Історія медицини | Довідник школяра – кращі шкільні уроки по всім предметам

Історія медицини

У Греції були школи, де готувалися лікарі по типі ремісничого учнівства. Найбільш відомі школи в берегів Малої Азії на острові Кіс і півострові Книд. У порівнянні із древньою медициною в інших країнах медицина в Греції в меншому ступені перебувала під впливом релігії. Жрецька каста не мала пануючого впливу. З розвитком рабовласницького ладу, і у зв’язку із цим релігії, храми в Греції, як і в інших країнах стародавності, стали також місцями лікування, а жерці привласнили собі функції лікарів. Але поряд із храмовою, жрецькою медициною продовжувала існувати й народна медицина. У Древній Греції в ряді міст були суспільні лікарі, які безоплатно лікували бідних громадян і вживали заходів проти епідемій, минулого й домашніх лікарів у знаті й багатіїв. Мандрівні лікарі - периодевти обслуговували торговців і ремісників. Світські лікарі обслуговували поранених під час воєн

Поряд з асклепейонами (приміщення, що призначалися для лікування при храмах) продовжували існувати носившие та ж назва лікарні й школи лікарів не жерців; були й дрібні ятрейи - тип приватної лікарні вдома в лікаря. Назва «асклепейон» походить від ім’я Асклепія. Асклепій (ескулап по-латинському), по переказі лікар, що жив у північній Греції, згодом був обожнений і вважався богом лікарського мистецтва - сином Аполлона «зцілювального». Багато великих лікарів Древньої Греції й Рим» уважалися його нащадками. Покровительки окремих галузей медицини Гигиея (звідси термін «гігієна») і лікарської терапії (Панакея) уважалися його дочками

Звичайно Асклепій зображувався з більшим ціпком, навколо якого оповилася змія - емблема мудрості, здоров’я й медицини. У міфології країн Древнього Сходу також часто фігурувала змія, звичайно разом з божествами, яких зв’язували зі здоров’ям людей і медичною діяльністю: зустрічається змія й у руках жриць, що підносять молитви або приносящих жертви. Ця емблема досить древнього походження: вона сходить до первісного тотемізму - культу тварин. Змія й ворон у багатьох народів уважалися уособленням мудрості. Професійною емблемою лікаря стала змія. Зображення це збереглося до наших днів, хоча первісний зміст його давно втрачений

Храм Асклепія в епидавре й інші асклепейони в Греції розташовувалися звичайно в місцевості з гарним кліматом, що у сполученні із правильним режимом, тишею, харчуванням благотворно діяв на хворого. Відому роль грало вселяння: підготовляли хворого постом, молитвами, музикою, жертвоприносинами, що одурманюють паліннями. Далі випливав сон хворих у храмі, і жерці тлумачили сни, які при цьому бачив хворий. Приділялася увага водолікуванню й масажу, вироблялися й хірургічні операції. При розкопках виявлені залишки хірургічного й іншого медичного інструментарію: ножі, ланцети, голки, пінцети, гачки для ран, кісткові шприци, зубні щипці, долота, шпателі, зонди та ін.

При розкопках виявлені зліпки хворих органів, що приносилися хворими в храми іноді як жертвоприносини в надії на лікування, іноді як подяка за лікування. Зліпки ці виготовлялися із глини, мармуру, дорогоцінних металів, представляючи в цьому випадку своєрідний вид гонорару жерцям. Вони дають подання як про хвороби, із приводу яких зверталися в храми, так і про рівень анатомічних відомостей у стародавніх греків

Характерною рисою давньогрецької культури була велика увага до фізичних вправ, до загартовування й у зв’язку із цим до особистої гігієни. У сучасній фізкультурі збереглися давньогрецькі терміни, наприклад стадіон і ін. Молодь училася в гімназіях - школах фізичних вправ. На численних грецьких вазах - предметах повсякденного побуту - збереглися художні зображення догляду за тілом: обливань, розтирань, масажу й т.д. Давньогрецькі скульптори в численних статуях відбили культ здоров’я й краси тіла

Під впливом передових філософських навчань стародавніх греків - стихійного матеріалізму й наївної діалектики - передові лікарі Древньої Греції епохи її розквіту дали нові рішення багатьох питань медицини: про матеріальні причини хвороб, про зв’язок їх із зовнішнім середовищем, про хворобу як, що змінюється явищі, що проходить у своєму плині певні стадії, про необхідність спостереження за ходом хвороби й т.п. Ці нові підходи до хвороби і її лікуванню сприяли розширенню й поглибленню медичних знань. Самим видним лікарем Древньої Греції був Гіппократ

