Ігнатій Лойола | Довідник школяра – кращі шкільні уроки по всім предметам

Ігнатій Лойола

У січні 1528 року Лойола прибув у Париж. Як зробив він своя подорож, що трапилося з ним дорогою, залишається невідомим, хоча вчасно своєї появи в Парижу він у багатьох відносинах змінився. Залишаючись колишнім ревнителем християнства, що розуміється своєрідно, і моральності, Лойола практично поумнел, перестав піддавати себе публічному осміянню. Тільки в Парижу й зміг Лойола по-справжньому побачити скрутний стан церкви. Це були роки підйому антифеодальних і реформаційних рухів. Сорбонские богослови щосили намагалися спростувати навчання Лютера, Цвингли, Виклефа, Гуса - нових і старих протестантських вождів. У Парижу друкувалися твори проти протестантів, проникали сюди також протестантські книги проти католицизму й папства; один богословський диспут перемінявся іншим

И Лойола прийшов до думки, що прийшов час для “подвижництва” зовсім особливого, що потрібний орден ще небувалий, котрий став би надежнейшей опорою тат у боротьбі з ворогами католицької церкви. Знадобилося кілька років, поки Лойола обміркував цей задум, завербував групу послідовників і зібрав суму грошей, потрібну для початку

15 серпня 1534 року Лойола й шестеро його прихильників зібралися в одній з паризьких церков і принесли чернечі обітниці, додавши до них нова обітниця беззаперечної покори татові. Цей день, властиво, і варто було б уважати першим в історії ордена єзуїтів

На римському престолі в цей час був Павло III. Він не був схильний збільшувати число духовних орденів: позначався вплив його найближчих радників, ссилавшихся на те, що вже є досить орденів і що взагалі пристрій нових орденів заборонено курією. Тато, зрозуміло, схвалював фанатичну запопадливість послідовників Лойоли, які на той час уже встигли вирізнитися в словесній боротьбі із протестантизмом; відомо навіть, що, прочитавши начерк уставу затіяного ними ордена, Павло викликнув: “Це перст божий!” - проте він ще довго коливався, і орден єзуїтів був офіційно затверджений лише 27 вересня 1540 року

Заснувати орден тата спонукав всі страх, що зростав, перед успіхами протестантизму й не спалахів, що припинялися, народних рухів. Ватикан збирав для рішучого контрудару всі реакційні сили, здатні підтримати церква й авторитет папської влади. У планах Лойоли Павло III побачив можливість виконати своє давнє бажання - створити щось подібне до загону папських яничарів, які беззастережно служили б своєму володареві в боротьбі з єресями й із церковниками, що вимагали обмежити влада тат. Він уважав важливим те, що Лойола з товаришами віддавали себе в його цілковите розпорядження, і не упустив указати це в установчій буллі, де підкреслив, що вони “присвятили своє життя на вічне служіння… Христу, нам і спадкоємцям нашим - римським первосвященикам” .

Саме тому, зважившись затвердити новий орден, названий “Суспільством Ісуса” , Павло III заспішив і навіть не став чекати, поки буде остаточно написаний устав. Лойола тільки почав становити устав майже через рік. Треба було писати по-латинському, але тому що він не зміг вивчитися офіційній мові католицької церкви, то складав по-іспанськи, а інші перекладали на латинь

Своєрідність єзуїтського ордена відразу впадало в око. Старі ордена мали свої монастирі - у єзуїтів їх не було. Інші ченці обов’язково носили ряси - єзуїт міг ходити й у світському одязі, якщо цього вимагали інтереси церкви; він міг навіть приховувати свою приналежність кордену.

Але головне розходження полягало не в цих зовнішні рисах

Старі ордена теж прагнули зміцнити престиж, що похитнувся, католицької церкви. У свій час тата намагалися прикрити сріблолюбство, обжерливість і розпуста церковної верхівки грубими рясами ченців жебручих орденів і строгістю монастирських уставів. І все-таки охопило церква розкладання наочніше всього виявилося саме в монастирях. Вчасно Лойоли вони повсюдно здобували недобру славу як безжалісні визискувачі селян, оплоти дикого мракобісся

Однак і ті бузувіри-ченці, які всерйоз віддавалися аскетичним “подвигам” , у цю епоху найсильніших соціальних потрясінь уже не приносили великої користі церкви як войовничої організації; потрібніше “подвижників” їй були потрібні вимуштрувані монахи-солдати

