Пройшло літо, настала зима, а повстання тривало, тривало аж до весни:

Не спинила весна крові, Ні злості людської. Тяжко глянуть, а згадаєм - Так було і в Трої. Так і буде. Ярема прославився на всю Україну як завзятий гайдамака:

Максим ріже, а Ярема Не ріже - Лютує: З ножем в руках на пожарах І днює й ночує. Гайдамаки хмарою обступили Умань і затопили її панською кров’ю. Аж ось гайдамаки привели до Ґонти ксьондза-вчителя і двох його учнів, хлопчиків-католиків, синів Ґонти. Гонта, вірний присязі, наказав убити ксьондза, а дітей привселюдно примусив зізнатися, що вони католики. Батьківське горе не знало меж:

Сини мої, сини мої! Чом ви не великі? Чом ви ляха не ріжете? А сьогодні, сани мої, Горе мені з вами! Поцілуйте мене, діти, Бо не я вбиваю, А присяга. Гонта своїми руками зарізав обох синів, заборонивши їх ховати, як і всіх інших католиків. Потім він наказав зруйнувати базиліанську школу, де вчились його діти. Гайдамаки розбивали об каміння ксьондзів-учителів, а школярів живих топили у криниці.

Гонта, не тямлячи себе від горя, мов навіжений бігав по Умані і кричав, закликаючи безжалісно нищити ляхів.

Прямо на пожарищі гайдамаки сіли вечеряти. Не було серед них тільки Ґонти, Криючись від усіх, він шукав когось серед купи мертвих. Знайшов трупи своїх дітей, поніс їх у поле поховати:

Поклав обох, із кишені Китайку виймає; Поцілував мертвих в очі. Хрестить, накриває Червоною китайкою Голови козачі. Розкрив, ще раз подивився… Тяжко-важко плаче: «Сини мої, сини мої! На ту Україну Дивітеся: ви за неї Й я за неї гину». Поховавши синів, Гонта пішов геть, оглядаючись на степ. Він бажав тепер для себе тільки швидкої смерті.

Епілог Автор шкодує за часами, коли Залізняк і Гонта гуляли по Україні, караючи ворогів. Згадує свого батька сусідів, які любили слухати оповіді діда про Коліївщину.

Майже рік тривало повстання та й ущухло. Ґонту ляхи піддали нелюдському катуванню і стратили. Не лишилося по ньому ні хреста, ні могили. Залізняк, дізнавшись про страшну загибель товариша, помер з горя. Гайдамаки поховали Залізняка в степу, насипали високу могилу. Довго стояв над тією могилою Ярема, а потім заплакав і пішов геть.

Гайдамаки після придушення повстання розійшлися хто куди. Тим часом було зруйновано Запорізьку Січ. А Україна «навіки заснула». Тільки часом колишні повстанці, старі, ідучи понад Дніпром, співають гайдамацьких пісень.

«Назар Стодоля»

Жанр: Історична драма. Історія написання

У 1843 - 1844 рр. була написана істрико-побутова драма «Назар Стодоля» російською мовою. Згодом перекладена українською за допомогою друзів. У 1845 р. - поставлена на сцені членами аматорського гуртка Медико-хірургічної академії.

Сюжет Драми побудований на Соціальному Конфлікті між старшинською верхівкою і січовою «голотою», який розгортається в побутовому плані як зіткнення протилежних характерів.

У п’єсі немає зображення конкретних подій минулого та реальних осіб вони створені уявою автора. Однак в атмосфері епохи діють представники різних прошарків козацтва, про Запорозьку Січ говориться як про існуючу, згадуються запорозькі порядки, Братський монастир у Києві тощо.

Ідея

Викриваючи і засуджуючи антигуманний, потворний характер шлюбу з розрахунку, Т. Шевченко доводить, що сім’ю слід будувати на взаємній любові, довірі, духовній близькості.

Стислий переказ Твору

Дія відбувається в XVII ст. в козацькій слободі поблизу Чигирина.

Акт Перший

Хома Кичатий, багатий козацький сотник, має єдину дочку Галю. Прагнучи ще більшого збагачення й пошани, він просить свою молоду ключницю Стеху умовити Галю піти за багатого старого чигиринського полковника Молочая. За цю послугу Хома обіцяє Стесі одружитися з нею. Хитра Стеха погоджується допомогти Хомі і переконати Галю, що старий чоловік кращий за молодого, бо буде в усьому догоджати і коритися жінці.

Стеха питається у Хоми дозволу після розмови з Галею піти на вечорниці, і він дозволяє.

Хома, замислившись наодинці, сміється з довірливої Стехи, яку він ніколи не візьме за дружину: «женись не на чорних бровах, не на карих очах, а на хуторах і млинах, так і будеш чоловіком, а не дурнем».