Гіппократ (460-377 р. до н.е.) вийшов із сім’ї лікарів. Певне коло медичних знань він одержав від батька, Крім того, Гіппократ учився медицині на острові Кіс. Подорожі дали можливість Гіппократові познайомитися з досягненнями древньої медицини Індії, Єгипту й народів Малої Азії. Зокрема, Гіппократові стали відомі медичні знання скіфів, що проживали на північних берегах Чорного моря. Про звичаї скіфів у зв’язку зі станом їхнього здоров’я він згадує у своєму добутку «Про воздухах, водах і місцевостях». Скіфські лікарі з давніх часів користувалися високою репутацією в греків. Медичні знання й методи лікування скіфів вплинули на Гіппократа. Розроблене Гіппократом вчення про лікування переломів (застосування витяжения, шин), вивихів, ран різного роду робить досить імовірним припущення, що він як лікар брав участь у війнах. Молодому лікареві, що бажає вивчити хірургію, він радить супроводжувати війська впоходе.

Від часів Гіппократа до нас дійшли твору медичного змісту, що становлять так званий «Гиппократов збірник», що поєднує близько 70 творів на різноманітні медичні теми. Самому Гіппократові належить авторство найбільш важливих у принциповому відношенні частин («Про воздухах, водах і місцевостях», «Прогностика», «Епідемії», «Про рани голови», «Про переломи» і ін.). Інші добутки, що ввійшли в «Гиппократов збірник», написані учнями, послідовниками Гіппократа, зокрема сином і зятем Гіппократа. Гіппократ мав однодумців, учнів і послідовників. Більша частина добутків, включених в «Гиппократов збірник», передає погляди всієї Косской школи. Він з’явився енциклопедією періоду розквіту грецької медицини V-IV століть до й. е.

Важливою заслугою Гіппократа було те, що до аналізу медичних явищ він з успіхом приклав досягнення сучасної йому давньогрецької філософії - матеріалізм Демокрита й діалектикові Геракліта й дав їм матеріалістичне тлумачення на рівні знань свого часу. Для Гіппократа хвороба - прояв життя організму в результаті зміни матеріального субстрату, а не прояв божественної волі, злого духу. Цим він відкидав положення жрецької медицини

Пояснення хвороби Гіппократ шукав у матеріальних факторах, її зумовлюючих, і в змінах цих факторів. Він уважав, що кожна хвороба має свою природну причину, і нічого не відбувається без природної причини. Природні причини хвороби лежать, насамперед, у навколишню людину зовнішньому середовищу. Загальними причинами хвороби Гіппократ уважав такі, які своєю дією викликають захворювання в ряду людей. Сюди Гіппократ відносив пору року, температуру повітря, клімат, властивості ґрунту й води в даній місцевості, епідемії, міазми. Поряд із цим Гіппократ відзначав у багатьох випадках індивідуальні причини хвороб окремих людей, відносячи сюди спосіб життя, дієту, вік людини, його спадковість і похилість до певних страждань

У добутку «Про воздухах, водах і місцевостях» Гіппократ вимагав, щоб лікар, що прибув у новий для нього місто, вивчив його клімат, ґрунт, спосіб життя населення й т.п. Тільки той, хто попередньо досліджує умови життя в місті, зможе успішно працювати в ньому як лікар

У творі «Про древню медицину» Гіппократ пояснив виникнення медицини з матеріальних умов первісного суспільства, у першу чергу її зв’язку з турботами про харчування, про використання продуктів

Гіппократ розумів хворобу як загальний процес усього організму. По прийнятим Гіппократом гуморальним поданням, життя організму визначається чотирма соками (влагами, рідинами): кров, слиз (флегма), жовч жовта й жовч чорна. В основі цих соків лежать різні сполучення чотирьох первинних початків природи: тепла, холоду, сухості, вологості. Кожному із чотирьох соків відповідає певний «темперамент»: крові - сангвінічний, слизу (флегмі) - флегматический, жовтої жовчі - холеричний, чорної жовчі - меланхолійний. Темперамент кожної людини визначається перевагою в нього відповідного соку. Утворення певних темпераментів у людей, типів людей, Гіппократ зв’язував з фізико-географічними умовами різних місцевостей і підкреслював цим, що природа, що оточує людини, діє на нього. Класифікація Гіппократом «темпераментів» людини, як і лежачі в її основі гуморальні подання, звичайно, далекі від сучасних подань. И. П. Павлов у своєму вченні про типи вищої, нервової діяльності тварин і людини вказав, що Гіппократ, загалом, правильно вловив капітальні риси основних типів

Pages: 1 2 3

Збережи - » Історія медицини . З'явився готовий твір.

Історія медицини





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.