Волаючи до царського правосуддя, Валерій говорить про невинність Камілли, що піддалася природному пориву розпачу й гніву, про те, що Гораций не просто безпричинно вбив кревну родичку, що саме по собі жахливо, але й поглумився над волею богів, святотатственно опоганивши даровану ними славу. Гораций і не думає захищатися або виправдуватися - він просить у царя дозволу простромити себе власним мечем, але не в спокуту смерті сестри, тому що та заслужила неї, але в ім’я порятунку свій честі й слави рятівника Рима. Мудрий Тулл вислухує й Сабіну. Вона просить стратити неї, що буде означати й страта Горация, оскільки чоловік і дружина - одне; її смерть - якої Сабіна шукає, як рятування, не в силах будучи ні беззавітно любити вбивцю братів, не відкинути улюбленого - угамує гнів богів, чоловік же її зможе й далі приносити славу батьківщині

Pages: 1 2