Громадянин К. зі своєї дружиною, що перебуває в положенні, верталися ввечері з гостей. У жінки зненацька почалися передродові сутички й виникла необхідність терміново доставити її в родильний будинок. Однак, К. не вдавалося зупинити рідкі автомобілі, що проїжджали мимо. Єдиний же зупинений водій заявив, що йому не по шляху… Збуджений К. насильно виволік водія з машини й фактично погнав неї. Однак, метою громадянина К. не був грабіж машини як такий і, отже, кваліфікувати його дії як грабіж не можна.

Таким чином, в об’єктивну сторону грабежу входить також причинно-наслідковий зв’язок між протизаконними діями винного, що переслідували ціль заволодіти чужим майном, і шкідливими наслідками, що наступили

Як уже було сказаного вище, суб’єктивна сторона грабежу характеризується прямим наміром: винний усвідомлює, що відкрито, тобто на очах в інших осіб, викрадає чуже майно, передбачає, що його дії нанесуть власникові або іншому законному власникові матеріальний збиток, і бажає настання даних наслідків. Керуючись корисливим мотивом, він має на меті незаконного витягу наживи за рахунок чужого майна

Суб’єктом грабежу може бути будь-яка дієздатна особа, що досягла 14-літнього віку

Кваліфікуючі ознаки грабежу по Кримінальному кодексі

Грабіж, як і інші види розкрадання, може кваліфікуватися як злочин різного рівня ваги залежно від: розмірів викраденого, від відповідних йому кваліфікуючих ознак

У Кримінальному кодексі ознаки, що класифікують, розташовані головним чином у наступному порядку: спочатку перераховуються обставини, що мають відношення до об’єкта й об’єктивної сторони злочину, а потім мають відношення до суб’єкта й суб’єктивної сторони

В основному по своєму змісті перераховані ознаки кваліфікованого грабежу відповідають ознакам кваліфікованої крадіжки, шахрайства. Однак, знову ж необхідно враховувати, що в даному виді злочину - наприклад, у випадку присутності такої ознаки, як проникнення в житло, приміщення або інше сховище - важливо, що злочинець ще до проникнення в чуже приміщення мав намір викрасти майно саме відкритим способом

Розглянемо кваліфікуючі ознаки грабежу докладніше.

Здійснення грабежу групою осіб по попередній змові (п.”а” ч.2 ст.161 КК РФ) означає, що в ньому беруть участь дві або більше особи заздалегідь, тобто до початку злочину, що домовилися про спільне здійснення грабежу. При цьому попереднім уважається змова, що відбулася до початку розкрадання, під час готування до нього або безпосередньо перед замахом. Подібними, викладеними законодавцями, трактування групового грабежу розходиться з думкою окремих вітчизняних правознавців, які думають, що розкрадання повинне визнаватися груповим тільки в тих випадках, коли функції по його виконанню заздалегідь розподілені між його учасниками: хтось відіграє роль виконавця, хтось пособника й Т.д…в законі ж мова йде не про співучасть у попередній змові, а про здійснення діяння групою осіб, що діють по попередній змові - тобто про особисту участь у грабежі не однієї особи, а декількох, що істотно підвищує небезпека діяння й служить об’єктивною підставою для посилення відповідальності всіх безпосередніх учасників грабежу

Ознака неодноразовості (п. ”б” ч.2 ст.191 КК РФ) за загальним правилом означає повторення тотожного злочину, тобто здійснення подібного злочину в минулому один або більше раз (див. ст.16 КК РФ). Ознака неодноразовості має місце за умови, якщо не минув строк давнини карного переслідування, якщо за перший злочин не був винесений вирок, або не минув строк погашення судимості, якщо за перший злочин винний був засуджений. При здійсненні грабежу особою, що до цього вчинило однорідний злочин і не було за нього засуджене, має місце сукупність злочинів. При цьому останній злочин кваліфікується як грабіж, доконаний неодноразово тільки в тих випадках, якщо раніше був зроблений однорідний злочин більше важкого різновиду - наприклад, розбій

