1. ВВЕДЕННЯ

Курсовий проект підводить підсумки вивчення найважливішої частини курсу структурної геології, присвяченої формам залягання гірських порід і способам їхнього зображення на геологічних і тектонічних картах і розрізах. Він сприяє розвитку вміння вільного читання геологічних карт і використання зібраного матеріалу для різнобічного теоретичного аналізу. Основна мета курсової роботи закріпити знання по структурній геології й розвити придбані навички аналізу геологічної карти й карти тектонічної структури. Робота переслідує також мета навчити використовувати дані геологічної карти для цілого ряду узагальнень. Для аналізу геологічних карт необхідно вміти визначати вікову послідовність осадових, метаморфічних і магматичних гірських порід і встановити форми їхнього залягання; виявити й визначити види поверхонь незгод, проаналізувати їхнє значення для геологічної історії даної території; виділити найбільш характерні формації гірських порід і проаналізувати їхній зв’язок з тектонічною структурою й геологічною історією; з урахуванням віку, ськладу й потужностей виділюваних стратиграфичеських підрозділів і їхніх змін по простяганню, а також на основі аналізу тектонічної структури встановити головні структурні елементи району й дати його тектонічне районування; уміти визначити ськлад і вік магматичних утворень, а також установити, до якої тектонічної епохи ставляться магматичні комплекси досліджуваної території; уміти описати тектонічну структуру й намітити головні етапи її формування; проаналізувати геологічну історію району й зробити основні висновки про закономірності й взаємозв’язки найважливіших геологічних подій, залучаючи знання, отримані з курсів історичної й структурної геології. При рішенні поставлених питань використовується ряд методів: аналіз геологічних границь на карті, геологічний^-геологічний-історико-геологічний і палеотектоничеськие методи, аналіз послідовності нашарування, метод аналізу перерв і незгод, метод вивчення фацій, метод вивчення потужностей, формаційний аналіз і інші методи. Для рішення перерахованих вище завдань аналізується навчальна геологічна карта (18, виконана в масштабі 1: 200000. Рельєф зображений горизонталями, проведеними через 20 метрів, що дозволяє в такому дрібному масштабі досить докладно вивчити рельєф даної території.

Площа досліджуваної території становить 1245 км2.

2. РЕЛЬЄФ І РІЧКОВА МЕРЕЖА

На території даного району виділяють один тип рельєфу - рівнинний.

Максимальна абсолютна оцінка - близько 413 м. Мінімальна абсолютна оцінка - близько 280 м. Відносне перевищення в середньому становить -133 м. Рівнинний рельєф займає всю територію карти. Рельєф присвячений до виходів порід протерозойського, кембрійського, ордовикського, кам’яновугільного, пермського а також неогенового віків. Вододіли орографичеськи виражені не дуже добре, у вигляді невисоких височин, перетинання схилів яких утворять неясно виражені вододільні лінії. Основні напрямки вододілів проходять у північно-заходу на південь по простяганню порід. На досліджуваній площі ріка Кзилсу протікає з північно-заходу на південь, крім того ця ж ріка Кзилсу з’являється в південно-східному куті карти (район міста Айсари) За формою розташування в плані ріка і її припливи утворять пір’ястий малюнок, а головні припливи в цілому створюють паралельний малюнок. Припливи протікають у північно-східному й південно-західному напрямках. По співвідношенню з геологічною будовою району головна долина ріки Кзилсу є й неструктурн і структурно-структурно-обумовленою одночасно й належить до поздовжнього типу річкових долин, головні припливи - до поперечного типу, а другорядні - до діагонального типу. Судячи з перевищення, що становить приблизно 20 м на 8-12 км, ріка Кзилсу належить до рівнинного типу. У долині ріки і її припливів формуються алювіальні відкладення представлені дрібно - і среднеобломочним матеріалом, що дає підставу припуськати про невисоку швидкість руху потоку, крім того в аллювии зустрічається торф, що дозволяє судити про заболочування в умовах рівнинного рельєфу.

3. СТРАТИГРАФІЯ

На досліджуваній території одержали поширення породи протерозойськой, кембрійської, ордовикськой, девонської, кам’яновугільної, пермської а також неогенової систем.