Про те, як добре зрозумів Лойола нові вимоги папства, свідчать багато документів, написані їм самим або при його участі. Насамперед це орденський устав, потім ще раніше написана Лойолой книга “Духовні вправи” і їм же закінчені в 1555 році “Конституції” ордена. Уже ці три основних документи є переконливим доказом гостроти дворянського класового чуття Лойоли і його сподвижників

Устав пропонує найсуворішу субординацію, вимагає сліпої покори старшим, розглядає головні сторони діяльності ордена. Лойола дав єзуїтам назва “воїнів христових” . Бути “воїном христовим” значило бути по-воєнному дисциплінованим, більш того - бути рабськи слухняним. Настільки крайній ступінь дисципліни ґрунтувався на звеличуванні авторитету начальника. Нарешті, Лойола вимагав, щоб заради зміцнення церкви й влади римського тата єзуїти не зупинялися навіть перед здійсненням найтяжчих гріхів

Члени єзуїтського ордена зобов’язані бути байдужними й рішуче розірвати всі свої родинні зв’язки. Устав забороняє єзуїтам яку б те не було духовну або світську діяльність, якщо вона не дозволена орденським начальством. Єзуїтові заборонено володіти особистою власністю, щоб він не відволікався “мирськими” інтересами від інтересів ордена. Інша справа - орден як такий: сам Лойола чимало зробив для його таємного збагачення, справедливо бачачи в етом один зі шляхів до влади єзуїтів над церквою й до впливу на все суспільство

Лойола зробив аскетичні “вправи” обов’язковою частиною єзуїтського виховання й бачив у них випробуваний засіб розпалення фанатизму. Але не менше цього цінував він аскетизм як дисциплінуюче й засіб, що загартовує, а тому він прохолоджував запал тих своїх послідовників, чиє захоплення аскетизмом починало шкодити інтересам ордена. Так, всупереч всім церковним правилам, хворих єзуїтів Лойола змушував їсти в пост м’ясне й сам подавав у цьому приклад, хоча у звичайних умовах не могло бути й мовлення про порушення поста

Молитва по кілька ночей підряд, самокатування, довге утримання від їжі вважалися в єзуїтів “спасенними” заняттями, але Лойола не дозволяв переходити міру. Він думав, що єзуїт, що занадто багато думає про власну душу, стає неповноцінним як член войовничого ордена

Організаційний пристрій і внутрішні правила ордена ретельно обдумані у всіх подробицях. Кожному єзуїтові покладено пройти багаторічний “проба” - кілька ступенів присвяти. За цей час перевіряються його якості й здатності. Тут усе розраховано так, щоб до меж розвити в молодому єзуїті фанатизм, самовладання, фізичну витривалість і так далі.

Вступ в орден починається довгою муштрою в спеціальних навчальних закладах. Лише деякі члени ордена, що зарекомендували себе як самі страшенні вороги науки, культури й усякого прогресу, можуть досягти звання професса. Але й ця добірна єзуїтська верхівка ділиться на розряди: переходячи в другий, останній розряд, професс за прикладом перших єзуїтів на додаток до звичайних чернечих обітниць дає особливу обітницю - коритися татові

Перехід члена ордена від одного ступеня присвяти до іншої можливий лише при тім умові, що начальники досконало знають і схвалюють всі його помисли й схильності й переконані в його відданості єзуїтській справі. Відбору надійних для просування на вищий щабель допомагають довіра, що вселяється єзуїтам,, а також система обов’язкового шпигунства й доносів усіх на всіх

Орден поєднує навколо себе своїх численних прихильників - “світських єзуїтів” . Перебувають вони в різних шарах суспільства, діють в умовах строгої конспірації й тому, як правило, не знають друг друга

Що стосується внутрішнього управління ордена, то на чолі його коштує генерал обира_ верховною радою або конгрегациею довічно й затверджуваний папою. Діяльність глави ордена полягає в безперервному керівництві й контролі всіх дій членів

Для зручності керування діяльністю єзуїтів, розкиданих по різних країнах, орден розділив увесь світ на особливі райони - провінції. На чолі кожної з них коштує так званий провінціал, якому підкоряється місцева орденська ієрархія. Провінції об’єднані в ассинстенции, начальники яких є свого роду міністрами при главі єзуїтів

Pages: 1 2 3

Збережи - » Ігнатій Лойола . З'явився готовий твір.

Ігнатій Лойола





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.