Перша світова війна висунула ряд нових вимог до стрілецької зброї, підлеглих однієї мети - підвищенню вогневої моці піхоти. Досягнення цієї мети виявилося можливим тільки в результаті насичення військ автоматичною зброєю, переваги якого в скорострільності були до цього часу доведені на практиці

Основним видом автоматичної стрілецької зброї були тоді станкові кулемети. Маючи високу ефективність, вони стали одержувати широке поширення, але якби крім широкого впровадження кулеметів, на озброєння піхоти надійшло б якусь нову індивідуальну зброю, більше скорострільне, чим магазинні гвинтівки, вогнева міць піхоти ще б зросла

Природно, що першим кроком на шляху до створення такої зброї були спроби створення автоматичних гвинтівок. Однак спроби ці ніде не увінчалися успіхом, створені зразки таких гвинтівок аж до середини 30-х років ніяк не могли бути прийнятими замість гвинтівок магазинних - у найкращому разі вони приймалися лише на часткове озброєння. Автоматичні гвинтівки уступали магазинним гвинтівкам у легкості, компактності, а головне, у надійності. Ці недоліки почасти випливали із застосування все тих же потужних гвинтівкових патронів. Було б краще створити нова індивідуальна зброя на базі нового патрона меншої потужності

И хоча питання, пов’язані із введенням індивідуальної автоматичної зброї, на той час уже назріли, вони в силу ряду причин практично були дозволені набагато пізніше - лише в 40-х роках. На перші ж порах така зброя виявилася доцільним створювати на базі вже наявних пістолетних патронів. Воно було створено під час першої світової війни й названо пістолетом - кулеметом. З тих пор і до кінця другої світової війни питання постачання піхоти зброєю, більше відповідним по своїх якостях новим бойовим умовам, вирішувався шляхом введення лише деякої кількості пістолетів - кулеметів і шляхом модернізації магазинних гвинтівок зі збереженням їх на озброєнні як основний зразок. Пістолети - кулемети не могли повністю замінити собою гвинтівки головним чином з - за недостатньої дальності стрілянини, тому вони лише доповнювали систему стрілецької зброї й підсилювали міць вогню піхоти на близьких відстанях або, як говорили тоді, у ближньому бої

Пістолет - кулемет являє собою портативну автоматичну зброю, що стріляє пістолетними патронами безперервним кулеметним вогнем. Досяжність його вогню вкрай не велика, тому його ніяк не можна було розглядати як нову зброю піхоти, здатне замінити собою гвинтівку, тобто поява пістолетів - кулеметів ще не означало, що шляхи до рішення питання про підвищення бойової моці піхоти вже визначені. Пістолети - кулемети перевершували гвинтівки тільки в скорострільності, при цьому значно уступаючи їм у дальності, пробивній здатності й влучності. Таким чином, їхнє існування передбачалося поряд з існуванням гвинтівок, тим самим передбачалася наявність на озброєнні різних зразків зброї з погляду не тільки їхньою конструкцією, але й застосовуваних боєприпасів. Це значило, що солдати, збройні гвинтівками, продовжували випробовувати недолік у скорострільності при безпосереднім зіткненні із супротивником ( у ближньому бої ), а солдати, збройні пістолетами - кулеметами - недолік у дальності стрілянини

Про те, як відбувалося зародження пістолетів - кулеметів і йшло їхній подальший розвиток, і про тім яких результатів досягли сучасні конструктори, розповідає дана робота

Передумовою для виникнення пістолетів - кулеметів послужила давня тенденція тяжіння гвинтівок і пістолетів до якогось зразка проміжного типу, тобто до зразка, що сполучив у собі якості як гвинтівок, так і пістолетів. Ще в часи застосування капсульного запалення існували револьвери із приставними прикладами, застосування яких настільки підвищувало влучність, що дозволяло збільшити дальність прицільного вогню в 3 - 4 рази. З подовженими стовбурами й приставними прикладами виготовлялися деякі револьвери, що стріляють унітарними патронами. І серед пістолетів є зразки, постачені приставними прикладами, пересувними прицілами й більше довгими стовбурами. Ці зразки пістолетів по своїх бойових якостях близькі до легких карабінів. Також і серед гвинтівок (а раніше й рушниць) протягом всієї їхньої історії було прагнення до створення легких і коротких зразків, близьких до пістолетів