Хома попереджає дочку про прихід старостів. Галя радіє, гадаючи, що вони будуть від її коханого, молодого хорунжого Назара Стодолі. Хома сподівається, що якщо обдурена ним дочка подасть рушники, то потім її вже можна буде умовити, аби тільки не прийшов Назар.

«А подумаєш і те: яке йому діло до Галі? Се ж моя дитина, моє добро, слідовательно, моя власть, моя і сила над нею. Я отець, я цар її».

Прийшли старости, почалося сватання, Галя подала рушники, старости і батько випили за здоров’я молодих,

Аж тут з’явилися колядники і з ними Назар та його друг Гнат. Побачивши сватів, Назар зрозумів, чому саме в цей час полковник послав його з грамотами в Гуляй-Поле.

Назар Стодоля називає Хому «дітопродавцем», адже той обіцяв віддати Галю за нього. Він докоряє сотникові, нагадуючи, як колись врятував того від -ножа гайдамаки, як Хома називав його сином.

Почувши від батька, що її просватали не за Назара, а за чигиринського полковника, Галя зомліла. Прийшовши до тями, вона клянеться коханому, що нічого не знала про наміри батька. Суперечка між Назаром і сотником, який починає глузувати з молодого козака, закінчується тим, що Назар хапає Хому за горло. Галя кидається між ними, і Назар опускає руки.

Не втрачаючи надії, Назар падає на коліна перед Кичатим, просить у нього пробачення, благаючи не губити його та Галю. Галя приєднується до благань Назара, та даремно - Хома нічого не хоче чути.

Звертаючись до коханої, Назар промовляє: «Бідна, бідна! В тебе нема батька, в тебе кат єсть, а не батько! Бідненька, серденько моє, пташечко моя безприютна. А я ще бідніший тебе: у мене й ката нема, нікому і зарізати!..»

Потім цілує Галю, а вона обіймає і цілує його, Назар просить старостів переказати полковнику все, що вони бачили й чули. Він обіцяє Галі, що знайде правду і повернеться до неї.

Акт другий

Події розгортаються у чепурній прибраній хаті Мотовилихи, у якої молодь збирається на вечорниці.

Господиня, прибираючи в хаті, згадала свої молоді літа, а потім стала осуджувати Хому Ки-чатого, що взяв у ключниці молоду вертляву Стеху, яка так і липне до козаків; дочку ж свою вирішив зробити полковницею, хоча Гі любить такий гарний завзятий козак Назар Стодоля. До хати завітали Гнат з Назаром. Хазяйка вийшла з хати, залишивши друзів наодинці.

Гнат намагався розважити Назара дотепним словом, та той зовсім занепав духом. Раптом він підвівся і сказав, що поїде до Чигирина й уб’є полковника, якщо той не відступиться від Галі. Гнат порадив товаришеві краще викрасти дівчину, підкупивши для цього Стеху.

Друзі домовились, що Гнат із кіньми чекатиме закоханих біля старої корчми. Звідти їм треба їхати до Запорожжя, де «сам гетьман не більший од чабана», тим більше, що Назар не виписався з запорізьких козаків.

До хати увійшла Стеха. Гнат із хазяйкою вийшли закликати на вечорниці кобзаря, а Назар дав Стесі гроші і пообіцяв подарувати ще й плахту, якщо вона викличе до нього Галю. Стеха погодилася.

Повертаються Гнат і хазяйка, приходять молодь і музиканти. Розпочинаються вечорниці, Гнат трохи потанцював і попрощався, привселюдно поцілувавши Стеху. Стеха танцювала з козаками, співала. Потім на прохання молоді кобзар почав розказувати казку про страшну турецьку царицю. Але Стеха не дослухала казки, бо побилася об заклад з козаками, що вночі піде до старої корчми і принесе звідти цеглинку або кахлю. Вона виходить, танці тривають.

Акт третій

Стеха біля розваленої корчми зустрілася з Назаром і Галею. Ті попросили її подивитися, чи немає Гната з кіньми. Але Стеха, перш ніж бігти, відломила від печі кахлю, сказавши, що це від вовків.

Галя з Назаром залишаються в корчмі чекати Гната. Назар кинув на сніг кирею і посадив на неї дівчину, щоб зігріти їй ноги, надів на них власну шапку. Закохані говорять про своє кохання. Галя каже, що молитиметься за свого батька, навіть якщо він проклене її за втечу з дому.

Назар розповідає про свій намір відразу по приїзді до козацького міста Кодака обвінчатися з Галею, щоб ніхто вже не міг їх розлучити. Але дівчина мучиться сумнівами, бо вона любить батька, їй шкода його покидати.

Галя згадує страшні розповіді няньки про ту зловісну корчму. Колись тут було вбито запорозького старшину, потім на цьому місці Богдан Хмельницький зустрічав труну зі своїм загиблим на війні сином Тимошем, пізніше у корчмі вирізали євреїв, і відтоді в ній нібито живуть привиди померлих.

Pages: 1 2

Збережи - » Гонта в Умані . З'явився готовий твір.