Зовсім особливе місце у поезії військового років займає “Василь Теркин” (1941 - 1945) А. Т. Твардовского. “Книга про бійця”, як назвав автор свою поему, розповідає про долю рядового солдата Великої Отечественной.

• Теркин - хто ж він такий?
• Скажемо відверто:
• Просто хлопець сам собою
• Онобикновенний.

Талант поета зробив чудо. У звичайному хлопці Васі Теркине розкрилися характерні риси народу-воїна: гаряча любов до Батьківщини, воля, мужність, стійкість, оптимізм, - народу, що усвідомив свою високу місію рятівника цивілізації від “коричневої чуми”:

• Переправа, переправа!
• Пушки б’ють у кромішній імлі
• Бій іде, святий і правий,
• Смертний бій не заради слави,
• Заради життя на землі!

Василя Теркина характеризує почуття високої особистої відповідальності за долю Батьківщини:

• Гримнув рік, прийшла черга
• Нині ми у відповіді
• За Росію, за народ
• И за все на світлі

У самих важких ситуаціях герой Твардовского зберігає самовладання. Із честю виходити зі скрутних станів йому допомагає й чудове почуття гумору:

• Баляндрасникові дивляться в рот,
• Слово ловлять жадібно.
• Добре, коли хто бреше
• Весело й складно.

Поет любить свого героя, з теплотою, співчуттям розповідає про нього. Цю любов розділили з ним мільйони читачів, для яких Теркин став другом, вірним супутником у суворих буднях війни:

• “Чому нашого Василя Теркина ранило? - запитували Твардовского в одному з колективних листів із фронту. - Як він потрапив у госпіталь? Адже він так вдало сшиб фашистський літак і поранений не був. Що він - простудився й з нежиттю потрапив у госпіталь? Так наш Теркин не таковский хлопець. Так недобре, не пишіть так про Теркина. Теркин повинен бути завжди з нами на передовий, веселим, спритним, сміливим і рішучим малим… Із привітом! Чекаємо скоріше з госпіталю Теркина”,

Інша група фронтовиків звернулася до автора поеми з таким листом: “Кожний боєць, командир, політпрацівник, де б він не був: у госпіталі, на відпочинку, у бої, з більшим задоволенням і підйомом духу читає поему “Василь Теркин…”. Її читають у будь-яких умовах: в окопі, у траншеї, на марші, при настанні…”

Одна із причин дивного успіху зазначена читачами, коли війна ще тривала: “Потрібно довго пробути на фронті, на передовій разом з бійцями, побувати під кулями, бомбуванням, артвогнем, щоб так всебічно сприйняти й передати у віршах побут солдата, зворот солдатського мовлення як у бої, так і в походах, і на відпочинку”. Читачі-фронтовики підтвердили слова поета:

• Хлопець у цьому роді
• У кожній роті є завжди,
• Та й у кожному взводі

З Теркиним відбувся рідкий у світовій літературі випадок. Окончилась війна - окончилась поема. Але читачі не бажали розставатися з героєм, що полюбився. У листах Твардовскому вони пропонували різні сюжети. От Теркин із фронту повернувся в рідний колгосп і став головою. От Теркин залишився в армії - учить молодих бійців. От він працює на будівництві Волго-Донського каналу - і т.д. Коли поет відмовився від запропонованих варіантів, читачі стали писати про Теркине самі! У статті “Як був написаний “Василь Теркин”" (1957-1962) А. Т. Твардовский процитував кілька таких “читацьких продовжень”. Василь Теркин по праву став всенародним героєм, що втілив кращі якості російської людини, а “книга про бійця” залишається серед верхових добутків поезії. Її помітив і високо оцінив И.Бунін.