Короткий зміст “Михаэль Кольхаас” Клейста по главах | Довідник школяра – кращі шкільні уроки по всім предметам

Короткий зміст “Михаэль Кольхаас” Клейста по главах

Дія ставиться до середини XVI в., до періоду Реформації. Михаэль Кольхаас, головний герой повести, заробляє на життя розведенням і продажем коней. Це проста й справедлива людина, що високо цінує своя честь і достоїнство. Один раз він направляється в Лейпциг і, переходячи через границю, бачить на саксонській стороні в лицарського замка шлагбаум. Він здивований. Йому вже сімнадцять разів доводилося переходити через границю, але жодного разу дорогу йому не перепиняв шлагбаум

З’ясовується, що старий барон, власник замка, умер і на його місце прийшов його спадкоємець юнкер Венцель фон Тронка. Він-Те й увів ці нововведення. Михаэль Кольхаас оплачує прикордонний внесок і переганяє свій табун на саксонську землю. Однак, коли він наближається до шлагбаума, його окликає з вежі замка чийсь голос і наказує зупинитися. Із замка виходить доглядач і вимагає в Михаэля пропуск, без якого нібито жоден баришник з конями не може бути пропущений через границю

Юнкер підтверджує слова доглядача й пропонує з’їздити за пропуском, а в стан залишити пару вороних у нього в стайнях. Михаэль обурений подібним насильством, але робити йому нічого не залишається, як залишити свого слугу Герзе з вороними, самому з іншим табуном проїхати в Лейпциг на ярмарок, а по шляху, у Дрездене, роздобути пропуск. У дрезденській ратуші від знайомих радників він довідається, що історія із пропуском - чистий вимисел, і одержує тому письмове підтвердження

Розпродавши табун, він через кілька днів вертається в Тронкенбург за своїми вороними. Там він довідається, що його слуга був побитий і вигнаний із замка. У стайні ж він бачить замість своїх пещених коней пари худих виснажених шкап

Кольхаас відмовляється забирати коней у такому стані й вимагає, щоб йому повернули його вороних у тім виді, у якому він їх залишив. Юнкер іде, ляскаючи перед його носом дверима. Кольхаас залишає своїх коней там, де вони коштують, і їде з погрозою, що доможеться справедливості. Приїхавши додому, він довідається, що його слуга Герзе повернувся весь побитий два тижні назад, але дотепер так і не поправився. Герзе повідомляє Кольхаасу, що його коней нещадно експлуатували, ганяли на непосильні для них орні роботи, замість стайні перевели у свинарник, а коли Герзе повів їх купати за ворота замка, на нього налетіли доглядач і керуючий зі слугами, скинули його з коня в бруд, побили до півсмерті, відібрали коней і прогнали геть із замка

Михаэль Кольхаас обіцяє своєму слузі, що помститься за нього й доможеться справедливості. Він відправляється в Дрезден подавати скаргу в суд. За допомогою знайомого законоведа становить позов, у якому докладно описує насильство, учинене юнкером Венпелем фон Тронка, і вимагає, щоб винний відшкодував йому збиток, а сам поніс заслужене покарання. Після нескінченних, що тривали протягом року дротиків він довідається, що його справа була програна, оскільки в юнкера виявилося дві наділених высокой влади родича: Гинц і Кунц фон Тронка, з яких один складається при государі кравчим, а іншої - камергером. Кольхаас не втрачає надії домогтися справедливості й передає свою скаргу особисто бранденбурзькому курфюрстові. Він виявляється дуже засмучений, коли довідається, що курфюрст переадресував її своєму канцлерові, графові Кальгейму, що перебуває у властивості з будинком Тронка.

Кольхаас знову одержує відмову й наказ більше не турбувати вищі інстанції своїми плітками й дрязгами. Потім від одного проїзного йому стає відомо, що його вороних як і раніше вживають у Трокенбурге на польових роботах разом з іншими конями. Тоді Кольхаас запрошує до себе старосту, свого сусіда, що вже давно збирався розширити свої земельні володіння, і пропонує йому купити все його майно в Бранденбурзі й Саксонії, за винятком коней. Староста приймає його речення

Дружина Михаэля Кольхааса налякана його планами домагатися визнання своїх прав незаконними способами. Вона пропонує йому свою допомогу, хоче поїхати в Берлін і саму подать прохання государеві, оскільки вважає, що в жінки більше шансів звернути на себе увага. Витівка ця виявляється ще менш удалої, чим всі попередні. Лизбета вертається з небезпечною раною вгруди.

