У процесі мовленнєвої комунікації від мовця до слухача не просто передаються якісь готові одиниці, мовленнєві структури із готовим семантичним змістом, процес передачі інформації завжди супроводжується когнітивними процесами, які лежать в основі мовного спілкування [Конрад 1985: 351]. Адже спілкування як спільна мовленнєва діяльність передбачає процес взаємної інтерпретації співрозмовниками висловлювань один одного з метою визначення їхнього когнітивного змісту. Когнітивна теорія вживання мови відкриває доступ до процесів, які забезпечують продукування, розуміння, запам’ятовування та інші види когнітивного опрацювання висловлювання, а також пояснює, як проходить планування, відтворення, розуміння мовленнєвих актів [Дейк 1989]. Відтак, визначення основних характеристик висловлювань поради, які є Об’єктом нашого дослідження, у мовленні неможливе без компонентів, що формують когнітивний аспект висловлень.

Висловлювання поради у сучасній англійській мові неодноразово привертали увагу лінгвістів. Так, досліджувалась прагматична варіативність поради [Шеловських 1996], підлягали аналізу структурно-семантичні особливості висловлень із концептом „порада” [Бондарєва 2005], оцінка у мовленнєвому акті поради була предметом дослідження Р. В. Нікіфорової [Нікіфорова 1989]. Однак недостатню увагу було приділено вивченню когнітивних особливостей продукування висловлень поради, що і обумовлює Актуальність Нашої статті.

Метою дослідження є ідентифікація смислового комплексу, який обумовлює породження висловлювання поради.

Досягнення мети планується за рахунок розв’язання таких Завдань: встановлення когнітивних умов конструювання висловлювання поради, що пов’язані із особливостями розуміння її слухачем, та процесу продукування спонукання мовцем з позиції когнітивних засад.

Надаючи пораду, мовець прагне за допомогою вибору відповідних вербальних і невербальних засобів привернути увагу свого партнера по комунікативній інтеракції, змусити його себе слухати, досягти не лише розуміння, але й виконання адресатом спонукуваної дії. Адресат, сприймаючи висловлювання, спроможний спрогнозувати подальший зміст та проаналізувати задум адресанта. У мовця, аби він міг надати пораду, має конструюватися ментальне уявлення про те, у яку ситуацію потрапив адресат. Тому реферована стаття на даному етапі передбачає розгляд особливостей отримання інформації адресантом про ситуацію, яка склалася навколо адресата, що в результаті каузує надання першим поради своєму співрозмовникові.

Ілюстративний матеріал засвідчив про існування наступних джерел отримання адресантом інформації про свого співрозмовника:

1) вербальна інформація, отримана власне від адресата:

А) пряме (питання), прямий запит поради;

Б) непрямий запит (адресат непрямо розповідає про те, що з ним сталося);

2) поведінка адресата:

А) у момент (розмови) надання поради (співвідноситься із теперішнім часом);

Б) поведінка адресата із позиції минулого часу.

Відтак, отримана інформація вербальним чином безпосередньо від адресата через запитання/прохання

Останнього надати йому компетентну пораду знаходить відображення у психіці адресанта. Із почутого питання адресант виокремлює ту систему інформації, яка допомагає йому ідентифікувати події, що склалися навколо співрозмовника. Важливим є те, що відображення світу у психіці суб’єкта завжди опосередковане внутрішніми та зовнішніми процесами діяльності. Діяльність, як основа взаємодії між суб’єктом і об’єктом, пояснює різні відображення в психіці різних індивідумів одного і того ж самого об’єкта, стану, якості і т. п., тому що вони відображаються у свідомості з того боку, з якого вони мають значення для його діяльності [Левицький 1999: 115]. Отже, вже на даному етапі отримана інформація асоціюється із тими знаннями, які стали відомі адресанту раніше. Тому при прямому запиті адресатом надати йому пораду адресант вирізняє із його концептуальної картини світу інформацію, релевантну для вирішення існуючої проблеми, яка виникла на даний момент у співрозмовника. Окрім того, поставлене питання адресата прямо вказує на потребу надання поради. Схожа ситуація спостерігається у випадку, коли адресат висловлювання описує події, які сталися з ним і які каузують потребу у пораді, про що в силу різних обставин адресат не може прямо сказати адресантові. Відтак, адресант отримує необхідні дані інформації для вираження висловлювання поради, тобто йдеться про вичленовування концептуальних знань, співвіднесених із існуючою проблемою.

