Карпати — молоді складчасті гори, розташовані в межах Європи у віг ляді дуги на території таких держав, як Румунія, Словаччина, Угорщина, Чехія, Польща й Україна.

У межах України знаходиться низька й найвужча частина гір. Отут смороду мають назву Українських, або Східних, Карпат. Це середньовисотні гори, висоти яких коливаються від 1200 до 1600 м. Займають смороду 4% території республіки.

Горі мають стародавню назву, якові можна зустріти ще в Птолемея (II ст.). За тлумаченням чеського слав’янознавця Шафарика, назва гір походити від слов’янського слова «хрб», «харбат» (російське - хребет), що означає в даному випадку «гірський хребет». За іншою версією, слово має фракійсько-іллірійське походження - «скеля».

Карпати утворилися в епоху альпійської складчастості близько 25 млн. років тому, у межах великої тектонічної структури в складі Середземноморского рухливого пояса - Карпатської складчастої системи. У цій системі виділяються два передгірних прогини - Перед-Карпатський і Закарпатський. У рельєфі їм відповідають Передкарпат-Ська височина і Закарпатська низовина. Між прогинами утворилися Українські Карпати. Гори складаються з декількох паралельних пасемо, що простираються з північного заходу на південний схід на 270 км. Гірські пасма на сході одержали назву Зовнішніх Карпат. Смороду включають гори Бескиди, Горгани й Покутсько-Буковинські Карпати (висота 1600-1800 м). Центральну частину займають Водороздільно-Вір-Ховинські Карпати (найнижчі), Полонинсько-Чорногорський хребет, Рахівські та Чивчинські гори, Вулканічний хребет (висота від 878 до 1085 м), що складається з ряду погаслих вулканів. Найвищою частиною Українських Карпат є масив Чорногора з кількома вершинами: м.Говерла (2061 м), м.Піп Іван (2022 м), м.Петрос (2020 м). У Карпатах багато низьких зручних перевалів: Ужокський (889 м), Верецький (841 м), Вишковський (941 м), Яблоницький (931 м). По проходять основні шляхи сполучення - автомобільні й залізничні шляхи

Горі розчленовані поперечними долинами, якими течуть порожисті гірські ріки: Дністер, Прут (ліва припливу Дунаєві), Тиса, Черемош і інші. Утворилися озера - запрудні (Синевир), льодовикові ( Марі-Чейка), вулканічні (у Закарпатті - Синє, Ворочанські озера). Є мінеральні джерела - Свалява, Моршин, Трускавець та ін. Багаті надра Карпат на корисні копалини - отут є нафта, природний газ, кам’яна й калійна сіль, сірка, рудій кольорових металів, золото, срібло та ін.

Складено гори переважливо осадовими гірськими породами - піс-чаниками, сланцями, вапняками, а на півдні - гнейсами й кварцитами. Карпати мають округлі вершини, вкриті лісами або альпійськими луками. Безлісні плоскі вершини гірських хребтів, на яких розташовані луки, називають полонинами. Клімат Карпат вологий, з порівняно теплою зимою й прохолодним літом. Проявляється висотна поясність. У горах зосереджено більш 15% усіх лісів України. Лісистість території становить близько 40%, тому Українські Карпати називають також Лісистими. Переважають соснові ліси. Ростуть смерека, бук, ялиця, дуб, вільха, береза, осика та інші породи дерев. Ґрунти бурі лісові.

Багата й різноманітна не тільки флора, а й фауна Карпат. Лось, козуля європейська, вовк, лисиця, рись, бурий ведмідь, олень благородний, кіт лісовий - лише малий частина тваринного світу, що населяє ліси Карпат. Уздовж водойм і рік водяться бобри й видри, можна побачити водоплавних і лісових птахів, багато з яких занесені до Червоної Книги України, тому Карпати - заповідник флори й фауни. Отут створено Карпатський біосферний заповідник, природний національний парк «Синевир», заповідник Горгани, біля м. Хуст - «Доліна нарцисів».

Кримські гори займають крайній південь Кримського півострова, на них припадає 1% площі України. Кримські гори простираються з заходу на схід на 180 км шириною до 50 км. Отут виділяються три гірські пасма: Головні (висота 1200-1500 м), Внутрішнє (висота 400-600 м) і Зовнішнє (висота 250-300 м). Схили пасемо асиметричні: південні - круті й стрімкі, північні - положисті. Це викликано розмиванням м’яких гірських порід у гірських нашаруваннях, що складаються йз шарів різної твердості. Довгі й положисті схили Зовнішнього й Внутрішнього пасемо збігаються з напрямком залягання стійких гірських порід - вапняків. Круті схили утворилися внаслідок руйнування м’яких порід - мергелів і глин. Такі асиметричні форми рельєфу називають куестами. Між куестовими пасмами в результаті ерозії утворилися пониження.

Головні пасмо - найвище в Кримських горах. Воно є ланцюгом плоских безлісних масивів, що називають яйлами: яйла Байдарська, Ай-Петринська, Ялтинська, Никитська, Гурзуфська, Бабуган, Чатир-Даг, Демерджі, Долгоруківська, Карабияйла. На Бабуган-Яйлі знаходиться найвища крапка Кримських гір - гора Роман-Кіш (1545 м). Прибережні схили головного пасма закінчуються південним берегом Криму, де поширені ерозійні, зсувні й вулканічні форми рельєфу. Сучасного вигляду Кримські гори набули в епоху альпійської складчастості. На Головному пасмі є Ангарський перевал, через який проходити тролейбусна лінія від Сімферополя до Алушти і Ялти. Клімат отут значно тепліший, з великою кількістю опадів. Північніше Кримського гірського пасма розташований пояс степів помірного пояса, а південніше - дубово-ялівцеві ліси середземноморского клімату. Таким чином, Кримські гори розділяють помірний і субтропічний пояси, що й визначає розходження структури висотної поясності південного й північного схилів. На північному схилі приблизно до висоти 200 м розповсюджений пояс лісостепу, а на південному схилі він відсутній і його місце займає пояс дубово-ялівцевих лісів, що розташовується до висоти 300 м. Це пов’язано з розходженням між умовами помірного й субтропічного клімату. На відміну від усього Кримського півострова, клімат якого в основному визначається пануванням континентальних повітряних мас, що приходять з півночі, на Південному березі, захищеному горами від вітрів з континенту, у значній мірі позначається зм’якшуючий вплив моря. Більше всього опадів випадає отут узимку через прихід середземноморских циклонів. Випадання опадів на Південному березі пов’язане йз загостренням фронтів гірським бар’єром Яйли. У середній висотній зоні північного схилу (за винятком самих західних районів) немає звичайних для південного схилу лісів із кримської сосни. До висоти 700 м отут розвиті ліси з ксе-рофільного низькорослого дуба на гірських коричневих ґрунтах. А на висотах до 900 м розташовуються широколисті ліси з дуба й кримської сосни на гірських буроземах, що змінюються вище буковими лісами з домішками сосни, граба й клена на тихнув же ґрунтах. Букові ліси досягають висот до 1000 м. На північному схилі вище 700 м з’являється схожий пояс лісів з бука, граба й дуба з кримською сосною на таких же, як і на південному схилі, гірських буроземах. Цей пояс піднімається на північному схилі вище, ніж на південному, до 1150 м. Таким чином, у горах Криму з висотою однорідність ландшафтів протилежних схилів збільшується. Через ті, що Кримські гори невисокі й розташовуються в порівняно низьких широтах, у них не розвивається пояс альпійських лук та нівальногляціальний пояс

Pages: 1 2