонну ніч”. По святах жителі неквапливо, чинно прогулюються по бульварі, але “і те один вид роблять, що гуляють, а самі ходять туди вбрання показувати”. В обивателів Калинова немає прагнення до пізнання культури, науки, їх не цікавлять нові ідеї й думки. Люди марновірні, покірні, на їхню думку, “і Литва з неба,упала”. Джерелами новин, слухів є мандрівниці, прочанки, “калики перехожие”. “По немочі своєї” вони далеко не ходили, але “чути - багато чули”.

Основою взаємин людей у Калинове є матеріальна залежність. Тут гроші вирішують усе. Автор підкреслює, що через наживу купці псують один одному торгівлю, постійно сваряться між собою, шкодять своїм учорашнім друзям: “Я вуж витрачуся, та і йому стане в копієчку”. Борис не насмілюється захистити себе від образ Дикого, тому що за заповітом він може одержати спадщину тільки за умови, якщо буде шанобливий до свого дядька

Характер Дикого - це новий і значний прояв внутрішньої інертності й відсталості російської буржуазії. Дикої - сила. Влада його грошей в умовах маленького міста досягає вже таких меж, що він дозволяє собі “порвати по плечу самого городничего”. У списку діючих осіб “Грози” Савел Прокофьевич Дикої названий “значною особою в місті”. Така ж і Марфа Ігнатіївна Кабанова. Хазяї життя, володарі й власники. На їхньому прикладі показана влада грошей, що досягла небачених розмірів

Однак Дикої - один із самих багатих людей Калинова - сам опускається до прямого шахрайства: “Недоплачу я їм по якій-небудь копійці на людину, а в мене із цього тисячі складаються, так воно мені й добре!” Лайка, лайка по будь-якому приводі - це не тільки звичне звертання з людьми, це його натура, його характер, навіть більш того - зміст життя. Самодурство Дикого не знає границь. Він не дає спокійно жити своїм домашнім. Коли хазяїн був не в дусі, “усе ховалися по горищах і прикоміркам”. Однак у типово самодурской логіці його є один цікавий момент: затятий ругатель буває сам не рад своєму характеру: “Друг ти мені, а прийди ти в мене просити - вилаю”. Не чи правда, ми відчуваємо, що самодурство Дикого дає тріщину?

Pages: 1 2

Збережи - » Короткий зміст п’єси Островського «Гроза» . З'явився готовий твір.

Короткий зміст п’єси Островського «Гроза»





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.