Комплексний аналіз добутку “Матренин двір” А. И. Солженицына. У добутку “Матренин двір” Олександр Ісайович Солженицын описує життя працьовитої, розумної, але дуже самотньої жінки Матрены, що ніхто не розумів і не цінував, але всякий намагався скористатися її працьовитістю й чуйністю. Сама назва оповідання “Матренин двір” можна витлумачити по-різному. У першому випадку, наприклад, слово “двір” може означати просто уклад життя Матрены, її господарство, її чисто побутові турботи й труднощі. У другому випадку, мабуть, можна сказати, що слово “двір” акцентує увагу читача на долі самого будинку Матрены, самого Матрениного господарського двору. У третьому випадку “двір” символізує те коло людей, які були так чи інакше зацікавлені Вматрене.

У кожному з наведених вище мною значень слова “двір” укладений безумовно той трагізм, що властивий, мабуть, способу життя кожної жінки, схожої на Матрену, але все-таки в третім значенні, як мені здається, трагізм найбільш великий, тому що тут мовлення вже йде не про труднощі життя й не про самітність, а про те, що навіть смерть не може змусити людей задуматися один раз про справедливість і належному відношенні до достоїнств людини. Набагато сильніше в людях переважає страх за себе, своє життя, без допомоги т, іншого, доля якого їх ніколи не хвилювала. “Отут довідався я, що плач над покійною не просто є плач, а свого роду пометина.

Злетілися три сестри Матрены, захопили хату, козу й піч, замкнули скриня її на замок, з подкладки пальто попатрали двісті похоронних рублів, що приходять усім втолковували, що вони одні минулого Матрене близькі”. Я думаю, що в цьому випадку складаються всі три значення слова “двір”, і кожне із цих значень відбиває ту або іншу трагічну картину: бездушність, мертвотність “живого двору”, що оточував Матрену при житті й надалі ділив її господарство; доля самої Матрениной хати після смерті Матрены й при житті Матрены; безглузда загибель Матрены. Головною особливістю літературної мови Солженицына є те, що Олександр Ісайович сам дає пояснювальне трактування по багатьом реплікам героїв оповідання, і це відкриває нам ту завісу, за якої криється сам настрій Солженицына, його особисте відношення до кожного з героїв. Втім, у мене зложилося таке враження, що авторські трактування мають трохи іронічний характер, але в той же час вони як би синтезують репліки й залишають у них тільки подноготный, нічим не прикритий, щирий зміст

“Ах, тетенька-тетенька! І як же ти себе не берегла! І, напевно, тепер вони на нас образилися!

И рідна ж ти наша, і провина вся твоя! І світлиця отут ні при чому, і навіщо ж пішла ти туди, де смерть тебе стерегла? І ніхто тебе туди не кликав!

И як ти вмерла не думала! І що ж ти нас не слухалася? Е(И із всіх цих голосінь випирав відповідь: у смерті її ми не винуваті, а щодо хати ще поговоримо!

)”. Читаючи між рядків оповідання Солженицына, можна зрозуміти, що й сам Олександр Ісайович робить зовсім інші висновки з почутого, чим ті, котрих можна було очікувати. “І тільки отут із цих несхвальних відгуків зовиці виплив переді мною образ Матрены, твір з аллсоч. ру © 2005 який я не розумів її, навіть живучи з нею пліч-о-пліч”. “Всі ми жили поруч із нею й не зрозуміли, що є вона той самий праведник, без якого, по прислів’ю, не коштує село”.

Мимоволі пригадуються слова французького письменника Антуана де Сент-Екзюпері, зміст яких полягає в тім, що насправді всі не так, як у дійсності. Матрена це протиставлення тої дійсності, що в оповіданні Солженицына виражена через злість, заздрість і корисливість людей. Своїм способом життя Матрена довела, що кожної, хто живе в цьому світі, може бути чесним і праведним, якщо він живе праведною ідеєю й міцний духом