Вивчення класицизму як мистецького напряму й творчості Ж.Б. Мольєра як одного з найвищих досягнень класицизму в літературі має, на нашу думку, відбуватися шляхом своєрідного поєднання теорії й практики. Спочатку школярам потрібно усвідомити провідні риси класицизму як мистецького напряму, з’ясувати специфіку літературних творів, що належать до цього напряму, а потім, під час текстуального вивчення комедії Ж.Б. Мольєра у межах монографічної теми, розглядати її як майже досконале втілення естетики класицизму у літературному творі.

Для того, щоб таке вивчення було ефективним, доцільно запропонувати вчителеві докладний матеріал до першого уроку, на якому відбувається з’ясування сутності класицизму в мистецтві й літературі, подаються відомості про Ж.Б. Мольєра, характеристика його творчості як одного з найвидатніших явищ драматургії доби класицизму. Наступні уроки потрібно присвятити безпосередньо вивченню комедії “Міщаниншляхтич”, яке має відбуватися на основі розгляду сюжетних ліній твору, тобто, шляхом виявлення своєрідності стосунків головного героя з іншими героями. На нашу думку, саме ці стосунки значною мірою презентують естетику класицизму: кожний образідея постає як втілення відповідних моральних якостей, чеснот або вад людини. Водночас талант французького драматурга робить ці образи такими, які дещо “переростають” естетику, наближаючись до реального життя, до загальнолюдських рис характерів.

Тема: XVII ст. — доба розквіту класицизму в мистецтві й літературі Франції. Мольєр — найвидатніший комедіограф доби класицизму.

Мета: розкрити своєрідність історичної доби, її особливості, відображені у творі; допомогти учням усвідомити естетичну своєрідність класицизму як провідного літературного напряму доби; ознайомити школярів з найважливішими обставинами, що визначили формування й становлення таланту Ж.Б. Мольєра, актора й комедіографа; розкрити зв’язки творчості

Ж.Б. Мольєра з передовими тенденціями доби та індивідуальними рисами його хисту.

Обладнання: портрет Ж.Б. Мольєра роботи Ш.Лебрена, репродукції картин Н. Пуссена, К. Лоррена, архітектурних ансамблів Лувра, Версаля, Фонтенбло; аудіозаписи фрагментів “Ліричних трагедій” Ж.Б.Люллі.

Хід уроку

1.Організаційний момент. На цьому етапі уроку відбувається формування мотивації навчання, даються настанови на продуктивну працю з вивчення складного матеріалу.

2.Робота з вивчення теми.

Цей етап уроку доцільно розпочати зі слова вчителя. Базовий варіант слова вчителя:

У ХУІІст. паралельно з мистецтвом бароко розвивалося мистецтво класицизму, головні риси якого з найбільшою виразністю виявилися у творчості Корнеля, Расіна, Мольєра й Буало. Класицизм як літературний напрям виникуXVIIст. у Франції в період становлення й панування абсолютизму, найбільшого посилення королівської влади. Особа короля вважалася втіленням держави. Недарма Людовик XIV, під час царювання якого абсолютизм досяг найвищого рівня, говорив: “Держава — це я”.

Мистецтво підноситься дуже високо, держава заохочує митців, але намагається примусити їх служити своїм інтересам. З ініціативи кардинала Ришельє засновано Французьку академію (1634 р.), головним завданням якої було складання словника французької мови. Крім того, в Академії обговорювалися найкращі літературні твори і надавалася допомога найдостойнішим авторам.

Ідеалом доби стає громадянин, здатний підкорити свої власні почуття, повністю підпорядкувати свої особистісні інтереси інтересам держави. Обов’зок — ось головний регулятор поведінки людини. Основою теорії класицизму стає визнання античності за неперевершений зразок мистецтва. Письменники часто звертаються до образів античних міфів, античних сюжетів, але тлумачення ім. дають сучасне. Для класицизму характерні висока громадянська тематика, суворе дотримання певних творчих норм і правил, тотальна регламентація творчості. Твори письменниківкласицистів мали будуватися за суворими правилами, які були сформульовані у віршованому трактаті Ніколя Буало (1636—1711) “Поетичне мистецтво” (1674). Цей трактат складався з чотирьох “пісень”розділів.

Відповідно до естетики класицизму передбачалося, що літературні жанри мають поділятися на “високі” та “низькі”. До “високих” належали: трагедія, ода, епопея. Визначалося, що в межах “високих” жанрів мають бути порушені особливо важливі суспільні проблеми, під час розгляду яких особистісне має бути підпорядковане суспільному. До “низьких” жанрів належали: комедія, байка, сатира. Відповідно ці жанри були призначені для того, щоб відображати сучасну дійсність, буденне життя народу. У жанрі байки прославився у Франції Лафонтен, в комедії — Мольєр.

