«Капітанська дочка» - історичний роман, написаний у формі мемуарів. У цьому романі автор намалював картину стихійного селянського бунту. Чому Пушкін звертається до історії Пугачевского повстання? Справа в тому, що ця тема довгий час уважалася заборонної, незручної, і історики практично не займалися нею, а якщо й займалися, то висвітлювали однобоко. Пушкіна виявив величезну цікавість до теми селянського повстання під предводительством Омеляна Пугачова, але спочатку він зштовхнувся практично з повною відсутністю матеріалів

Тоді він сам їде в Оренбурзьку область, розпитує ще залишилися в живих очевидців і учасників, довгий час проводить в архівах. Фактично Пушкін став першим істориком, що об’єктивно відбив події цієї суворої епохи. Адже історичний трактат «Історія Пугачевского бунту» сприймався сучасниками Пушкіна як наукова праця. Якщо «Історія Пугачевского бунту» - історичний твір, то «Капітанська дочка» написана зовсім в іншому жанрі. Це історичний роман

Головний принцип, що використовує Пушкіна у своєму добутку, - це принцип історизму, тому що основною сюжетною лінією став розвиток реальних історичних події. Вигадані герої, їхні долі тісно переплітаються з історичними особами. У кожному епізоді «Капітанської дочки» можна провести паралель між долями окремих особистостей і долею народу в цілому. Форма мемуарів, обрана автором, говорить об нього історичної пильності

В XVIII столітті дійсно можна було подібним чином описати «пугачовщину» у спогадах, для онуків. Не випадковий вибір автором Петра Гринева як мемуарист. Пушкіну був потрібний свідок, що безпосередньо брав участь у подіях, що був би особисто знаком з Пугачовим і його оточенням. Пушкіна навмисно вибрав для цього дворянина

Як дворянин по своєму соціальному походженню й офіцер, покликаний присягою втихомирювати бунт, він вірний боргу. І ми бачимо, що Петро Гринев дійсно не упустив своєї офіцерської честі. Він добрий, шляхетний

На речення Пугачова служити йому вірою й правдою Гринев відповідає із твердістю відмовою, тому що присягав государині-імператриці. Але він і відкидає повстання «як безглуздий і нещадний бунт», кровопролиття. Петро Гринев послідовно оповідає нам не тільки про криваві й жорстокі розправи, подібних розправі в Білогірській міцності, але й про справедливі вчинки Пугачова, про його широку душу, мужицькій кмітливості, своєрідному шляхетності. Три рази випробовував долю Петро Гринев, і три рази щадив і милував його Пугачов

«Думка про нього нерозлучна була в мені з мыслию про пощаду, - говорить Гринев, - даної мені їм в одну з жахливих мінут його життя, і про рятування моєї нареченої…» Образ Гринева даний у динаміку: Гринев-Юнак, недоук, і Гринев-Старий. Між ними існує деяке розходження в переконаннях. Старий не тільки описує, але й оцінює юнака. Іронічно розповідає Гринев про своє дитинство; при описі епізоду втечі з обложеного Оренбурга виникає інтонація, що виправдує безрозсудний учинок героя

Обрана форма оповідання дозволяє героєві подивитися на себе з боку. Це була дивна художня знахідка. Значне місце в повісті займає й Омелян Пугачов. Його характер розкривається поступово в ході подій

copyright