Р. Д. також успадковує у своїх попередників Джейка Барнса й Фредерика Генрі риси літературного типу «Ромео»: його любов взаємна й трагична. У Р. Д. вона досягає висот злиття фізичної й духовної сторін, будучи світлим почуттям, що наповнює життя, але не здатним заповнити увесь світ героя, як у Фредерика ??енри. Любов обривається на трагічній ноті порятунку життя улюбленою ціною власної, зливаючись із виконанням морального боргу стосовно людей, що розділяють із Р. Д. трагічні обставини.

Хемингуэй свідомо поїхав на іспанську війну як кореспондент декількох американських газет, що об’єдналися. Роберт Джордан американський викладач, був залучений у події війни, перебуваючи в Іспанії на стажуванні. Книга про Р.Д.- глибоко особисту для автора. Батько Р.Д., як і батько Хемингуэя, покінчило життя самогубством. Дід Р.Д., як і дід Хемингуэя, боровся на стороні Півночі в громадянській війні. Автор шукає в Р.Д. не виняткову особистість, а джерела зв’язку, що поєднує його як з іспанським демократичним рухом, так і з демократичними традиціями своєї країни. Р.Д. почуває себе учасником Хрестового походу проти фашизму, як в Іспанії, так і Вамерике.

Роман про Р.Д. був сприйнятий іспанськими комуністами як груба карикатура на описувані події. І це не випадково: Роберт Джордан герой, «утративший ілюзії», якому ведені почуття боргу й сумніву. Хемингуэй описує розвінчання ідеалізованих понять про рух Опору. Залишається внутрішнє усвідомлення необхідності виконувати особистий борг у контексті реального моменту життя. Основа цього почуття - збереження самоповаги, що диктує необхідність самопожертви

На відміну від Джейка Барнса й Фредерика Генрі в Роберт Джордан. є тільки «зараз» - як у любові, так і у виконанні обов’язку. У тім і в іншому він досягає моральних висот, переживає свою зоряну годину, завершуючи цикл розвитку героя лірико-біографічної прози Хемингуэя. В екранізації роману (США, 1943) роль Р.Д. виконав Г.Купер

Pages: 1 2