Джерелом отримання інформації про необхідність надання адресантом поради своєму співрозмовникові може слугувати в окремих випадках власне поведінка адресата, щодо якої існує вірогідність розгляду із позицій минулого і теперішнього часів. За умови перспективи минулого часу поведінка адресата розглядається як така, наслідки якої викликали або ж створили певний концепт у картині світу адресанта, котрий має безпосередню паралель із тою ситуацією, яка асоціюється з нагальною потребою надання поради.

З іншого боку, вчинки адресата із перспективи теперішнього часу трактуються як неадекватна поведінка співрозмовника під час безпосередньої інтеракції, що викликала у свідомості суб’єкта висловлювання необхідність (надання поради) вираження спонукання.

Отже, концептуалізація всієї ситуації спілкування ґрунтується не на обов’язковому контакті із співрозмовником, але й мовець може отримати інформацію про ситуацію або усвідомити, чи то змоделювати її на основі знань, які зберігаються у його пам’яті, а, крім того, і відтворити в результаті весь хід справ [Левицький 1999: 116].

Наприклад:

Elinor looked at him with greater astonishment than ever. She began to think that be must be in liquor; the strangeness of such a visit, and of such manners, seemed no otherwise intelligible; and with this impression she immediately rose, saying, "Mr. Willoughby, I advise you at present to return to Combe. I am not at leisure to remain with you longer. Whatever your business may be with me, will it be better recollected and explained tomorrow."

"I understand you," he replied, with an expressive smile, and a voice perfectly calm; "yes, I am very drunk. A pint of porter with my cold beef at Marlborough was enough to overset me."

[Austin1950: 580]

У даному прикладі мовець став свідком неадекватної поведінки слухача у результаті сп’яніння останнього. І аби не сталось чогось непередбачуваного, адресат вдається до поради, у якій висловлює думку, що слухачеві краще повернутися додому. Тобто мовець не просто конструює уявлення на основі візуальних даних (поведінки адресата), а, швидше, інтерпретує вчинки співрозмовника. Очевидним стає те, що, розуміючи реальні події та мовленнєві явища, людина спроможна сконструювати ментальне уявлення, особливо нею осмислене, лише за умови, що вона володіє більш загальними знаннями про такі події. І для того, щоб інтерпретувати поведінку людини, як такої, що знаходиться у нетверезому стані, потрібно мати більш загальні знання. Звідси випливає, що мовець може інтерпретувати вчинки адресата у світлі минулого досвіду, для якого були характерні аналогічні події, і який може обумовити формування більш загальних знань. Адресат, як бачимо, у свою чергу слідує наданій йому пораді, конструюючи уявлення на основі вербальних даних, і приходить до висновку, що причиною такої поради стало саме його сп’яніння.

Як бачимо, минулий досвід людини формується на основі щойно отриманої інформації, яка при існуючій необхідності виокремлюється як один із засобів і умов виконання процесу мислення. Отже, минулий досвід є інформаційною базою мислення, котра існує у пам’яті людини, адже людська пам’ять вважається когнітивною здібністю утримувати у мозку інформацію про світ і про самого себе, зберігати накопичений досвід і знання у вигляді когнітивних і ментальних репрезентацій як певних структур представлення знань і оцінок, упорядковувати весь цей масив знань, щоб полегшити доступ до нього [Кубрякова 1997: 114]. Згідно з О. С. Кубряковою [Кубрякова 1991: 96], збереження певних концептів концептуальної системи є своєрідним устроєм, який фіксує людський досвід, вже відкладений при створенні уявлень і понять, є внутрішній лексикон. Варто зазначити, що лексикон – це швидше „процес”, а не “склад” у пам’яті людини, що співвідносить концепти і поняття з мовними знаками, і крім того відрізняє семантичні уявлення для окремих сутностей і відношень між ними. Це тим самим підкреслює динамічний рухливий характер лексикону [Кубрякова 1986].

Pages: 1 2 3

Збережи - » КОГНІТИВНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОДУКУВАННЯ ПОРАДИ . З'явився готовий твір.