На сьогодні в україністиці не існує усталеної й вичерпної класифікації концептів. Вчені виділяють різновиди концептів лише за одним критерієм (пор. соціологічний, гносеологічний, лінгвістичний, лінгвокультурологічний, генетичний, соціолінгвістичний, естетичний тощо) [Аскольдов 1997; Карасик 2004; Кубрякова 1996 та інші]. Проте будь-який концепт одночасно підлягає класифікації за кількома параметрами, оскільки він наділений цілим комплексом ознак і характеризується багатовимірністю [Краснобаєва-Чорна 2006]. Тому метою статті постає, по-перше: опрацювання класифікаційної схеми концепту з урахуванням основних та додаткових параметрів класифікації, що всебічно відображає сутність концепту; по-друге: поетапний опис концепту ЖИТТЯ згідно з цією схемою. Розглянемо найбільш відомі в україністиці та русистиці класифікації концептів.

С. Аскольдов виділяє два типи концептів – пізнавальні та художні, акцентуючи увагу на рухомості меж між ними: Пізнавальні концепти – схематичні, мають поняттєву природу, оброблюють сферу замінюваних явищ з одного погляду; Художні концепти – діалогічні, оскільки характеризуються чисельністю одночасно значущих поглядів. Породжувальний і сприймальний моменти свідомості у цьому випадку рівноцінні. Концепти цього типу характеризуються невизначеністю можливостей і підкоряються особливому виду прагматики – Художній асоціативності, Тому вони образні, символічні. Породжені митцем, концепти розвиваються і підлягають своєрідному збоченню під час сприйняття.

За лінгвокультурологічним параметром концепти поділяються на рамочні та концепти з міцним ядром: Рамочні концепти (від рама – 2. Довільної форми оправа з різного матеріалу, в яку вставляють дзеркала, портрети, картини тощо [НТСУМ 2004, с. 97]) – це концепти, ідеальний зміст яких утворює своєрідну раму. Ця рама може накладатися на певні явища. При цьому ці явища можуть збігатися з межами рами, підводитися під

Неї, а можуть навпаки не збігатися з нею. Отже, маємо концепти, безпосередньо пов’язані з процесом соціальної оцінки, підведення під норму, що вироблені усвідомленою діяльністю суспільних сил (концепти Інтелігенція, Цивілізація); Концепти з міцним ядром – Це культурно значущі концепти у своїй цілісності, у всьому комплексі ознак, а використання однієї з ознак як рами концепту можливе лише як штучна логічна процедура (концепти Любов, Віра) [Степанов 1997].

В. Ужченко зазначає, що серед концептів виділяють загальнокультурні й етнокультурні: Загальнокультурні концепти – Це концепти, що віддзеркалюють загальнолюдські цінності й уписані в культурно-глобальний контекст (концепти Життя, Смерть, Воля); Етнокультурні концепти – Це вербалізовані феномени з етнокультурним компонентом, уписані в культурно-національний (культурно-ареальний) контекст (для українців – це концепти Віз, Хата, Рушник; для донецького ареалу – Шахта, Лава).

А. Гуревич розподіляє культурні концепти на Космічні (універсальні категорії культури, що перегукуються з філософськими категоріями часу, простору, руху) та Соціальні (просто культурні категорії Свобода, Право, Багатство, Власність), а В. Маслова додає ще третю групу – Національні Концепти [Маслова 2001].

В. Карасик пропонує протиставляти три типи концептів: Етнокультурні концепти – ментальні утворення, актуальні для всієї етнокультури; Соціокультурні концепти, актуальні для певної групи в межах певної лінгвокультури. Концепти цього типу неоднорідні: виділяють концепти, що об’єднують великі групи людей за віковими, гендерними, освітніми, становими ознаками, та концепти, що ідентифікують малі групи носіїв певної субкультури – від об’єдань за інтересами до родини; Індивідуально-культурні концепти, Актуальні для індивідуума: індивідуально-авторські концепти, що виражаються ключовими словами, властивими письменнику чи філософу; концепти, що визначають психотип особистості [Карасик 2004, с. 118-122].

А. Вежбицька використовує семантичний параметр і вводить терміни концепт-мінімум, концепт-максимум та енциклопедичний додаток: Концепт-мінімум Характеризує неповне володіння смислом слова, що притаманне звичайному носію мови, якому відома сама реалія, але вона є начебто периферійною для його життєвої практики; Концепт-максимум Охоплює „повне” володіння смислом слова, що притаманне звичайному носію мови, якому реалія відома в усьому її обсязі; Енциклопедичний додаток Розширює концепт-максимум професійними знаннями.