Після знайомства з теорією класицизму відбувається заочна екскурсія за лами мистецтва класицизму. Використовуючи відповідну літературу, учитель на прикладі репродукцій картин Н. Пуссена, К. Лоррена, фотографій архітектурних пам’ятників Франції XVII ст. ще раз вирізняє риси культури класицизму.

Учитель. Жан Батист Поклен, відомий світові під сценічним ім’ям Мольєр, — великий французький драматург, режисерноватор, актор, театральний діяч, реформатор комедії жив у XVII ст, приблизно 380—330 років тому. Історія життя Мольєра — це історія його театру. Театром народжений його юнацький бунт проти батька — поважного буржуа; театру він був зобов’язаний своїми першими невдачами і першими успіхами; театр дав йому кращих друзів, учнів, дружину, приніс творчу наснагу. І цькування, якого зазнав Мольєр, було пов’язане з боротьбою за драматичний театр, за п’єси, сповнені дошкульного й розумного сміху над вадами суспільства. Навіть смерть наздоганяє його на сцені.

Демонстрація портрета Ж.Б. Мольєра, акторів його трупи.

1-й біограф. Жан Батист Поклен народився 13 січня 1622 року в Парижі і повинен був успадкувати професію свого батька, придворного шпалерника та мебляра. Коли хлопчику було 10 років, померла його мати, залишивши чотирьох дітей, батько одружився вдруге. Юний Поклен зізнається батькові, що не може звикнутися зі своїм ремеслом шпалерника і благає дозволити йому навчатися. У родині Покленів були не кращі часи: померла друга дружина батька, він мав самотужки виховувати шістьох дітей, але Жан Батисту 14 років був відправлений навчатися до Клермонського коледжу.

Після закінчення навчання Жан Батист захопився театральним мистецтвом. У 1643р. разом з друзями і акторами він заснував так званий “Блискучий театр”. Трупа влаштувалася у залі для гри в м’яч “Білий хрест” у Сен-Жерменському передмісті. Саме тоді Мольєр взяв собі це ім’я. “Блискучий театр” слави не нажив. Мольєр і його друзі були змушені покинути Париж і працювати у провінції. Більше 12 років у Мольєра життя мандрівного актора.

2-й біограф. Під час мандрівного життя Мольєр знайшов своє амплуа комічного актора, і відбувся його письменницький дебют — комедії “Шалений”, “Любовна досада” мали успіх. Після довгого терпеливого очікування 2А ЖОВТНЯ 1658 року Мольєр з’являється перед Людовиком XIV на сцені Старого Луві. У цей вечір він ставить на карту 13 років праці і все майбутнє. Якщо король буде аплодувати, доля трупи забезпечена. Мольєр здогадується, що Людовик у свої 20 років відчуває нудьгу від урочистосуворих облич. Саме на це актор і робить ставку, виходячи вперед у костюмі слуги, веселий, лукавий,

незграбний. Незабаром молодий король, а за ним і придворні веселішають дивлячись комедію “Закоханий лікар”. Це тріумф. Людовик поздоровляє Мольєра і віддає у його розпорядження зал Пті-Бурбон, що примикає до Лувра. (Пізніше трупа виступатиме у ПалеРоялі). 3й біограф. Мольєр перебував на посаді придворного комедіографа, його п’єси нікого не залишали байдужими. Інколи вистави супроводжувалися скандалами, як сталося із п’єсою “Сганарель, або Уявний рогоносець”. Глядачі впізнавали себе або представників аристократичного середовища, тому інтриги та плітки навколо актора не вщухали.

У 40 років Мольєр вінчається з молодою актрисою трупи Армадою Бежар. Хрещеним батьком його сина став сам король Франції, але очікуваного щастя Мольєр не відчув.

1й біограф. Найвищого розквіту талант Мольєра досяг у 60ті роки XVII ст., коли були створені його комедії “Тартюф”, “Дон Жуан”, “Мізантроп”, “Скнара”, “Міщанин-шляхтич”, “Уявний хворий”.

Під час 4-ї вистави прем’єри “Уявний хворий”, граючи головного героя, Мольєр почувався на сцені зле, а через декілька годин у нього горлом пішла кров. Священик і лікар відмовилися йти до актора, тримаючи на нього образу. І Мольєр помер без церковного покаяння. З цього виходить, що церковники не дали дозволу на його поховання. Це була помста за “Тартюфа”. Знадобилося втручання самого короля, щоб дозволили поховання Мольєра на цвинтарі Святого Йосифа без урочистості і богослужіння, в місці, де свій притулок знайшли самовбивці та нехрещені діти.

Робота у творчих групах.

1.Ознайомлення з сюжетом комедії “Тартюф”.

2.Стислий переказ комедії “Скнара”.

Pages: 1 2

Збережи - » Конспект першого уроку з вивчення комедії Ж. Б. Мольєра . З'явився готовий твір.