Короткий переказ змісту роману Уайлдера «День восьмий» | Довідник школяра – кращі шкільні уроки по всім предметам

Короткий переказ змісту роману Уайлдера «День восьмий»

Улітку 1902 р. Джон Баррингтон Эшли з міста Коултауна, центра невеликого вуглепромислового району в південній частині штату Іллінойс, став перед судом за обвинуваченням в убивстві Брекенриджа Лансинга, жителя того ж міста. Він був визнаний винним і присуджений до страти. П’ять доби через, у ніч на вівторок двадцять другого липня, він біг з-під стражи по дорозі до місця виконання вироку. А через п’ять років прокуратура штату в Спрингфилде заявила про розкриття нових обставин, що повністю встановлюють невинність Эшли.

Доля звела Лансинга й Эшли сімнадцятьма роками раніше, коли вони перебралися в Коултаун разом зі своїми сім’ями. Керуючий шахтами Коултауна Брекенридж Лансинг був повною протилежністю Джонові Эшли: він ніколи не йшов у свою роботу «з головою», а в основному лише підписував накази, що вивішують потім на дошці. Фактично шахтами керував Джон Эшли. Далекий честолюбства й заздрості, однаково байдужий до похвал і ганьблень, цілком щасливий у своїй сім’ї, він охоче «покривал» Лансинга, розробляв нові ідеї, становив запаморочливі

креслення, віддаючись своїй роботі повністю й нічого не вимагаючи замість. Здавалося, ніщо не могло вивести цю людину з рівноваги. Під час процесу він не виявляв і тіні страху, був спокійний і начебто чекав, що наприкінці тривалої судової процедури з’ясується небезінтересний для нього питання: хто ж все-таки вбив Брекенриджа Лансинга?

Дивна історія трапилася під час втечі Джона Эшли. Сам він і пальцем не ворухнув, щоб звільнитися. Шість чоловік проникнули в замкнений вагон і без єдиного пострілу, без єдиного слова впоралися з конвойними й винесли арештанта з поїзда. Эшли поняття не мав, кому він зобов’язаний своїм звільненням. Може бути, чудеса завжди здійснюють так - просто, буденно й незбагненно. Наручники на його зап’ястях розімкнулися, йому дали одяг, небагато грошей, карту, компас, сірники. Хтось поклав його руку на сідло коня й указав напрямок. Потім рятівники канули в темряву, і більше Эшли їх не бачив

Эшли рухався на південь, перебуваючи в постійній напрузі. Він видавав себе за матроса-канадця, що ится роботу. Ніколи довше чотирьох днів не жив на одному місці. Назвав себе іншим ім’ям. Але в той же час він не випробовував страху. Він жив, нічого не боячись і ні про що не замислюючись

Нарешті Эшли добрався до Манантьялеса, міста в Чилі, де познайомився з миссис Уикершем, власницею готелю «фонду» (у якому зупинився Эшли), що стала незабаром його іншому. Завдяки цій жінці, а також всьому побаченому після звільнення відбувається духовне переродження Эшли, що раніше за роботою не зауважував краси навколишнього світу. Після втечі його вразила краса зорі в Іллінойсі, а тепер - краса чилійських гір, що стали для нього рідними. Уперше за багато років він згадує батьків, яких без усякої на те вагомої причини залишив багато років тому, виїхавши із дружиною Беатой у Коултаун. Ще до зустрічі з миссис Уикершем Эшли, живучи в селищі Рокас-Вердес, будує церква й домовляється про те, щоб у селищі був свій священик: «дуже погано нав’язувати Бога тим, хто не вірить у нього, але ще гірше лагодити перешкоди тим, хто без Бога не може».

Эшли з’явився в «Фонді» у критичну для миссис Уикершем пору: те кермо, за допомогою якого вона завжди направляла хід свого життя, заколивався в її руках. Будучи жінкою в літах, вона вже не могла, як раніше, усе тримати під контролем: сили потихеньку залишали неї. І от той^-те-отут-те в «Фонді» з’явився Эшли. Жваво взявшись за справу, Эшли працював з ранку до ночі, а ввечері, устав за день, із вдячністю ніжився в теплі дружньої бесіди з миссис Уикершем. Однак прониклива миссис Уикершем швидко зміркувала, що ee новий друг чогось недоговорюється

Зненацька в Манантьялес приїжджає Веллінгтона Бристоу, ділок із Сантьяго, що регулярно наїжджає в готель чотири^-чотирьох-чотири-три-чотири разу в рік. Миссис Уикершем завжди йому рада. Він привозить останні плітки з узбережжя, вносить пожвавлення в карткову гру, але особливо його цікавить «лов пацюків», тобто лов випадних ув’язнених, за яких обіцяне велика винагорода. Эшли явно його зацікавився