За коґнітологічним параметром виокремлюють дві групи концептів: первинні й вторинні концепти; прості й складні: Первинні концепти – це вихідні концепти, сутність яких не підлягає аналізу; Вторинні концепти – похідні концепти, що розвинулись з первинних, підлягають подальшому уточненню та модифікаціям, потрапляючи під вплив інших концептів постійно видозмінюються; Прості концепти – концепти репрезентовані одним словом у мовній картині світу; Складні концепти – концепти представлені словосполученнями і реченнями [Кубрякова 1996, с. 90-91].

У галузі творчого мислення найчастіше говорять про Наукові Та Художні Концепти, що відповідно стосуються спеціальної та естетичної сфер людського знання (Н. Данилюк, В. Іващенко, Л. Міллер). Сьогодні в галузі суспільних наук, за даними В. Іващенко, як наукові розглядають концепти Етнос, Нація, Комунікація, Спілкування (М. Каган), Ментальність (А. Соколова), Жанр (С. Штирков), Тероризм (К. Петров) тощо; у філологічній концепції – концепти Система, Функція, Домінанта (Ю. Тинянова). На матеріалі сучасних художніх, публіцистичних, фольклорних текстів вивчаються й описуються Естетичні концепти Істина, Добро, Краса (Е. Береговська, Н. Артюнова, О. Леонтьєва, І. Тарасова).

На жаль, при вивченні концептів не враховується історичний параметр класифікації, хронологічні межі певних часових відрізків (концепти Античності, концепти Середньовіччя, концепти Відродження, концепти Просвітництва, концепти Нового часу тощо). Більшість лінгвістів говорить про приналежність концептів до культури, зазначаючи, що саме вони „формують тіло національної культури” [Степанов 1997], „наділені культурним змістом” [Жайворонок 2004, с. 27]. Традиційно культура поділяється на світову та національну [Бокань 2000; Культурология 2000; Подольська, Лихвар, Іванова 2003; Селичев 2004; Чорненький 2004]. Тому вважаємо доречним застосовувати терміни Світові концепти Та Національні концепти. Світові концепти – концепти, що постають внаслідок синтезу кращих досягнень усіх національних культур. Національні концепти – концепти, що є синтезом однієї культури, її різних класів, соціальних груп.

Опрацьована класифікаційна схема концепту складається з трьох основних етапів: 1) поділ за історико-культурологічним параметром; 2) поділ за ціннісно-соціологічним параметром; 3) поділ за коґнітологічним параметром; і чотирьох додаткових етапів: поділ за соціолінгвістичним, лінгвокультурологічним, гносеологічним та естетичним параметрами. Актуальним також постає приналежність до традиційного чи не традиційного погляду на певні проблеми, що висвітлюються в різних роботах різних вчених.

На першій стадії класифікуємо концепт за Історико-культурологічним параметром На Світовий концепт Або Національний. Серед національних концептів виділяємо: Концепти первісної доби, Концепти Давнього Світу (концепти Давнього Єгипту, концепти Давньої Месопотамії (Дворіччя), концепти Давнього Китаю, концепти Давньої Японії), Концепти античних держав (концепти Давньої Греції, концепти Давнього Риму), Концепти давніх слов’ян, Концепти Середньовіччя (концепти Середньовічної Франції, концепти Середньовічної Англії, концепти українського Середньовіччя і т. д.), Концепти Відродження (концепти італійського Відродження, концепти Франції доби Відродження, концепти українського Відродження тощо),

Концепти доби Просвітництва (концепти Франції доби Просвітництва, концепти Англії доби Просвітництва і т. і.), Концепти Новішого часу (концепти радянського часу, Концепти пострадянської Росії, концепти пострадянської України, концепти США тощо). На наступній стадії кожний з названих концептів може отримати статус Загальнонаціонального Або Етнокультурного. Однак необхідно пам’ятати, що „концепт завжди містить етнокультурний компонент, який може виявлятися з різним ступенем виразності, бути по-різному експлікованим, але наочно прояснюється на основі порівняння з відповідними концептами інших мов чи діалектів однієї мови” [Ужченко 2005, с. 238].

Pages: 1 2 3 4