Поєднує групу органів виконуючу функцію зовнішнього подиху - насичення крові киснем і видалення з її вуглекислого газу й ряд недихальних функцій. Ськладається з порожнини носа, носоглотки, гортані, трахеї, бронхів і легенів.
ГІСТОГЕНЕЗ. Закладка органів з’являється на 3 тижні ембриогенеза у вигляді мешковидного випинання вентральної стінки передньої кишки.
При цьому епітеліальна вистилка органів розвивається із зачатка прехордальной пластинки, а всі інші тканини з мезенхіми.
ФУНКЦІОНАЛЬНА КЛАСИФІКАЦІЯ.
Відповідно до провідної функції органи системи підрозділяються на 2 відділи: 1. воздухо-провідний (воздухоносние шляхи) 2. Респіраторний. Воздухоносние шляхи - система порожнин і трубок, що включає носову порожнину із придатковими пазухами, гортань, трахею й заканчивающаяся термінальні бронхіоли.
Починаючи із трахеї, стінка воздухоносний шляхів здобуває типове для них будова.
ТРАХЕЯ - трубчастий орган. Стінка з 4 оболонок: 1. слизувата 2. Подслизистая (основа) 3. фіброзно-хрящова 4. адвентициальная 1. Слизувата - неповна. Епітелій псевдомногослойний, тобто одношаровий, багаторядний, призматичний, миготливий. 4 типи кліток: призматичні реснитчатие, бокаловидние, вставні, ендокринні.
Призматичні - реснитчатие - на апікальній поверхні 200-250 ресничек, що мерехтять синхронно в протилежну вдихуваному повітрю сторону. Цим забезпечується виведення часток по зовнішнє середовище.
Бокаловидние - одноклітинні, ендоепителиальние залози, виробляють слиз - муцин (гиалуроновая й сиаловая кислоти) . Функція - механічне очищення, зволоження.
Вставні - по ступені диференціації низькі й високі. Це камбіальні клітки для всіх видів.
Ендокринні - клітки ДЕС (диффузно ендокринної системи), які виділяють біогенні аміни й пептидние гормони й забезпечують місцеву регуляцію функцій (тонус, просвіт бронхів) .
Ес-Клітки - серотонин, ECL - клітки - гистамин, Р-Клітки - бомбезин, D-Клітки вазоинтестинальний поліпептид.
Власна пластинка слизуватої - пухка сполучна тканина з 2 особливостями: · обилие еластичеських волокон, идущих продольно вдоль воздухоносних путей до альвеол · большое количество одиночних и фолликулярних лимфоцитов Дихательная система занимает 2-е место после пищеварительной по объему поступающей в организм антигенной информации, поетому здесь происходит заключительная, антигензависимая стадия дифференцировки лимфоцитов с образованием клеток-еффекторов клеточного и гуморального иммунитета и клетки памяти.
Плазмоцити синтезують Ig, які блокують прилипание бактерій до слизуватої оболонки дихальних шляхів, перешкоджаючи утворенню бактеріальних колоній.
2. Подслизистая оболонка - пухка сполучна тканина, у якій розташовані кінцеві секреторні відділи змішаних слизисто-білкових залоз (мерокринових) , а також присутні лімфатичні фолікули.
3. Фіброзно-хрящова оболонка ськладається з 16-20 незамкнутих кілець гиалиновой хрящової тканини, які на задній поверхні з’єднані пухкою сполучною тканиною з пучками лейомиоцитов.
4. Адвентициальная - пухка сполучна тканина.
Трахея підрозділяється на 2 головних бронхи, якими відкривається бронхіальне дерево. Анатомічно й клінічно бронхи класифікуються на: Внелегочние: · главние · долевие · зональние Внутрилегочние: · субсегментарние · междольковие · внутридольковие В стенке крупних бронхов (5-15 мм) , имеющей 4 оболочки, отличия от стенки трахеи: 1. слизистая оболочка постепенно становится полной и начинает собираться в продольние ськладки.
2. Фіброзно-хрящова оболонка стає замкнутою (у головних бронхах) , а потім переривчастої, здобуваючи вид окремих хрящових пластин.
Середні бронхи (діаметр 2-5 мм) . Мають 4 оболонки. Відмінності: 1. слизувата повна, тому що добре виражена м’язова пластинка, ськладається з 2 циркулярних пучків взаємно протилежного напрямку, тому вона зібрана в численні ськладки.