3.1. ПРОТЕРОЗОЙСЬКАЯ СИСТЕМА

Виходи порід даної системи розташовані в північно-східній частині карти, крім того протерозойськие відкладення оголюються в середньому плині припливу Улькаяк, що в 6 км від селища Теколи, виходячи з під більше молодих порід невеликою ділянкою, як видно, ці породи утворять тектонічне вікно. На аналізованій території протерозой представлений тільки нижнім відділом і містить у собі три звиті - карасуйськую, чингизськую й озерновськую. Взаимоотношение з породами, що підстилають, з’ясувати неможливо тому що вони є самими древніми на представленій карті.

3.1.1. Карасуйськая звита

Відкладення даної звиті поширені тільки на ділянці виходів протерозою в північно-східній частині карти в районі міста Айсари, на відстані 1 км на захід від озера Улукуль, в 1.5 км від селища Караколь, а також на відстані 10 км від селища Караколь. Породи що ськладають карасуйськую звиті представлені муськовитовими гнейсами, биотитовими сланцями й амфіболітами. Тому що на даній території вони є самими древніми, взаємини з нижележащими породами не встановлені..

Загальна потужність відкладень звиті перевищує 1800 метрів.

3.1.2. Чингизськая звита

Відкладення чингизськой звиті в межах району розвинені в 1 км від міста Айсари, у районі озера Улукуль і селища Караколь в 4 км до північного сходу від селища Озерне. Представлені серицитовими сланцями, рожевими кварцитами, окварцованними мармурами. Загальна потужність відкладень звиті становить 1500 метрів.

3.1.3. Озерновськая звита

Породи даної звиті розвинені на аналізованій території в 3 км на захід від міста Айсари, в 2 км від озера Улукуль а крім того вони виходять на поверхню у вже згадуваному вище тектонічному вікні. Представлений чорними глинистими й полосчатими кварцитовими сланцями. Загальна потужність відкладень звиті перевищує 1500 метрів.

2. КЕМБРІЙСЬКА СИСТЕМА

Породи кембрійської системи на аналізованій карті представлені тільки верхнім відділом. Кембрій поряд з породами ордовикського віку утворять систему лінійних ськладок имеющих простягання із заходу на південний схід. Відкладення кембрійської системи виходять на поверхню в розмитих ядрах антиклінальних ськладок, подекуди цей процес зайшов так далеко, що на денну поверхню виходять породи протерозою (вище згадуване тектонічне вікно) . Взаимоотношение описуваної системи з породами, що підстилають, незгодне, як видно, структурне(тому що ступінь ськладчастості порід протерозою й кембрію різна) . Крім того на даній карті можна відзначити стратиграфичеськое незгода (з розрізу випадають відкладення верхнього протерозою, нижнього й середнього кембрію) .

Породи верхнього кембрію на аналізованій карті представлені червоними й чорними яшмами, яшмо-кварцитами, діабазами, у підставі - гравійні конгломерати й піщаники. Потужність становить 1000 метрів.

3. ОРДОВИКСЬКАЯ СИСТЕМА

Породи титонського ярусу згідно залягають на відкладеннях кимеридського ярусу. Він ськладний глинисто-песчанисто-карбонатним флишем. Загальна потужність відкладень ярусу становить 615 метрів.

3.1.2. Крейдова система

Крейдова система поширена на півночі Любечського району. Представлена неокомським надъярусом, аптським і альбським ярусами нижньої крейди. Загальна потужність відкладень системи становить 1680 метрів.

3.1.2.1. Неокомський надъярус (K1nc)

Відкладення неокомського надъяруса залягають на породах титонського ярусу зі стратиграфичеським незгодою (з розрізу випадають породи готеривського й барремського ярусів) (мал. 3) . Представлений бурими бітумінозними аргиллитами з рідкими прослоями піщаників. Загальна потужність відкладень надъяруса становить 500 метрів.

3.1.2.2. Аптський ярус(K1a)

Породи аптського ярусу залягають із тектонічною незгодою на нижележащих породах (мал. 4) . Представлений пестроцветними аргиллитами, що чергуються з мергелями й піщаниками. Загальна потужність відкладень ярусу становить 420 метрів.

3.1.2.3. Альбський ярус (K1al)

Відкладення альбського ярусу залягають із тектонічною незгодою на породах, що підстилають (мал. 5) . Представлений глинистою-глинистим-піщано^-глинистим флишем. Загальна потужність відкладень ярусу становить 760 метрів.

3.2. Ковачський район.

Pages: 1 2 3 4

Збережи - » Форми залягання гірських порід і способи їхнього зображення на геологічних і тектонічних картах і розрізах . З'явився готовий твір.