Я хочу розповісти, як народився й виріс видатний письменник-комедіограф Денис Іванович Фонвізін. Майбутній драматург народився в тисяча сімсот сорок п’ятому році в сім’ї небагатого дворянина. Успішно закінчивши гімназію, Фонвізін надійшов на філософський факультет Московського університету; не закінчивши курсу, майбутній письменник переїхав у Петербург і надійшов перекладачем у колегію іноземних справ. У той час на чолі колегії стояв один з умнейших людей XVIII століття - Микита Іванович Панин. Близькість до Панину допомогла Фонвізіну зрозуміти політику Росії. Літературна діяльність Дениса Івановича почалася ще в студентські роки

Він рано став проявляти схильність до політичної сатири. Селянська війна 1773-1775 років під предводительством Пугачова сильно вплинула на письменника. Фонвізін повністю перейшов на сторону селян і вирішив, що кріпосне право губительно для всього суспільства, його необхідно скасувати. Кращим твором Дениса Івановича Фонвізіна з’явилася комедія «Недоук», написана в 1782 році, у якій показане справжня особа кріпосництва й головні його носії - поміщики. Письменник підкорив композицію комедії правилу трьох єдностей, відповідно до законів класицизму, що панував у той час у літературі й мистецтві

Події відбуваються протягом доби, в одному місці - у садибі поміщиків Простаковых. Негативним героям протипоставлені позитивні. За словами Бєлінського, «Фонвізін правдиво зобразив кріпосницьку дійсність, виставивши її у всій наготі, у всьому жахаючому неподобстві…» Жадібні й жорстокі поміщики Простаковы й Скотинин дивляться на кріпаків, як на робочу худобу. Тарас Скотинин всі свої збитки «б’є» із селян і тому вважається в окрузі майстром по Даний текст призначений тільки для приватного використання 2005 збору оброку

А в Простаковой «лихо». Вона скаржиться братові, що вже нічого не може здерти із селян з тих пор, як усе у своїх кріпаків уже відняли. Поміщики-Дворяни забули про честь, совість, цивільний борг. Вони з тупою зневагою ставляться до культури й освіти

Діями позитивних героїв засуджується кріпосницький лад у тій формі, яку він прийняв у царювання Катерини Великої. У фіналі комедії зло покаране, а добро тріумфує. За словами автора, нелюдськість поміщиків повинне привести їх до повного краху. Фонвізін наочно показав уряду, як треба надходити з жорстокосердими поміщиками. Широку популярність письменникові принесла комедія «Бригадир», написана в 1768 році

У ній Денис Іванович висміяв відсталість, безкультур’я й жадібність помісних дворян і разом з тим засудив преклоніння столичної дворянської молоді перед іноземщиною. Одним словом, Денис Іванович Фонвізін у всіх своїх п’єсах засуджував і висміював тупість і жадібність, безкультур’я й жорстокість поміщиків-кріпосників. Письменник думав, що кріпосне право гальмує економічний і культурний розвиток Росії, викликає масові селянські повстання

Фонвізін виражав своє різко негативне відношення до кріпосників, що живуть за рахунок експлуатації селян, висміював Катерину II і її політикові, спрямовану на збереження влади над селянами. Олександр Сергійович Пушкін високо цінував шляхетну діяльність Фонвізіна, що видається драматурга й публіциста, сказавши про нього: «сатири сміливий владар, друг волі». Ідеї Фонвізіна, висловлені їм у комедії «Недоук», не втратили своєї актуальності й у наші дні. Його добутку ввійшли в золотий фонд класичної літератури й не сходять зі сцен російських театрів протягом двохсот років. Це чи не доказ геніальності автора і його утворів?