2. Слизувата стає тонше, епителиоцити нижче, бокаловидних кліток менше. З’являються численні групи кліток - нейроепителиальние тельця (НЕТ) - це групи, що ставляться до ДЕС. Ськладаються з 4-25 кліток, займають всю товщу епітелію, доходячи до поверхні, мають мікроворсинки, тобто риси будови ендокринних кліток відкритого типу. Особливості полягають у тім, що вони тісно контактують із нервовими закінченнями й гемокапиллярами фенестрированного типу. Функція - утворять внутрілегеневу рецепторну систему, що реєструє зміни ськладу вдихуваного повітря й виробляє у відповідь на це біогенні аміни, пептидние гормони, що регулюють тонус стінок і просвіт бронхів і кровоносних посудин. Пристосовують кровоток у легенях до характеру їхньої вентиляції.
3. Подслизистая истончается. Кількість залоз у ній різко зменшується.
4. Фіброзно-хрящова оболонка іде на спад і представлена окремими хрящовими острівцями, у яких гиалиново-хрящова тканина, поступово переміняється еластичеськой.
5. Адвентиция истончается.
Дрібні бронхи - 2 оболонки: · внутренняя слизистая · наружная адвентициальная при етом слизистая оболочка имеет ярко вираженний ськладчатий характер, так как мишечная пластинка развита еще интенсивней, чем в средних бронхах. Хрящей нет, поетому в патологии спазмируются именно мелкие бронхи. Епителий однослойний, двурядний, кубичеський, реснитчатий. Присутствуют все типи клеток, но бокаловидние единичние. Нейроендокринний комплекс представлен нейроендокриноцитами. Добавляется еще 2 вида клеток: секретирующие клетки Клара - синтезируют фермент, расщепляющий сурфактант и здесь епителий инфильтрирован лимфоцитами, встречаются дендритние (антиген-представленние клетки) . Лимфоцитов и плазмоцитов много. Адвентициальная оболочка истончена.
Термінальні бронхіоли - покриті одношаровим, однорядним кубічним епітелієм. Бокаловидних кліток немає. Всі інші як у дрібних бронхах. М’язова пластинка розпадається на окремі пучки лейомиоцитов. Адвентиция дуже тонка.
Респіраторний відділ. Структурно-функціональна одиниця - ацинус. 12-18 ацинусов - часточка. Ця система альвеол, розташованих у стінках респіраторних бронхіол 1,2,3 порядків, альвеолярних ходів і альвеолярних мішечків.
Кожна альвеола - відкритий пухирець, внутрішня поверхня якого вистелена одношаровим, плоським епітелієм, тому що більше 90% поверхні альвеол займають плоські епителиоцити. Клітки з’єднані щільними контактами.
Розвиваються із прехордальной пластинки. У ськладі епітеліальної вистилки альвеоли 3 типи кліток: Альвеоцити 1 типу (респіраторні) - клітки сплощеної форми. 2 частини - центральна стовщена й містить ядро й органелли; периферична, котра у вигляді тонких цитоплазматичеських пластин простирається по базальній мембрані в обидва боки на 20 мкм.
Цитоплазма пластин містить багато пухирців, за допомогою яких здійснюється пасивна дифузія газів. Основна функція - респіраторна.
Альвеоцити 2 типи (секреторні) - великі, овальної форми із численними органеллами. Висока метаболичеськая активність. Основна відмінність - наявність оксифильних пластинчастих тілець, які виділяються на поверхню механізмом екзоцитоза й розпластуються на поверхні альвеол у вигляді сурфактанта.
Сурфактант (ендоальвеолярная сурфактантная плівка) - суміш фосфоліпідів, що ськладає з 2-х фаза - нижньої (гипофаза, рідка) , що містить гликопротеиди й нерівності, що згладжує, епітелію; поверхневої (опофаза) - мономолекулярна фосфолипидная плівка, звернена гідрофобними ділянками в просвіт альвеоли. Функції сурфактанта: 1. знижує в 10 разів поверхневий натяг альвеол, полегшуючи роздування їх на вдиху й перешкоджаючи повному спаду на видиху.
2. Захисна - перешкоджає проникненню мікробів.
3. Формує противоотечний бар’єр - перешкоджає випотіванню рідини з посудин альвеол. Також альвеоцити 2 типи секретируют інтерферон і лізоцим.
Альвеоцити 3 типи (хеморецептори) - мають на поверхні мікроворсинки й ставляться до кліток ДЕС. Контролюють концентрацію й ськлад сурфактанта й метаболичеськую активність альвеол, бронхиолярного епітелію, виділяючи біогенні аміни й пептидние гормони.
Всі види альвеоцитов розташовуються на базальній мембрані, за якої розташовується строма альвеоли - численні еластичеськие волокна альвеоли, що обплітають, перешкоджаючому перерозтяганню й розриву їх при вдиху, а також фібробласти, що синтезують ці волокна й макрофаги, які можуть виходити в просвіт альвеоли.
Pages: 1 2
Збережи - » Гістологія: Дихальна система . З'явився готовий твір.