Хилари Бэрду сорок один рік. Він працює «у державному департаменті - неважливо якому», у чиновницькій ієрархії, якщо не вважати друкарки й клерка, стоїть на найнижчій сходинці; живе в незатишній квартирці, що служить йому лише «місцем для спанья», не намагаючись неї облаштувати або навіть просто як варто забрати. Він сліпо треба рутині - «з тих пор, як втратив усяку надію на порятунок», - тому що «рутину… виключає думка; розміряна ж одноманітність днів тижня викликає свідомість, що ублаготворяет, повної підпорядкованості часу й історії». (Глави книги називаються як дні тижня: «четвер», «п’ятниця» і т.д.) Уикэнды для нього пекло, а відпустки він бере тільки з остраху пересудів і просто ховається у своїй норі, по більшій частині намагаючись спати. Отже, суботи він незмінно присвячує своїй сестрі Кристел, п’ятьома роками моложе його. Вона живе в тісній квартирці на зубожілій вуличці Норс-Энд-Роуд, теж самотня, намагається заробляти шиттям

Батьки в них із Кристел були різні, і вони не знали своїх батьків. Їхня мати вмерла, коли Хилари було біля семи років, а Кристел була зовсім крихтою, але ще раніше, ніж хлопчик зміг зрозуміти значення цього слова, йому пояснили, що його мати - повія. Дітей взяла до себе сестра матері, але незабаром відіслала Хилари в притулок, розлучивши із сестрою й вселивши йому на все життя, що він «поганий» - поганий хлопчисько, якого не можна будинку тримати. Ні про тітку Білл, ні про притулок Хилари не може згадувати без здригання - не стільки через голод і побої, але тому, що його ніхто не любив, - подряпаного життям хлопчика, що затвердився в злості й образі, з відчуттям невиліковної рани, нанесеною несправедливою долею. Властиво, репутація «поганого» була їм заслужена - він був сильним і забіякуватим; прекрасно розвитий фізично, він прагнув підкорити собі інших за допомогою грубої сили; йому подобалося бити людей, подобалося ламати речі; він ненавидів увесь світ - за себе, за Кристел, за матір

У дванадцять років він уперше став перед судом для неповнолітніх, і потім неприємності з поліцією виникали регулярно. У ці роки Кристел була для нього всім - сестрою, матір’ю, єдиною надією, чи не Господом Богом. Він не відокремлює Кристел від себе й любить її, як себе самого. І врятували його тоді два чоловіки: Кристел і шкільний учитель Османд, що зумів розглянути в нього блискучі здатності до мов. Османд був першою людиною, уважно й зацікавлено отнесшимся до підлітка, на який усі махнули рукою; і той вивчив спочатку французький, потім латинь, потім давньогрецький і, звичайно ж, своя рідна мова

Він відкрив для себе слова - і це стало його порятунком; як про інших говорять «дитя любові», про нього можна було б сказати «дитя слова». Він почав натхненно вчитися й настільки превстиг, що відправився в Оксфорд - перший із всіх поколінь учнів школи, де вчився, і одержав там всі премії, на які міг претендувати. Оксфорд змінив його, але в той же час показав, як важко йому змінитися, - глибоке неуцтво й безпросвітний розпач стали частиною його існування; теперішніх друзів він не завів, був уразливий, нелюдим і вічно боявся зробити помилку. Він намагався компенсувати це успіхами на іспитах - намагався заради себе й заради Кристел, мріючи, як сестра оселиться з ним в Оксфорді й вони назавжди покінчать із безпросвітністю, у якій виросли

Але, ставши вже викладачем, Хилари Бэрд змушений був подати у відставку. Це був крах; з тих пор він животіє, не бажаючи - або не в силах - налагодити своє життя, і лише сестра (уважає він) утримує його від самогубства. (У департаменті, де служить Хилари Бэрд, готуються ставити різдвяну пантоміму по «Питеру Пэну» - історії про хлопчика, що не хотів взрослеть; про це багато говорять; а статуя Питера Пэна в Кенсингтонских садах - одне з любимейших місць Хилари.) По понеділках Бэрд проводить вечір у Клиффорда Ларра, що був свого однокласника по Оксфорду, що зараз служить із ним в одній установі, але стоїть на службових сходах набагато вище. Ларр, по його власних словах, колекціонує чудності, до якимсь зараховує й Хилари Бэрда; він зі зворушливим замилуванням ставиться до того факту, що його сестра Кристел - незаймана