Очевидно, вона з такою завзятістю пробиралася до государя, що одержала від одного зі стражників удар пікою в груди. Через кілька днів вона вмирає на руках в убитого горем Михаэля. Повернувшись після похорону додому, Кольхаас становить лист, у якому пропонує юнкерові доставити йому його відгодованих вороних, потім збирає сімох своїх слуг, озброює їх і відправляється на приступ замка. Замок він підпалює, а слуг, незадоволених своїм паном, озброює й приєднує до свого загону. Самому юнкерові Венцелю вдається бігти

Якийсь час він ховається в монастирі, де ігуменею є його тітка. Однак коли Кольхаас із загоном прибуває в монастир, то з’ясовується, що Венцель фон Тронка знову від нього вислизнув і направився у Виттенберг. У Виттенберге, розуміючи, що зі своїм загоном у десять чоловік він не зможе впоратися із цілим містом, Кольхаас становить відозву, у якому викладає все, що з ним відбулося, і призиває кожного доброго християнина встати на його сторону. Його загін зростає, кількість прихильників теж збільшується

Він уникає прямого зіткнення з військами, висланими проти нього урядом, і ховається в лісах. Час від часу він вертається до міста й знову й знову підпалює його. На захист Виттенберга виступає ще більш сильний, чим колись, загін в 500 чоловік під командуванням принца Мейссенского. юнкера, Що Вкрився в місті, під охороною перевозять Влейпциг.

Навколо Кольхааса на той час налічується вже 300 чоловік. Він розбиває загін принца. У цьому бої гине Герзе.

Незабаром Кольхаас підходить до Лейпцигові й підпалює його із трьох сторін. Тоді Мартін Лютер береться повернути Кольхааса в границі «установленого людьми. порядку». Він розсилає по всьому курфюршеству відозва, у якому називає його боговідступником і бунтівником

Кольхаас, прочитавши цей листок, підписаний найповажаніший їм ім’ям Мартіна Лютера, велить сідлати коня й під вигаданим ім’ям відправляється до автора послання. У бесіді з Лютером Кольхаас повідомляє його, що хоче лише законного покарання Венцеля фон Тронка й щоб йому самому відшкодували збитки й повернули коней у первісному виді. Мартін Лютер береться заступитися за нього перед курфюрстом саксонським. На наступний ранок він відправляє курфюрстові послання, у якому вказує на неварті вчинки панів фон Тронка, вимагає амністії для Михаэля Кольхааса й можливості продовжити судовий процес. Курфюрст, довідавшись, що зграя баришника розрослася вже до 400 чоловік і народ на його стороні, вирішує піти раді доктора Лютера й дозволяє Кольхаасу вільний проїзд у Дрезден на перегляд його справи за умови, що протягом трьох днів він розпустить банду й здасть зброю

Якщо суд ухвалить, що його позов законний, то йому і його спільникам буде дарована амністія. Кольхаас приїжджає у свій будинок у Дрездене, і принц Мейссенский відразу наказує поставити біля нього охорону нібито для захисту від собравшегося навколо народу. Повсюдно продовжують діятися безладдя, але вже не з вини Кольхааса, Иоганн Нагельшмит, один зі членів зграї баришника, із залишками його загону продовжує справу, почата Михаэлем Кольхаасом, і прикривається його ім’ям

Вороги Кольхааса влаштовують баришникові пастку, внаслідок якої він пише лист Нагельшмиту й повідомляє, що нібито хоче до нього приєднатися. Лист перехоплюють слуги принца, і на підставі цього паперу принц просить імператора провести строгий наслідок над Кольхаасом у Берліні. Суд постановляє повернути Кольхаасу все, що було в нього відняте

Йому повертають його відгодованих вороних, гроші, залишені Герзе в замку, коли його виганяли, а юнкер Венцель присуджується до двох років в’язниці. Михаэль Кольхаас задоволений результатом, однак йому доводиться відповісти своєю смертю за порушений спокій встране.

Збережи - » Короткий зміст “Михаэль Кольхаас” Клейста по главах . З'явився готовий твір.

Короткий зміст “Михаэль Кольхаас” Клейста по главах





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.