Офіцер британського військового флоту Фредерик Марриет (1792-1848) прославився в себе в батьківщині майже легендарними подвигами в морських боях із французами, в експедиціях у південні моря й особливо в бірманській кампанії 1824 року, що принесла йому вищі почесті
И все-таки ім’я капітана Марриета загубилося б у флотських літописах, якби не перейшло на обкладинки пригодницьких морських романів, які зробили його відомим не тільки в Англії. Творчістю він зайнявся на дозвіллі, коли через безладдя з Адміралтейством гордо вийшов у відставку, маючи за плечима понад чверть століття бездоганної служби. При тім, що британська суспільна система цілком улаштовувала капітана Марриета й експансіоністські устремління Англії не претили його торийским симпатіям, він дозволяв собі різко критикувати работоргівлю, що процвітала в колоніях, насильницьке вербування у флот, жорстокі морські закони, що допускали нелюдське звертання офіцерів з матросами, і т.п. У ті роки вітрильний флот ще забезпечував Англії військова й торговельна перевага. Морські служби при всіх її тяготах уважалася самої почесною. У ті роки, коли престиж Британії як «володарки морів» як і раніше був незаперечний і в серці кожного англійця жили спогаду про перемоги Нельсона1, капітан Марриет захоплював молодих читачів героїкою морських пригод, яскравими сценами баталій, корабельного побуту, сюжетною винахідливістю, невичерпним гумором, а головне - щирою закоханістю вморе.
Постійні персонажі капітана Марриета - англійські моряки, від зовсім ще зелених юнг, що не встигли распроститься з ілюзіями, до побілених сивинами морських вовків, для яких море - рідна стихія. Дебютом письменників був автобіографічний роман «Морський офіцер, або Сцени з життя Фрэнка Милдмея» (1829). Юнак, що почав морську кар’єру, пізнає на власному досвіді, які порядки на англійському флоті. Шумні успіхи цієї книги затвердив Марриета на новому поприщі. За 20 років літературної діяльності він написав 20 романів. Зіткнення на морях з наполеонівською Францією служать історичним тлом і в таких романах, як «Питер Симпль» (1834), якого із задоволенням читав К- Маркс2, «Мічман Изи» (1836) і ін. У романі «Пригоди Якова Вірного» (1834) з більшим співчуттям зображена повсякденна праця матросів баржі» зайнятих перевезенням вантажів по Темзі. Морські пригоди з’єднуються з детективним сюжетом у романах «Королівська власність» (1830), «Катастрофа «Великого океану» (1841). Своєрідна психологічна «робінзонада» розгорнута в «Маленькому дикуні» (1848): хлопчик попадає на незаселений острів разом зі злісною, жорстокою людиною, що отруює їх спільне існування
«Не менш добре чим у Ф. Купера зображене життя англійських моряків у романах капітана Марриета,- писав у статті про дитячу літературу В. Я. Брюсов.- Кращі його романи («Питер Симпль» і ін.) по праву належать до класичних зразків цього роду. На жаль, є в Марриета добутку більше слабкі, де фабула заслоняє все інше. Але скрізь є живі типи, скрізь тисячі характерних подробиць епохи й скрізь автор уміє підтримувати неослабний інтерес до свого яскравого вимислу».
Книги капітана Марриета уже в 30-х роках XIX століття привернули увагу російських читачів. Всього його добутку були переведені, включені в зібрання творів (саме повне випущене в 1912 р. П. П. Сойкиним в 24 томах). У радянський час деякі з романів Марриета видавалися лише в 20-х роках) і хоча нинішньому поколінню підлітків у більшій частині вони не доступні, було б несправедливо ігнорувати популярного письменника, із чиїми іменами зв’язаний розквіт англійського морського роману, чия творчість займає видне місце в англійській дитячій літературі
Збережи - » Фредерик Марриет (1792-1848) . З'явився готовий твір.