Короткий переказ роману Готорна «Червона буква» | Довідник школяра – кращі шкільні уроки по всім предметам

Короткий переказ роману Готорна «Червона буква»

У вступному нарисі до роману повествуется про рідне місто автора - Сейлеме, про його предків - пуританах-фанатиках, про його роботу в сейлемской митниці й про людей, з якими йому довелося там зштовхнутися. «Ні парадний, ні чорний хід митниці не веде в рай», і служба в цій установі не сприяє розквіту гарних задатків у людях. Один раз, риючись у паперах, звалених у купу у величезній кімнаті на третьому поверсі митниці, автор знайшов рукопис якогось Джонатану П’ю, що скончались вісімдесят років тому. Це був життєпис Эстер Прин, що жив наприкінці XVII в. Разом з паперами зберігався червоний шматок, при ближчому розгляді оказавшийся изумительно розшитою буквою «А»; коли автор приклав її до грудей, йому здалося, що він відчув опік

Звільнений після перемоги вігів, автор повернувся до літературних занять, для яких йому досить придалися плоди праць містера П’юся

З бостонской в’язниці виходить Эстер Прин з немовлям на руках. На ній гарне плаття, що вона зшила собі у в’язниці, на грудях його червона вишивка у вигляді букви «А» - перша буква слова Adulteress (перелюбниця). Усі засуджують поводження Эстер і її зухвалі вбрання. Її ведуть на ринкову площу до помосту, де їй має бути стояти до години дня під ворожими поглядами юрби - таке покарання виніс їй суд за її гріх і за відмову назвати ім’я батька новонародженої дочки. Коштуючи в ганебного стовпа, Эстер згадує своє минуле життя, дитинство в старій Англії, літнього згорбленого вченого, з яким вона зв’язала свою долю. Обвівши поглядом юрбу, вона зауважує в задніх рядах людини, що негайно опановує її думками. Людина цей літня, у нього проникливий погляд дослідника й згорблена спина невтомного трудівника. Він розпитує навколишніх про те, хто вона така. Вони дивуються, що він нічого про неї не чув. Але він пояснює, що він не тутешній, довго був у рабстві в язичників, і от тепер індіанець привів його в Бостон, щоб одержати викуп. Йому розповідають, що Эстер Прин - дружина одного англійського вченого, що надумав перебратися в Нову Англію. Він послав дружину вперед, а сам затримався в Європі. За два роки життя в Бостоні Эстер не одержала від нього ні однієї звісточки: імовірно, він загинув. Поблажливий суд взяв до уваги всі пом’якшувальні обставини й не засудив занепалу жінку на смерть, а присудив усього лише простояти третя година на помосту в ганебного стовпа, а потім до кінця життя носити на груди знак безчестя. Але всіх обурює, що вона не назвала ім’я співучасника гріха. Найстарший бостонский священик Джон УИЛСОН переконує Эстер відкрити ім’я спокусника, слідом за ним переривчастої від хвилювання голосом до неї звертається молодий пастор Димсдейл, чиєю парафіянкою вона була. Але молода жінка завзято мовчить, міцно притискаючи до грудей дитини

Коли Эстер вертається у в’язницю, до неї приходить той самий незнайомець, якого вона бачила на площі. Він лікар і називає себе Роджером Чиллингуортом. Першою справою він заспокоює дитину, потім дає ліки Эстер. Вона боїться, що він неї отруїть, але лікар обіцяє не мстити ні молодій жінці, ні дитині. Було занадто самовпевнене з його боку женитися на юній гарній дівчині й чекати від її відповідного почуття. Эстер завжди була з ним чесна й не причинялася, що любить його. Так що вони обоє заподіяли один одному зло й квити. Але Чиллингуорт хоче довідатися ім’я улюбленого Эстер, ім’я людини, що причинили зло їм обом. Эстер відмовляється назвати його. Чиллингуорт змушує її заприсягти, що вона нікому не відкриє його теперішнього імені й свого з ним споріднення. Нехай усі вважають, що її чоловік умер. Він вирішує будь-що-будь довідатися, з ким згрішила Эстер, і помститися її улюбленому

Вийшовши з в’язниці, Эстер поселяється в занедбаному будиночку на окраїні Бостона й заробляє на життя рукодельем. Вона настільки митецька вишивальниця, що в неї немає відбою від замовників. Вона купує собі тільки саме необхідне, а решту грошей роздає бедним, часто чуючи у відповідь образи замість подяки. Її дочка Перлина красуня, але має палку й мінливу вдачу, так що Эстер з нею нелегко. Перлина не хоче підкорятися ніяким правилам. Першим її свідомим враженням стала червона буква на груди в Эстер.

