Дослідницька компетентність вчителя географії в основному формується під час проходження студентами-географами навчально-польових практик, де відбувається практичне підтвердження набутих ними теоретичних знань, спостерігати за певним явищем чи процесом в природі, виконувати дослідження, робити аналіз та діагностику. Так, вивчаючи особливості гідрологічного режиму річки, студенти визначають солоність води за допомогою спеціальних приладів та взяття зразків, вимірюють температуру води за допомогою водного термометра, вимірюють глибину, швидкість течії річки, беруть зразки порід берегових відслонень, визначають їх та встановлюють особливості залягання геологічних порід в даній місцевості, тобто проводять досліди.

Крім того, протягом польової практичної діяльності студенти закріплюють знання з методики польових досліджень, що лежать в основі методологічної компетентності, яка є складовою професійної компетентності вчителя, вчаться виявляти природно-територіальні комплекси для застосування їх у практичних цілях, аналізують взаємозв’язки між окремими природними компонентами, встановлюють тенденції розвитку ПТК та їхній вплив на діяльність людини.

Розвиток фахової (географічної компетентності в процесі проходження навчально-польової практики відбувається через удосконалення умінь студентів, які входять до складу навчальної компетенції. Це, насамперед, вміння визначати дальність видимого горизонту, розраховувати кутову та лінійну швидкість руху на різних широтах (силу Коріоліса, сонячний, літній, місцевий час), розраховувати полуденну висоту сонця, визначати показники вологості на певній місцевості, встановлювати гідрологічні особливості річки та ін. Освітня компетенція під час практики розвивається через набуття студентами вмінь аналізувати, узагальнювати, класифікувати фізико-географічні явища та процеси, встановлювати закономірності географічних явищ та процесів, спостерігати природні процеси та явища, давати їм пояснення, узагальнювати їх, проводити польові фізико-географічні дослідження, розраховувати граничнодопустимі навантаження на природні комплекси, описувати природні процеси, складати і аналізувати структуру карти, профілі і блок-діаграми для конкретних територій. Навчально-польова практика з фізичної географії України також сприяє розвитку гностичної компетенції: вміння поповнювати свої практичні знання шляхом самоосвіти, систематизувати їх для розв’язання нестандартних ситуацій, формувати алгоритм користування картографічною продукцією, характеризуючи окремі географічні об’єкти і території, давати характеристику окремих географічних територій та об’єктів за типовим планом. Розвиток проектувальної компетенції в ході практики з географії передбачає набуття вмінь підбору та застосування методів та засобів діяльності, виготовляти колекції гірських порід, ґрунту.

Також, навчально-польова практика з географії забезпечує виховання відповідального ставлення студентів до природи, виконання ними правил поведінки у природі, естетичне виховання – компетенція здо-ров’язбереження, виховання студентів-географів засобами фізичної географії, національну свідомість, прогнозування індивідуального підхіду у виховному процесі, вміння визначати здібності, інтереси і нахили студентів – компетенція самовдосконалення, здійснення трудового виховання засобом географічної науки.

Навчально-польова практика з фізичної географії України сприяє також практичному закріпленню у студента знань щодо роботи з вимірювальними приладами (гігрометр, компас, флюгер, барометр, та ін.), вмінню чітко, логічно, доказово пояснювати географічні об’єкти, процеси і явища, досконало володіти методами географічної науки, створювати карти місцевості, де проходить практика, обирати тактику поведінки в незнайомих умовах, вмінню прогнозувати зміну погоди з опиранням на явища, які відбуваються в природі в даний час – практична компетенція [3, с. 35]. Усе це сприяє реалізації компетентнісного підходу під час практики, оскільки він в значній мірі базується на діяльності, а в природних умовах дія – невід’ємний компонент отримання практичних вмінь та навичок, запорука вдалого закріплення вивченого теоретичного матеріалу.

Важливою рисою впровадження компетентнісного підходу в географічну освіту є спрямування навчального процесу на особистість учня, на встановлення його надбань за час навчання у ВНЗ. Це ще раз вказує на доцільність застосування цього підходу під час практичної діяльності студе-нтів-географів. Так, виконання самостійного дослідницького завдання в ході практики сприяє системі взаємодії «керівник / студент, студент / керівник», що дозволяє викладачу приділити увагу окремому студенту, а студенту обмінятися своїми думками щодо вирішення поставленої проблеми. Та головне, що самостійна робота під час практики дозволяє майбутньому спеціалісту розвивати та виявляти власні творчі здібності, вміння самостійно з’ясовувати причини виникнення та розвитку певних географічних явищ та процесів, а згодом пояснити це учням.

Таким чином, впровадження компетентнісного підходу в практику роботи вищих навчальних закладів, зокрема його застосування під час навчально-польових практик з географії, дає змогу вирішити проблему, що є типовою для систем освіти країн близького зарубіжжя, коли студентська молодь опановує значний обсяг теоретичних знань, але відчуває суттєві труднощі в діяльності, що потребує застосування цих знань для вирішення конкретних життєвих завдань або проблемних ситуацій. Саме тому його впровадження в освітню практику розглядають як найважливішу передумову розбудови в Україні постіндустріального суспільства.

Отже, головне завдання географічної освіти сьогодні – навчити сту-дентів-географів творчо і плідно взаємодіяти із природою та суспільством і в такий спосіб досягати статусу повноправних і компетентних громадян, послідовно та поетапно створювати умови для набуття учнями необхідних компетентностей.

Ганна Гордашевська

Аспірант

Уманський державний

Педагогічний університет

Імені Павла Тичини

Pages: 1 2