Бристоу їде на кілька днів по справах. Миссис Уикершем, що запідозрила негарне, вирішує перевірити його валіза й знаходить там «список пацюків», де особливо виділена інформація про Джона Эшли. Останній, до якого миссис Уикершем звертається за поясненнями, розповідає їй усе. Миссис Уикершем вражена, але, зібравшись із духом, придумує, як допомогти своєму другові, інсценувавши його смерть

Вернувшись, Бристоу вже не приховує, що Эшли - випадний злочинець, але вигоди це відкриття йому не обіцяє: по всіх ознаках видно, що той хворий смертельною хворобою. А для капітана поліції миссис Уикершем приготувала карколомне мовлення, доводячи, що злочинець, скоріше, Бристоу, але вуж ніяк не Эшли.

Попрощавшись і пообіцявши писати, Эшли таємно залишає готель, але миссис Уикершем одержує від нього тільки один лист - він потонув у шляху біля Коста-Рики.

Доля дітей Эшли зложилася по-різному, але у всіх незаурядно. Роджер, єдиний син, відразу після втечі батька виїхав у Чикаго, щоб працювати і якось допомогти сім’ї. У нього виявляється талант видатного журналіста, якого вже через кілька років будуть любити й поважати по всій країні

Лили, старша дочка, стала оперною співачкою, досягши своєю завзятістю й талантом величезних висот. Вона присвятила своє життя музиці й вихованню дітей, який беззавітно любить і ростить одна

Швидко упорхнула з родового гнізда й Констанс, метою життя якої стала допомога знедоленим. Прямота й упевненість у собі дісталися їй у дарунок від батька й брата, неабияка сила духу допомагала їй витримати самі важкі випробування: брутальність поліцейських, образи й ворожі випади публіки. Вона перша висунула принцип профілактичної медицини. Їй вдавалося збирати величезні суми для суспільних потреб, а в самої часто бракувало грошей на оплату рахунку вгостинице.

Оставшейся з матір’ю Софи дісталося більше інших: на її ще дитячі плечі лягли турботи об життю, що втратило волю до, матері. Розуміючи, що Беата одна не впорається із сімейством, Софи взяла в руки все господарство, а пізніше відкрила в будинку пансіон. Доктор Гиллиз, Друг сім’ї, не раз попереджав Беату, що Софи такі навантаження не під силу, але молодим завжди здається, що вони не бувають хворі. У результаті Софи важко занедужала психічно й перестала дізнаватися навколишніх

На Різдво 1905 р. у Коултаун приїжджає Роджер. На пероні він зустрічає Фелиситз Лансинг, дочка покійного Брекенриджа, що трохи пізніше стане його дружиною. Виявляється, Эшли зовсім не винуватий у смерті її батька. Того вбив Джордж, син покійного, а пізніше, не в силах більше вчитися й приховувати правду, написав визнання під диктування своєї наставниці Ольги Дубковой, у якої потай від батька брав уроки російського. Полюбивши росіянку культуру як рідну, він згодом виїхав у Росію й став великим актором. Брекенридж Лансинг ніколи не показував своєї любові ні дружині, ні дітям. Джордж звик бачити в ньому незначного гуляку й грубіяна, що зіпсував життя матері. Але перед смертю Лансинг переніс важку хворобу, під час якої сильно змінився. Однак свідком цього переродження стала лише його дружина Юстейсия, а Джордж був упевнений, що батько продовжує знущатися з матері, і в розпачі зважився на вбивство

Роджер довідається й про те, хто звільнив його батька. Один раз батько допоміг общинної церкви ковентаторов. Відособленість ковентаторов пояснювалася не тільки релігійними причинами, але й тим, що в їхніх жилах текла індійська кров. Мало від кого могли вони чекати допомоги, але від Джона Эшли могли. Старійшина показав Роджеру лист від батька, послане перед смертю. Це лист - прощання Эшли з життям, із цим миром. Він зробив багато, його місія виконана, нехай же Роджер і його сестри підуть цьому прикладу

Природа не відає сну, говорить доктор Гиллиз. Життя ніколи не зупиняється. Створення миру не закінчено. Біблія вчить нас, що в день шостий Бог створив людину й потім дав собі відпочинок, але кожний із шести днів тривав мільйони років. День же відпочинку був, вірно, дуже коротким. Людина - не завершення, а початок. Ми живемо на початку другого тижня утвору. Ми - діти Дня Восьмого

М. Э. Афанасьєва

Pages: 1 2

Збережи - » Короткий переказ змісту роману Уайлдера «День восьмий» . З'явився готовий твір.

Короткий переказ змісту роману Уайлдера «День восьмий»





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.