На службі вони роблять вигляд, що незнайомі, зберігаючи цнотливе мовчання про страшні таємниці один одного. Саме Ларр умовив його здати одну з кімнат своєї квартири Кристоферу, своєму колишньому коханцеві (він гомосексуаліст). Кристофер, у ранній юності глава рок-групи, одна з пісень якої ввійшла в топ-десятку Великобританії, тепер захоплюється «пошуками Бога» і наркотиками. По вівторках Бэрд проводить вечір в Артура Фиша - він служить у тім же установі й підкоряється Бэрду, а крім того, закоханий у Кристел і хоче женитися на ній. Середовище - «це мій день для самого себе» - так говорить Бэрд своїй коханці Томми, з якої проводить п’ятниці, коли вона хоче збільшити кількість зустрічей з ним до двох у тиждень. Як правило, вечір середовища проходить у барі на платформі метро « Слоан-Сквер» або « Ливерпул-Стрит», які були для нього «місцем глибинного спілкування з Лондоном, із джерелами життя, із прірвами смиренності між горем і смертю».

По четвергах він обідає в Лоры й Фредди Импайеттов, де парою буває й Клиффорд Ларр, а вертаючись додому, заходить до Кристел, щоб забрати звідти Артура, що у цей вечір вечеряє в неї. Ці люди й становлять ту «рутину», що він обмежив своє життя. Розміряний плин життя цієї людини у футлярі порушує дивна подія - до нього починає приходити кольорова дівчина. Вона напівіндіанка, її ім’я Олександра Биссет (вона просить називати себе Бисквитиком), і мети своїх візитів вона не пояснює. Одночасно він довідається, що їхній департамент повинен очолити новий начальник - Ганнер Джойлинг.

Двадцять років тому він був викладачем Бэрда в Оксфорді; не без його підтримки Бэрд був обраний членом ради коледжу й теж став викладати; він був одним з головних діючих осіб драми, що розігралася тоді. У Бэрда виник роман з його дружиною Энн (це була його перша любов); «людина невтримних страстей привабливий тільки в книгах» - ця любов нікому не принесла щастя. Коли Энн прийшла попрощатися, бажаючи закінчити відносини, тому що Ганнер довідався про їхній зв’язок, Бэрд вирішив відвезти її. У машині вона сказала, що вагітно, причому дитина Ганнера й він знає про це. Бэрд, не відпускаючи її, у люті й горі жал на газ, машину занесло, вона зштовхнулася із зустрічної. У результаті автокатастрофи Энн умерла

Хилари вижив, але був роздавлений духовно; він почував себе вбивцею; він втратив самоповагу й з ним - здатність керувати своїм життям. Це був крах - не тільки для нього, але й для Кристел. Він подав у відставку, Ганнер теж. Ганнер став політиком, потім державним чиновником, придбав ім’я й популярність, знову женився… І от життя знову звело їх, і минуле, куди більше живе і яскраве, чим сьогодення, нахлинуло на Хилари Бэрда.

Бисквитик виявляється покоївкою другої дружини Ганнера Джойлинга, леді Китти; вона приносить Хилари лист від своєї господарки із проханням зустрітися з нею для розмови про те, як допомогти її чоловікові позбутися від примар минулого. Зустріч відбулася; Китти просить Хилари поговорити з Ганнером, що дотепер не переборов у собі горя й ненависті. Занурений у власні страждання й почуття провини, Хилари тільки тепер розуміє, що страждав не він один

Він погоджується. Крім того, він закохується в леді Китти. Зненацька Кристел, що він розповідає все це, різко противиться його зустрічам з Ганнером і леді Китти, благаючи його піти у відставку й покинути Лондон

Почуваючи, що не переконала його, вона зізнається, що двадцять років тому любила Ганнера й у ніч після катастрофи, коли Энн умерла, а Хилари вижив, вона, утішаючи Ганнера, прийшла до нього в кімнату й втратила з ним безвинність. Саме тому вона відмовила Артурові Фишу, не в силах розкрити йому минулого, а не тому, як думав Хилари, що дорожче брата для неї нічого ні, а він у глибині душі не хоче цього шлюбу. Закохавшись у леді Китти, Хилари Бэрд листом розриває заручини з Томми, що під впливом мінути обіцяв женитися на ній, до чого Томми всіма силами прагне, тому що дійсно беззавітно його любить. Вона не хоче примиритися з розривом, переслідує його листами, приходить до нього додому; він ночує в готелі, не відповідає на листи й усіляко дає зрозуміти, що між ними все кінчено. Перша розмова з Ганнером не приводить до бажаного результату; лише після зустрічі із Кристел Ганнер розмерзся й вони змогли поговорити по-справжньому; їм здається, що розмова принесла полегшення й минуле потихеньку починає їх відпускати

Pages: 1 2