“Індивідуалістичний бунт Родіона Раскольникова й Івана Карамазова” (по добутках Ф. М. Достоєвського.) | Довідник школяра – кращі шкільні уроки по всім предметам

“Індивідуалістичний бунт Родіона Раскольникова й Івана Карамазова” (по добутках Ф. М. Достоєвського.)

Тема: “Індивідуалістичний бунт Родіона Раскольникова й Івана Карамазова” (по добутках Ф. М.Достоєвського.) Достоєвський, що стояв на ешафоті чекаючи пострілу, що випробував приниження й позбавлення тюремного життя, що страждав епілепсією, створив дуже складний літературний мир. Подвійність душ героїв його добутків доведена до крайності. У них одночасно співіснують “святість і гріховність”, “самозаперечення й саме звеличування”. Для Достоєвського цікавий тільки той персонаж, у якому живуть і протиборствують добро й зло. У його світі цілісність особистості смертельна недуга, непрощенний гріх

Чим противоречивей його герой, чим більше в ньому помилкового, тим важливіше його роль, струм як романи Достоєвського є багато в чому судовими процесами. Родіон Розкольників, з одного боку, чуйний, здатний на самопожертву людин, з інший бунтар, що робить аморальний учинок. Злочин героя не є результат його вільного вибору

Розкольників жертва авторської сваволі. Він приречений на вбивство, тому що для суду необхідний підсудний, Розкольників потрапив у капкан. Автор провокує героя всіма можливими способами: отут і зустріч із Мармеладовым, і лист матері, і занепала дівиця, і бідність. Мотив злочину гроші. Павутина дріб’язкових розрахунків плететься автором навколо Раскольникова тільки до вбивства

А після ж злочину грошей вистачає на всі, навіть на поминки Мармеладова. Гроші існують у романі як умовність. Злочин же забезпечений складність душі Раскольникова. Коли герой перераховує законодавців і установителей людства він згадує Ликурга, Солона, Магомета й Наполеона

И отут впадає в око відсутність одного ім’я: немає Христа. Цим багатозначним умовчанням Достоєвський ставить украй провокаційне питання: “А чи не був і Христос злочинцем?” ” Уже тим одним, що, даючи новий закон, тим самим порушував древній свято шанований суспільством”.

Герой не включає у свій список понад людей Христа, але це не означає, що автор не пам’ятає про нього, що він не бачить у божому сині, творця нового закону, нової моральності, прообраз свого героя. Кумири, ідоли Раскольникова великі генії, вершителі доль людства. Щоб стати одним з них, героєві треба прийняти на себе всі гріхи людські й тим зжити їх. Його злочин у парадоксально етиці Достоєвського замикається з найбільшою жертвою. Тут починається найперша для Достоєвського тема Христа злочинця, що мучила автора всю його життя

Баба процентщица дійсно впала жертвою не вбивці, а принципу. Розкольників вчинив злочин тому, що він людина, чи Не перевіряв Достоєвський героя на міцність через те, що побачив себе в засудженому вбивці? Чи не хотів переконатися в тім, зміг би він, автор, вчинити злочин? Розкольників виявляється в тупику, але Достоєвський знаходить вихід з положення, а допомагає йому в цьому статейка, що склала до цього доказом допитливому Порфирію Петровичу. І от це газетна замітка перетворилася в стан величезного літературного таланта героя, яким марить його мати

Це затверджує й Свидригайлов: ” Великою шельмою може бути, коли дурниця повылетит”, і чиновник Порох, що оригінально зауважує, що багато письменників на початку роблять екстравагантні вчинки. По ходу роману Розкольників спілкується з Порфирієм Петровичем, що представляє ідеї земної справедливості, відплати, але не правди. Цей диявол спокусник з’являється й в “Братах Карамазовых” в образі чорта Івана На відміну від Раскольникова, якого, строго говорячи, не можна назвати письменником, Іван Карамазов має літературне дарування: автор не випадково розповідає про успіх його журналістської діяльності

Іван складна, суперечлива фігура. Він заперечує релігію й бачить у минулому людства лише жорстокість несправедливість і гноблення. Іван Карамазов повстає проти примирення з неминучістю людських страждань, що становить сутність християнської, та й усякої іншої релігійної моралі

Він виходить із твердження, що ніякою ціною не можна виправдати їх. Звідси і його слова про сльозу безневинної дитини, що не може бути окуплена майбутньою гармонією. Але в результаті такого підходу до питань соціального порядку він приходить до нігілістичного заперечення всякої моральності й ідеалів. Якщо неможливо встановити загальну гармонію, якщо неминучі сльози миру й логічний висновок. Що “усе дозволено”.

Іван увесь час метається між полюсами добра й зла із властивим Карамазовым “безудержем”. Бунт героя проти релігії виражається в “Легенді про великого інквізитора”. Іван уважає, що тільки чудо, таємниця й авторитет можуть дати щастя “малим цієї” на його думку, людина не здатна влаштувати сам собі волю й благополуччя на землі

Християнський ідеал не під силу людям, без насильства не можна правити миром. Зрештою, ці коливання й борошна завершуються важким психічним захворюванням. Розкольників, у романі, свідомо неприємний усім. У його поводженні акцент поставлений на моментах, що обурюють моральне почуття. Зі злістю пручаючись людяному в собі, він намагається його задушити, терзаючи себе й близьких

Ми неприйнятний героя в цій абсолютній, спустошуючій ворожнечі до миру. Автор же більше симпатизує йому, нетерплячому мислителеві й філософові, що не докопується до кореня лежачих перед ним протиріч, чим твір з оллсоч © 2005 Іванові з його досконально продуманою теорією. У мене Іван Карамазов викликає співчуття. Він мені дожі більше симпатичний, чим Олексій, від якого “віє холодком єлейності”. Достоєвський дотримується іншої точки зору, уважаючи, що Іван стає ідеологічним винуватцем убивства батька, вирішуючи, що Розкольників, ” лупивший бабусь по голові, чим потрапило”, менш небезпечне, чим нігіліст зі своєю філософією, що зіштовхує з ” шляхи щирого” людей начебто Смердякова.

22 лютого 2001 р. Львова Євгенія Костянтинівна

Збережи - » “Індивідуалістичний бунт Родіона Раскольникова й Івана Карамазова” (по добутках Ф. М. Достоєвського.) . З'явився готовий твір.

“Індивідуалістичний бунт Родіона Раскольникова й Івана Карамазова” (по добутках Ф. М. Достоєвського.)





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.