Печатка відкинутості лежить і на дівчинці: вона не схожа на інших дітей, не грає з ними. Бачачи чудності дівчинки й отчаявшись дізнатися, хто її батько, деякі городяни вважають її диявольським поріддям. Эстер ніколи не розстається з дочкою й усюди бере її із собою. Один раз вони приходять до губернатора, щоб віддати замовлену їм пари парадних розшитих рукавичок. Губернатора немає будинку, і вони чекають його в саду. Губернатор вертається разом зі священиками УИЛСОНОМ і Димсдейлом. По дорозі вони говорили про те, що Перлина - дитя гріха й варто забрати неї в матері й передати в інші руки. Коли вони сповіщають про це Эстер, вона не погоджується віддати дочка. Пастор УИЛСОН вирішує з’ясувати, чи виховує її Эстер у християнському дусі. Перлина, що знає навіть більше, ніж покладається в її віці, упирається й на питання про те, хто неї створив, відповідає, що її ніхто не створив, просто мати знайшла неї в рожевому кущі у дверей в’язниці. Благочестиві джентльмени жахаються: дівчинці вже три роки, а вона не знає, хто неї створив. Вони вирішують забрати Перлину в матері, і їй вдається залишити дочку в себе тільки завдяки заступництву пастора Димсдейла.

Пізнання в медицині й побожність здобули Чиллингуорту повага жителів Бостона. Незабаром після прибуття він обрав своїм духівником преподобного Димсдейла. Всі парафіяни досить почитали молодого богослова й були стурбовані його здоров’ям, що різко погіршилося в останні роки. Люди бачили в приїзді в їхнє місто митецького лікаря перст Провидіння й наполягали, щоб містер Димсдейл звернувся до його по допомогу. У результаті молодий священик і старий лікар подружилися, а потім навіть і оселилися разом. Чиллингуорт, що узявся за розслідування таємниці Эстер із суворою безпристрасністю судді, усе більше підпадає під владу одного-єдиного почуття - мести, що підкоряє собі все його життя. Відчувши палку натуру молодого священика, він хоче проникнути в потаєні глибини його душі й для цього не зупиняється ні перед чим. Чиллингуорт увесь час провокує Димсдейла, розповідаючи йому про нерозкаяних грішників. Він затверджує, що в основі тілесної недуги Димсдейла лежить щиросердечна рана й умовляє священика відкрити йому, лікареві, причину його щиросердечних Страждань. Димсдейл викликує: «Хто ти такий, щоб <…> ставати між страждальцем і його Господом?» Але один раз молодий священик міцно засипає вдень у кріслі й не прокидається навіть тоді, коли Чиллингуорт входить у кімнату. Старий підходить до йому, кладе руку йому на груди й розстібає одяг, що Димсдейл ніколи не знімав у присутності лікаря. Чиллингуорт тріумфує - «так поводиться сатана, коли переконується, що дорогоцінна людська душа загублена для небес і виграна для пекла». Димсдейл почуває до Чиллингуорту ворожість і корить себе за неї, не знаходячи для неї причини, а Чиллингуорт - «жалюгідна, самотня істота, ще більш нещасне, чим його жертва» - всіма силами намагається збільшити щиросердечні борошна Димсдейла.

Один раз уночі Димсдейл іде на ринкову площу й стає в ганебного стовпа. На зорі мимо проходять Эстер Прин і Перлина. Священик окликає їх, вони сходять на поміст і встають поруч із ним. Перлина запитує Димсдейла, чи постоїть він тут з ними завтра вдень, але він відповідає, що в день Страшного суду вони будуть стояти всі втрьох перед престолом великого судії, але зараз ще не час і денне світло не повинен бачити їх утрьох. Темне небо раптом опромінюється - імовірно, це світло метеора. Вони бачать недалеко від помосту Чиллингуорта, що невідривно дивиться на них. Димсдейл говорить Эстер, що випробовує невимовний жах перед цією людиною, але Эстер, зв’язана клятвою, не відкриває йому таємниці Чиллингуорта.

Роки йдуть. Перлина виконується сім років. Бездоганне поводження Эстер і її безкорислива допомога стражденним приводять до того, що жителі містечка починають ставитися до неї зі своєрідною повагою. Навіть червона буква здається їм символом не гріха, а внутрішньої сили. Якось раз, гуляючи з Перлину, Эстер зустрічає Чиллингуорта й дивується зміні, що відбулася в ньому за останні роки. Спокійна мудра особа вченого придбало хиже, жорстоке вираження, посмішка виглядає на ньому гримасою. Эстер заговорює з ним, це перша їхня розмова з того разу, коли він взяв з її клятву не розкривати його теперішнього імені. Эстер просить його не мучити Димсдейла: страждання, яким піддає його Чиллингуорт, гірше смерті. Вдобавок він терзається на очах свого заклятого ворога, навіть не знаючи, хто він такий. Эстер запитує, чому Чиллингуорт не мстить їй;

Pages: 1 2

Збережи - » Короткий переказ роману Готорна «Червона буква» . З'явився готовий твір.

Короткий переказ роману Готорна «Червона буква»





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.