Грабіж, доконаний неодноразово, варто відрізняти від єдиного триваючого злочину в тих випадках, коли він складається з декількох етапів. Т.е., як і інші види розкрадання, грабіж уважається триваючої, якщо він складається з декількох епізодів, що характеризуються подібними способами й об’єднаних єдиним наміром

Специфічним для грабежу кваліфікуючою ознакою є застосування насильства, не небезпечного для життя або здоров’я потерпілих, або погроза застосування такого насильства (п. “г” ч.2 ст.161 КК РФ). Для правильного застосування цієї ознаки, як відзначають російські юристи, необхідно враховувати три обставини: по-перше , на відміну від Кримінального кодексу РСФСР 1960 р., новий кодекс передбачає не тільки фактичне застосування насильства, але й погрозу його застосування. Причому ознакою кваліфікованого грабежу тепер є не тільки фізичне, але й психічне насильство, що виражається в погрозі реального застосування фізичного насильства. По-друге , при здійсненні грабежу насильство може бути застосоване як до власника (або іншому законному власникові майна), так і до інших осіб, які, на думку злочинця, реально могли перешкодити розкраданню. По-третє , ознакою насильницького грабежу є лише таке насильство, що за своїм характером не представляє небезпеки для життя або здоров’я громадян

Під насильством, не небезпечним для життя й здоров’я потерпілого, прийнято розуміти дії, які не створили погрозу для життя й не заподіяли реальної шкоди здоров’ю потерпілого, не викликали стійку, хоча б і короткочасну, втрату працездатності, але були сполучені із заподіянням фізичного болю з нанесенням побоїв або з обмеженням волі потерпілого. Легка шкода здоров’ю може бути виражений у поверхневих ушкодженнях у вигляді невеликих ран, синців, саден і т.д.. До розряду такого насильства ставляться також побої й інші насильницькі дії, пов’язані із заподіянням потерпілого лише фізичного болю, але не повлекшие наслідку, зазначені в статті 115 КК (навмисне заподіяння легкої шкоди здоров’ю), як то: короткочасний розлад здоров’я або незначна стійка втрата загальної працездатності

Фізичне насильство при грабежі може виражатися в побоях, окремих ударах, нанесенні саден, синців, гематом, заподіянні фізичного болю шляхом заламування рук, проведення болючих прийомів самбо, карате й інших бойових єдиноборств, тугого хворобливого зв’язування кінцівок, інтенсифікує процес зазіхання на власність і виступає як засіб, що полегшує відкрите вилучення майна. Судово-слідча практика послідовно кваліфікує як насильницький грабежу (такі, наприклад, агресивні дії, як збивання жертви з ніг підніжкою, перекидання її на землю, утримання захопленням, виривання серг у жінки з ушкодженням мочки юшка, насильницьке позбавлення або обмеження волі пересування й дій

Психічні насильство, тобто залякування, погроза застосування розглянутого вище фізичного насильства, не небезпечного для життя й здоров’я потерпілого, уперше уведена законодавцем як кваліфікуюча ознака складу грабежу

Фізичне або психічне насильство виступають при здійсненні грабежу у двох якостях: 1) засобу відкритого вилучення майна й 2) засобу втримання вже вилученого майна. Визначення справжнього ступеня важкості застосованого насильства - важлива умова кваліфікацій дій винного по ч. 2 ст. 161 КК. Тому по такого роду кримінальним справам у прикордонних ситуаціях варто призначати судово-медичну: експертизу на предмет установлення характеру й ваги насильства, застосованого кпотерпевшему.

До заподіяння легкої шкоди, що не має наслідків, також ставляться незначні швидко минаючі наслідки, що тривали не більше 6 днів, а також слабкі нездужання, що не залишили видимих слідів. Так само введення в організм потерпілого речовин, що не представляє небезпеки для його життя й здоров’я, варто кваліфікувати як грабіж із застосуванням насильства або замах на це злочину

Pages: 1 2 3 4