Появі пістолетів - кулеметів передували тривала робота по збільшенню скорострільності, дальності й влучності стрілянини автоматичних пістолетів, які проводилися майже із самого початку їхнього створення. Ці завдання вирішувалися шляхом підвищення потужності патрона, подовження стовбура, введення приставного приклада, зміни пристрою спускового механізму, що дозволяв би вести не тільки одиночну, але й безперервну стрілянину. Отримані в результаті цих змін зразка з’явилися прототипом пістолетів - кулеметів

У Росії роботи в цій області почалися в 1908 році з переробки на збройовому полігоні пістолетів Маузера зразка 1906 року й Борхардта - Лютера зразка 1904 року. Досвіди їхнього застосування були, однак, невдалими - внаслідок сильного тремтіння й підкидань у руці стріляючої зброї з невеликою масою ( 800 -1000 грам ) влучність виявилася зовсім незадовільної

Під час першої світової війни в Італії в 1915 році з’явився пістолет - кулемет Равелли. Щоб уникнути сильного тремтіння винахідник сконструював спарені пістолети, пристосувавши до них для вкриття стрільця ще й важкий щит. Ця зброя передбачалася застосувати головним чином в укріплених районах для відбиття атак. Пістолет - кулемет Равелли з - за ряду недоліків системи не одержав поширення, цей перший обра0зец не був прийнятий на озброєння, тому що володів рядом істотних недоліків, до числа яких ставилися занадто високий темп стрілянини ( 2000 пострілів / хв. ), що викликає швидкий перегрів стовбурів, погана влучність через малу стійкість при стрілянині й надмірній масі ( 6 кг )

У самому кінці першої світової війни з’явився німецький пістолет - кулемет Бергмана зразка 1918 року, розроблений по системі з вільним затвором. Даний зразок був досить удалий, однак, не був випробуваний всебічно в бойових умовах, тому що був створений уже наприкінці війни. І в той час пістолети - кулемети не одержали поширення, їхні бойові можливості не були визначені, а місце в системі озброєння військ викликало багато суперечливих думок. Хоча згодом принцип пристрою пістолета - кулемета Бергмана, його розміри й компонування механізмів майже без усяких змін приймалися найчастіше в різних країнах для нових зразків, сконструйованих набагато пізніше, - у ці нові зразки вносилися головним чином технологічні зміни, а не конструктивні

А через два роки після закінчення першої світової війни американський генерал Томпсон випустив першу модель пістолета - кулемета, відому під найменуванням « пістолет - кулемет Томпсона зразка 1921 року». Могутність нової зброї відразу ж оцінили заокеанські гангстери. Вільно, що продавалися пістолети, - кулемети стали зброєю багатьох членів розбійницьких кланів. Їхнє застосування антигромадськими елементами сприяло озброєнню ними поліції й виявилося надалі на їхній недооцінці як військової зброї

В історії розвитку пістолетів - кулеметів була спроба сполучення в одному образі якостей гвинтівки й пістолета - кулемета. Ідея створення такої зброї була привабливої й здавалося дуже перспективною. Полягала вона в тім, що кожний солдат, збройний гвинтівкою, повинен мати при собі спеціальне пристосування, за допомогою якого можна було б при необхідності звернути гвинтівку в пістолет - кулемет. У цьому випадку стрілянину як на більші відстані (гвинтівковими патронами), так і на малі (пістолетними патронами) могли вести всі стрілки, що беруть участь у бої. Поширення ця ідея не одержала, тому що мала істотні недоліки. До них ставиться насамперед можливість втрати гвинтівкового затвора, що для звертання гвинтівки в пістолет - кулемет повинен був вийматися зі зброї. Крім того, незручністю було й те, що солдат, по суті, носив на собі й гвинтівку із запасом гвинтівкових патронів, і спеціальне пристосування із запасом пістолетних патронів, а це викликало надмірне перевантаження стрільця

Розробка пістолетів - кулеметів у нашій країні почалася в результаті узагальнення досвіду першої світової й громадянської воєн, і з’явилася складовою частиною переозброєння Радянської Армії у зв’язку з військовою реформою 1925 року

Pages: 1 2